Заповіт із вічності

15 червня відійшов у вічність народний артист України, режисер Юрій Іллєнко. Юрій Іллєнко важко хворів, але мужньо боровся з хворобою, продовжуючи творче життя митця. На жаль, рак виявився сильнішим...

Прощання з великим режисером відбулося в Києві, в Будинку Вчителя, а панахида — у Володимирському соборі. Поховали Юрія Іллєнка в селі Прохорівка Черкаської області.

Юрій Герасимович Іллєнко народився в 1936 році у Черкасах. Дебютував як оператор у фільмі Якова Сегеля «Прощайте, голуби» (1960). Працював на Ялтинській кіностудії, з 1963 — на кіностудії Довженка в Києві. Світову славу Іллєнку принесла операторська робота у фільмі Параджанова «Тіні забутих предків» (1964).

***

Юрій Герасимович Іллєнко — не просто оператор, режисер, сценарист суто українського кіномистецтва. Він — справжня самородна глиба, один із чільників тисячолітнього українського розвою. Народжений у рік прийняття сталінської конституції, своєю творчістю він відвойовував з-під мракобісся сталінщини шмат за шматом грунт, на якому зростатиме Духовна Україна, перлина серед інших національних світових культур.

Ще під час навчання у московському ВДІКУ його творче єство збагачувалося від митців світового рівня, зокрема Рерберга (майбутнього оператора фільмів А.Тарковського «Зеркало» і «Сталкер»). Від самих початків творчого шляху (операторська робота з С.Параджановим у «Тінях забутих предків») проявилися його творча безкомпромісність і політичний нонконформізм. Майстерність від­шліфовував на українських кіностудіях, проте роботи його на довгі роки лягали на полиці. Як людина чарівної і лагідної вдачі, він вподобав найпривабливішу жінку українського кіноекрану — Л.Єфіменко, яка стала його супутницею у житті і матір»ю сина. Вибагливість до себе і до партнерів породила співдружність Ю.Іллєнка з такими постатями української культури ХХ ст. як І.Миколайчук, Л.Осика, О.Сердюк, І.Драч. Взаємозбагачуючись, у горнилі важких випробовувань зростав Майстер…

Юрій Іллєнко створив довершені публіцистичні твори, одна з яких «За Українську Україну», що вийшла друком у Видавництві МАУП у 2005 р., зняла полуду з очей багатьох, хто включився в політичне протистояння з корумпованою олігархічною владою. Останній його письменницький доробок «Доповідна Апостолу Петру» вийшов тритомником. І.Драч сказав про цю працю: «Вона ще чекає свого поціновувача». Проте вже зараз безпомильно стверджуємо, що ця сповідь душі Ю.Іллєнка — спра­вжній духовний огром, щонайвище піднесення люд­ського духу.

Зазнаючи за життя різноманітних утисків, Майстер відточував свій хист, його світобачення ставало ширшим, а спроможність осягнути глибину життя було вражаючим. У своїх роботах він не підкорявся догмам спрощенного реалістичного мистецтва, «відповідно настановам партії», його новаторський пошук форм не всім і не завжди зрозумілий. Його мистецтво ще довго залишатиметься тим маяком, що є істинним дороговказом.

Огортає сум, бо розуміємо, що Геній вже не творитиме серед нас, що його запальне Слово не будитиме тисячі достойників до боротьби зі Злом. Його родина — дружина, брат, сини — це непересічні українці. Віримо, що вони, підтримані тисячами духовних воїнів, підхоплять і понесуть те світло, що випромінював своїм життям Ю.Іллєнко. Справа його життя — це Свобода, і з цим своїм вибором він крокуватиме і в наше майбутнє.

Славомир Сидоренко, Київщина