Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

РОЗДУМИ ПІСЛЯ СВЯТА

Цього року День Незалежності відзначили стримано. Приміром, обійшлися без військового параду в Києві. Це, напевне, логічно, бо після численних псевдореформ у всьому українському війську залишився боєздатним лише один підрозділ — рота президентської почесної варти. Дохазяйнувалися. Попередня влада так поспішала в НАТО, що залишила державу без належного захисту, а нинішня мусить ламати голову не лише над одвічним «що робити», а й над тим, де взяти на це гроші.

Міжнародний валютний фонд додав до ХІХ річниці нашої Незалежності свою «баньочку на дьоготь» — і то чималеньку. Оголошено, зокрема, що на вимогу емвеефівців зарплату міліціонерам підвищувати не будуть, навіть якщо їх перейменують у «сердармів» (новотвір від сердюків і жандармів). І взагалі — таке враження, що або в цьому фонді сидять олігофрени, котрі тицяють однакові рецепти хворим на різноманітні недуги, або там окопалися агенти нинішньої опозиції, що нав’язують Києву такі рецепти, від яких ноги самі понесуть пересічного платника податків спочатку до криївки, де закопана прадідівська зброя, а звідти — на Майдан. І вже без помаранчів!

Та повернемося до святкової тематики. У понеділок 23 серпня Гарант вшанував Державний Прапор на церемонії перед своєю резиденцією і навіть співав разом із вояками вищезгаданої роти «Ще не вмерла України і слава, і воля…». Побоювання, що протоколянські «шістки» знову вчеплять національний символ догори дригом, а ще гірше — пришпандьорять замість рідного синьо-жовтого сусідський триколор, на щастя, не виправдалося. І це добре.

Ганна Герман публічно обізвала «кульок», себто Університет культури, розсадником найдурнішого смаку, кічу і цинізму, включно з порнографією, а від його ректора Поплавського не залишила сухої нитки. Розумно й мудро! Щоправда, деякі невдоволені вважають, що справа не стільки в Університеті культури і культурі його ректора, скільки в базовому міністерстві… але не будемо бігти попереду електровозу. Головне — з чогось чи з когось почати.

Напередодні свята Президент вирішив відмінити найодіозніші положення нового виборчого законодавства. Здавалося — хто б заперечував. А є такі! Частина парламентарів ремствує, що їм для цього «доведеться перервати відпустку». От уже справді — хто про що!

Свята пройшли, проблеми набирають обертів. Головна — падає рейтинг нової команди. Так і має бути, бо у демократичній державі кожна нова команда приходить до влади на хвилі суспільного незадоволення діями попередньої влади. А головне — наші люди не сприймають передвиборчі обіцянки як частину ритуалу. Вони вимагають усе одразу — і вже наступного дня після інавгурації. І нікуди не подінешся, треба шукати спільну мову з виборцями не лише раз на 5 років, а щодня. Натомість дехто з наших «рогулів» бігає, мов та курка з яйцем, із новою ініціативою: переглянути діяльність соціологічних фірм, котрі оприлюднюють оті невтішні рейтинги. Ага… а ще дуже добре було би дзеркала порозбивати. Бо он опозиція кричить, що нові вожді, мовляв, іміджем не вийшли.

На нашу думку, головним завданням сучасного моменту для влади має стати може й недемократична, зате дієва заборона деяким своїм представникам публічно, даруйте, триндіти. А то є у нас один, веселенький, із пташиним прізвищем. Недавно таке ляпнув — на голову не налазить. Мовляв, то нічого, що в Україні підвищать пенсійний вік, адже ця сумнівна реформа розрахована на 10 років, а де ми, українці через 10 років будемо? — поцікавився жартівник з депутатським значком. І сам собі відповів: на Марсі!

Якщо врахувати, що навіть зусилля всього світового співтовариства поки що недостатньо аби етапувати в найближче десятиліття на Марс бодай десяток землян, то що мав на увазі депутат із провладної коаліції? Перефразував вираз з блатного жаргону: «спровадити на Місяць», що означало відібрати життя? Якраз за ті 10 років, на які новий лідер країни спланував свої реформи? Ні-і-ічого собі жартики!

Доречна, на наш погляд, історична асоціація: колись французька королева Антуанетта, зачувши від тодішньої опозиції, що пересічні піддані конають з голоду, бо не мають шматка хліба, пожартувала: то нехай їдять тістечка! Невдовзі цій Антуанетті відрубали голову. Без жартів.

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com