РІЗДВО ХРИСТОВЕ — НОВИЙ СВІТ

Наближаючись до Нового року та Різдва Христового кожен християнин повинен осмислити  значення християнських свят для його особистого духовного життя. Зустрічаючи народженого Христа Спасителя, православна віруюча людина відкриває для себе новий світ, новий досвід соціального буття та світосприйняття. Але таке богословське розуміння свята не завжди відповідає справжнім  реаліям   сучасного соціуму, де уявлення про Бога формується на рівні застарілих образів та символів. Наприклад, прийнято думати, що християнське богослов’я, проповідуючи про Царство Боже, вчить про особливе місце із затишними хмаринками на блакитному небі високо вгорі, куди відправляються спасенні або блаженні душі померлих людей, і про пекло внизу для нечестивих і нерозкаяних грішників. Багато з людей, навіть ті, які відвідують храм, моляться та сповідуються, думають, що таке і догматичне віровчення Православної Церкви, яке можна лише мовчазно смиренно прийняти або гнівно критично відкинути геть з усіма релігійними прагненнями. Звідси і неправильне уявлення, що Царство Небесне — місце для ангелів, класичної музики, відпочинку і повної бездіяльності у вічності. Тепле, затишне місце, де можна сидіти християнинові на м’яких хмаринах в оточенні небесних сил і розмовляти на сугубо духовні теми з віруючими, які прийшли на небо за повну слухняність і безпристрасність. Багато християн просто впевнені, що, коли в релігійних текстах згадується про «небеса», мова йде про конкретне місце на небі, куди врятовані душі віруючих попадають після смерті. Таке невірне розуміння має глибокі коріння, не в останню чергу — це наслідок платонізму, що заразив багатьох християнських мислителів ще в сивій давнині. У результаті віруючі християни почали думати, начебто християнство повинне нехтувати нинішнім світом і бачити в реаліях земного буття тільки гріховну силу й владу лукавого.

Більше того, православні християни, як правило, дивуються, коли Церква говорить їм про інше розуміння Царства Божого. Слова про небеса мають зовсім інше значення. «Царство Бога», про яке говорив Христос Спаситель у Новому Завіті, указує не на посмертну, загробну долю людини і не на втечу із цього світу в світ загробний. Цим вираженням позначається верховна влада Бога «і на землі, як на небі». Іншими словами, коли ми вимовляємо слова молитви «Отче наш«: «нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі», ми затверджуємо силу й панування Христа Спасителя у всіх сферах життя сучасного суспільства. Царство Бога — це реальна сила і влада Христа у нинішній реальності християнина, Боже «тестування» нашого буття. Небеса в  богослов’ї Церкви — це, як правило, не тільки майбутнє нашої надії, але і реальний справжній вимір теперішнього сьогоднішнього дня, можна сказати, Боже освячення, Боже сила і благодать Святого Духа в рамках людського існування на землі. Бог створив небо і землю і сьогодні продовжує творити чудеса, коли на Божественній Літургії (Євхаристії) із простого хліба і вина творить Своє Пречисте Тіло і Кров, коли сірі і обтяжені будні християнина перетворює у світлі і теплі дні живого і радісного Богоспілкування. Літургія це те місце і той час, де розкривається сила Царства Божого на землі. Не в обрядовій формі людства, а в силі і благодаті Святого Духа, яка оновлює і одухотворяє наше життя.

На величезний жаль, більшість сучасних християн навіть ніколи не замислюються над богослов’ям Церкви, вони задовольняються примітивним символічним розумінням і невірними тлумаченнями літургійного буття і історії Церкви. Такі примітивні  погляди, як правило, засновані на приказках стареньких бабусь, новоявленних «старців», священиків без духовної освіти і релігієзнавців — учорашніх атеїстів і партійних ідеологів. На превеликий жаль, але сьогодні, навіть християни просто мовчазно змирились, що Різдво Христове у розумінні сучасників зводиться лише до новорічної ялинки, багатого застілля з дванадцятьма стравами і сімейних подарунків. Слово про народження Істини в їх власному бутті не торкається їхніх сердець, нічого особливого не відбувається і в житті суспільства, яке сприймає Церкву лише як побутовий комбінат, де можна придбати свічки та «замовити щось для душі», особливо напередодні свят.

Проповідь про Боговтілення Христа, народження нового образу мислення та буття  християни мають співвідносити з своїм реальним земним життям. Вони повинні вмерти для гріха і народитися для праведності і святості, і не лише тільки в стінах храму, але й у суспільно-політичних процесах життя сучасного суспільства. Слово «спасіння» у християнському богослов’ї не означає «затворення у темній коморі», чи «життя на небесах з ангелами», а реальне кардинальне перетворення власного та суспільного життя за Словом Божим. Освячення людського буття силою, любов’ю та владою Христа. «Спасіння» та «Царство Боже» не зводиться до очікування якоїсь світлої та радісної події в далекому майбутньому чи до молитовного поминання померлих. Православні християни повинні жити з Христом уже тут і тепер переживати Царство Боже як силу і подію в теперішньому часі. Спасіння, яке відкрилося нам у Різдві Христовому, стосується не тільки духовних прагнень, але й усіх процесів земного буття. Бути християнином означає нести світло Христового Царства і радість реального Богоспілкування в усі напрямки людського життя. Бізнес, політика, освіта, мистецтво та ЗМІ потребують Правди Божої та неземної радості, яка не скінчиться, незважаючи на лихоліття і зло, які намагаються ввергнути людство до постійної темряви зневіри та відчаю. Лише світло небес здатне оновити земну темряву як у прямому так й у переносному значенні цього слова. Православна віра дарує не лише саму світлу надію, але і саму силу, соціальну енергію перетворення земного життя діянням Самого Бога.

Протоієрей Діонісій Мартишин,
директор духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів МАУП