Повелителі Бурь

Найближчими роками світу загрожує війна за ресурси. Щоб уникнути катастрофи, потрібний фундаментальний злам споживчої етики поведінки. При цьому фінансові еліти, швидше за все, захочуть вирішити усі проблеми за сценарієм, обкатаним 11 вересня 2001 року. Що чекає Росію, Європу, США і Китай в найближчому майбутньому, розповів депутат Європарламенту, антиглобаліст Джульетто Кьеєза, який приїхав в Крим на запрошення міжнародного медіа-клубу «Формат А3».

- Ми знаходимося на початку перехідного періоду, який не має прецедентів в історії. Він міг настати ще десять років тому, але США в 2001 році подіями 11 вересня відклали кризу на 7 років. Відклали — але не відмінили. І в 2008 році вона повернулася. Кому ця епоха буде вигідна — сказати складно, але вже ясно, що історія останніх трьох віків добігає кінця. Сьогодні ясно, що розвиток усередині замкнутої системи ресурсів неможливий — світ досяг меж розвитку. Усі, хто говорять, що колишня система збережеться — брешуть. Вугілля, нафта, навіть уран — усі ресурси планети майже вичерпані, і лише питання часу, коли вони остаточно закінчаться. Усі наші реалії, усе, до чого ми звикли — буде змінюватися. Цивілізація грошей йде в небуття.

— Критики сучасного суспільства дещо перебільшують масштаби кри­зи, вам не здається?

— Ні, це дійсно глобальна криза. У тому числі, криза енергетична. Навіть води ми сьогодні використовуємо більше, ніж природа здатна нам дати. І що буде, коли 300 мільйонів чоловік протягом наступних десяти років будуть страждати через нестачу цього ресурсу? Нині ми виробляємо відходи з такою внутрішньою структурою, які не можуть бути перероблені в принципі. Ми змінили курс розвитку самої природи.

— Уряди витрачають на екологію величезні суми...

— Треба зрозуміти, що колишня демократія вже помирає. У Європі половина населення не ходить на вибори — і зовсім не через аполітичність. Величезній кіль­кості людей не вистачає представництва їх інтересів у владі. Я зовсім не проти парламентів, місцевих рад і так далі. Просто треба створювати нову систему представництва, нові партії і рухи. І цей рух повинен йти знизу.

— Під яким прапором?

— Під прапором самообмеження. Сьогодні треба починати себе обмежувати, змінювати себе і свій спосіб життя. Потрібна культурна, організаційна, політична революція, треба зменшувати витрати енергії.

— Ви вважаєте, у світі набереться досить людей, які по добрій волі готові себе обмежувати?

— Ті, хто міг би себе обмежити, не починають про це думати. Тому що нами маніпулюють, нас обдурюють! Людей перетворили на інструменти купівлі. Мізки абсолютної більшості контролюються. Ми живемо для ринку, коли працюємо і коли відпочиваємо. Саме він диктує нам наші дії. Ми під­невільні люди. Журналісти повинні інформувати про це людей. Але ЗМІ про це мовчать. Телебачення 24 години говорить нам, що потрібно купувати речі, що наша шкала цінностей — це купівельна спроможність. Реально в сучасному телебаченні безпосередньо інформації не більше 8%. Усе інше реклама і розвага. І формують людину у результаті ці самі 92%.

— Ну, це природно, адже телебачення існує за рахунок реклами. Що ви пропонуєте?

— Спершу я націоналізував би ЗМІ. 50 років тому особистість формувалася в родині, школі, іноді — в церкві. Сьогодні на 90% мислення молодих людей формується телебаченням. ТБ стало найважливішою культурною структурою по всьому світу, від США до Індії і Китаю. Система ЗМІ — це фундаментальні права людей, і вони не можуть бути приватизовані. Їх потрібно повертати державі і народові. Розповісти про ситуацію на планеті людям без участі телеканалів неможливо. А замість цього телевізор умовляє нас купити ще одну машину. Так само я упевнений, що потрібно націоналізувати усі банки, що випускають гроші. Громадяни держав втрачають контроль над грошима. «Нью-Йорк Таймс» опублікувала на першій смузі статтю — про те, що кожен місяць в ресторані на Уолл-стріті збираються керівники 9 світових банків: «Голдман Сакс», UBS, «Бэнк оф Америка», «Дойче банк» тощо. Кожен місяць ці дев’ять осіб приймають рішення, що стосуються шести мільярдів людей: яким буде відсоток безробіття у світі, скільки людей помруть з голоду, скільки урядів буде повалено, скільки міністрів буде куплено і так далі. Ці люди впливовіші за будь-якого світового політичного лідера. У них реальна влада — влада грошей.

- Та все ж сьогодні немає підстав думати, що зростання виробництва і споживання в осяжному майбутньому припиниться.

- Звичайно. Мало того, якщо мільярд китайців почнуть їсти м’ясо і пити молоко так, як це робимо ми — через десять років нам усім не залишиться місця на цій планеті. А коли не буде місця — що це означатиме? Ще в 1998 році в США був опублікований документ — «Project for the new American century». У цьому документі пророчо написали, що в 2017 році Китай стане найбільшою небезпекою для безпеки США. Усе збувається. Ми живемо в 2011 році — ще залишилося 6 років.

- Ви згодні з тезою, що основна загроза планеті виходить від Китаю?

— Ні, найбільше джерело небезпеки сьогодні — це Нью-Йорк, Уолл-стрит і США. Долар сьогодні вже помер, США — банкроти. Але при цьому вони — добре озброєні банкроти. До речі, економічні атаки проти Греції і Ірландії спровоковані лише для того, щоб зменшити суверенітет європейської валюти і Європи в цілому. Адже реально сьогодні євро сильніше, ніж долар — хоч би тому, що борг ЄС нижчий, ніж у США. Тому, до речі, я і не думаю, що євро зникне.

— Але у Європи теж багато слабких місць. Населення старіє, влада вимушена завозити мігрантів, а ті — особливо мусульмани — не хочуть асимілюватися, напруга росте. Меркель і Саркози вже визнали, що політика мультикультуралізма провалилася.

- Я не вірю в провал мультикультуралізму. «Небезпека ісламського фундаменталізму» — це винахід США, старт якому був даний 11 вересня 2001 року. Ми самі створили цю ідею про експорт демократії. Ірак і Афганістан довели нежиттєздатність цієї схеми. Так само як і помилковість думки Заходу, що усі народи і країни повинні проходити той же самий шлях, що і вони.

Ісламський світ живе в одному столітті. Ми — в іншому. Це їх провина? Ні, просто почуття часу і ситуації абсолютно інші. При цьому саме ми створили глобалізацію, ми захопили їх ресурси.

Сьогодні очевидно, що Європі об’єктивно потрібно 20 мільйонів мігрантів, а ми не в змозі їх приймати. У результаті вони приходять без всякої можливості жити нормально. Зрозумійте, глобалізація — це рух людей і культур.

- Ви не розділяєте побоювань, що Європа розчиниться в потоці міг­рантів?

- Я вважаю, що Європа як політичний і культурний феномен існуватиме і далі. Звичайно, процеси, що відбуваються на континенті, дуже складні. Адже досі у світі не було прецедентів, щоб 27 країн об’єднувалися мирним шляхом. При цьому одна половина ЄС — «європейська», а друга половина — «американська» (йдеться про Західну і Східну Європу). Нинішня криза регіону — це найскладніший момент його історії.

До речі, я думаю, що Росія могла б грати велику роль в Європі. Більше того, потрібне об’єднання зусиль цих двох сил, інтеграція інтересів. Європа сьогодні нікому не загрожує. Росія також не стане нікому загрожувати, коли настане дефіцит ресурсів — хоч би тому, що вона має усі ці ресурси усередині країни. І разом Європа і Росія могли б грати величезну заспокійливу роль для ситуації у всьому світі. Поки ж усіх «заспокоюють» США.

— Ви близько 20 років пропрацювали в Москві репортером газет l’Unita і La Stampa. Куди, по-вашому, йде Росія?

— Важко сказати. Я сам не досить розумію, що відбувається. Я з одного боку бачу, що у Росії є величезні можливості впливати на міжнародне життя. З іншого боку, я, на жаль, спостерігаю, що Росія доки продовжує діяти по-старому — захищаючи тільки себе. Як, до речі, вона і сприймається досі в громадській думці на заході. Ніколи за останні роки я не чув масштабних ідей від Росії про устрій світу. Я наведу приклад — американська імперія була створена тому, що американці змогли послати світу месидж: усе, що в їх інтересах — відповідає інтересам всього світу. Вони дуже добре працювали над ідеєю країни, яка говорить за усіх.

Отже, якщо Росія продовжить давати сигнали про свою силу, при цьому ведучи мову про захист тільки себе самої, — це мало кому буде цікаво. Це не буде цікаво тій же Європі і в цьому ж — найслабкіший момент політики вашої країни. Хочете претендувати на світове панування в хорошому значенні слова, хочете мати вплив в тій перехідній ситуації, в якій весь світ виявився сьогодні, — змінюйтеся. Треба виходити з месиджами про об’єд­нання, про обмеження споживання ресурсів — щоб їх вистачало усім. На цьому можна будувати велику світову політику.

— Як може проповідувати самообмеження Росія, чий правлячий клас демонструє світу самого розгнузданого споживача?

— Мені здається, що керівники Росії цю нову ситуацію ще не усвідомили. Російське керівництво сьогодні багато часу приділяє Америці і мало — тому ж Китаю. Але 21-е століття не буде століттям Америки. І безглуздо для Росії сьогодні купувати квитки на тонучий корабель. Грати треба по різних напрямах.

- Що, на ваш погляд, чекає в найближчому майбутньому російсько-українські відносини?

- Вони нормалізуються. Був період Віктора Ющенка, коли був сильним вплив США і прагнення включити країну у свою орбіту. Рокові помилки. Зараз, коли сторінка «помаранчевої революції» перегорнута, треба створити нормальні стосунки між суверенною, незалежною, нейтральною Україною, Росією і Європою. Але треба, щоб політичні еліти України знали, що вони не підпорядковані нікому.

— Схоже, вони це починають усвідомлювати. Але це не відміняє бажання українських еліт інтегруватися в Європу — хоч би персонально. А Європі Україна потрібна?

— Якщо чесно, то Європі більше потрібна Росія. Європа на словах і, можливо, навіть фінансово підтримуватиме Україну, але вона сьогодні не зможе просто «переварити» цю країну. Європа повинна сьогодні думати про себе, і було б помилкою з боку України чекати багато чого від ЄС. Якби я був керівником України — я б створював свою сильну державу. До речі, я голосував проти включення Туреччини в ЄС — я знав, що Туреччина занадто велика для нас. Але політику добросусідства з цією країною ми розвивати зможемо. Як і з Україною. Взагалі — Європа, Росія і Україна могли б грати велику загальну гру.

— Глобальна криза тільки почалася. Якими з нього вийдуть Україна і Росія?

— Росія знаходиться у відносно благополучному положенні, тому що у цієї країни є усі необхідні ресурси. У того ж Китаю їх немає. Європа теж не має достатніх ресурсів. І в цьому важкому і делікатному перехідному періоді, який настає через глобальну кризу, Росія знаходитиметься в дуже хороших умовах. Тому вона повинна використовувати цю ситуацію.

Україна не має таких ресурсів. Але вона, наприклад, може грати велику роль в створенні системи європейської безпеки. Не потрібно чекати пропозицій ні від Росії, ні від Європи. На місці українського президента я б створив центр, який би займався цим напрямом. Тут можна створити міжнародний центр вивчення безпеки нового світу. Треба виробляти ідеї. Завтра речі коштуватимуть багато, але ідеї будуть ще дорожчі.

Росбалт