Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Хто зупинить сповзання до безладу?

Смерть студента в Шевченківському РУВД м. Києва набула у суспільстві великого розголосу і є важливою темою для обговорення не лише в молодіжних колах, але й серед юристів. В обговорення беруть участь юристи і студенти-юристи МАУП, які неодноразово проходили практику, в т. ч. в правоохоронних органах, працюють в юридичній клініці, виконують функції третейських суддів тощо.

Ведучий цієї рубрики — професор Інституту права МАУП Василь Перець відповідає на запитання студентів МАУП.

— Ми уважно проаналізували ситуацію затримання дільничним інспектором студента Ігоря Індили фактично в себе дома, в гуртожитку, доставляння його в міліцію і поміщення в кімнату затриманих. Співставили дані з вимогами закону і дійшли однозначного висновку: не було ніяких підстав затримувати і доставляти Ігоря в міліцію. Чи згодні Ви з нашою оцінкою? Чому начальник ГУВД м. Києва, звітуючи перед народними депутатами, цю обставину не аналізував, а тільки стверджував, що міліція не винна в смерті людини? Чи є його позиція тиском на слідство, громад­сь­кість?

— Мій висновок спів­падає з вашим: підстав доставляти студента в райуправління міліції не було. Дільничний інспектор, а потім й інші працівники районного управління, порушили статті 3 і 29 Конституції, інші закони України. Практика Європейського суду з прав людини однозначна: міліція (поліція) повністю відповідальна за життя і здоров’я особи, яку вона затримала. Тому навіть припустивши, що не міліція вбила людину, вона винна в її смерті. Заява керівництва міліції про невинуватість своїх працівників в смерті Ігоря має наслідком, незалежно від мети, опосередкований тиск на слідство і громадськість.

— Безперечним є факт, що міліція широко застосовує катування затриманих. В чому причина?

— Я почав би з вихованості, культури. Їх відсутність призводить до того, що доставленого в міліцію за адміністративне правопорушення можуть вдарити за те, що п’яний, багато говорить, виправдовуючись чи звинувачуючи міліцію в незаконних діях, тощо. Інша справа — затримані за підозрою в скоєнні злочину. Тут на перше місце виходить гонитва за показниками розкриття злочинів. Ця обставина завжди була проблемою в міліції, а зараз, коли професіоналізм оперативних працівників та слідчих катастрофічно знизився, стала загрозою для безпеки людей.

Друга причина — не реформовані слідчі під­розділи, зокрема до цього часу не виконаний п. 9 Перехідних положень Конституції України щодо формування системи досудового слідства. Зараз слід­чий, формально процесуально незалежний, а фактично підконтрольний начальнику ОВС, діяльність якого оцінюється передусім за рівнем розкриття злочинів. Реально процесуальний статус слідчого нівельовано і він часто нічим не відрізняється від оперативного працівника.

Можна перераховувати й інші причини, але про них, в т. ч. за вашою участю, ми писали в листах попереднім Главам держави, пропонуючи своє бачення реформування правоохоронних органів.

Ви знаєте, але я повторю ще раз принципове положення, яке не знав попередній профільний міністр та багато інших керівників, звітуючи про зниження адміністративних правопорушень і злочинності. Наші дослідження підтверджують пряму залежність рівня правопорушень від активності працівників, які задіяні в їх виявленні та реєстрації. Активність знижується — зростають злочинність, інші правопорушення, але знижується рівень їх виявлення та реєстрації. На папері виходить, що міліція добре попрацювала, хоча все навпаки. Тому професіонал повинен відрізняти рівень реєстрації правопорушень і фактичний їх стан. Зараз є що виявляти та реєструвати: наші дослідження, правда чотирирічної давнини, засвідчили, що в Україні реєструється один із восьми злочинів, які обліковуються по лінії карного розшуку, і один із шістдесяти в сфері службової, господарської діяльності тощо. Це резерв для виявлення і реєстрації правопорушень, потрібні лише активність і професіоналізм працівників. Зараз превалює антипод активності і професіоналізму — катування, психологічний тиск, інші порушення прав громадян.

— П’ятикурсники пам’ятають факт затримання студента нашої Академії за замах на вбивство. З вашою допомогою він був звільнений з в’язниці та виправданий. Чи було в цьому випадку катування, чи дійсно міліціонери перевищили повноваження?

— Студент був підданий катуванню, яке в листі Президенту України ми охарактеризували, як таке, що за своїм цинізмом не має аналогів в світі. Що стосується банди перевертнів-міліціонерів, про яку на той час були розмови, то вони так і залишилися розмовами. Для Вас, студентів, дуже важливо вміти помічати за окремими фактами явища. Тоді я дійшов висновку, що розрізнені факти катувань насправді стали явищем, яке загрожує суспільству. Тому були підготовлені такі документи: звернення до Президента України і Міністра внутрішніх справ; Висновок науково-правової експертизи щодо неконституційності статей 106 і 165-2 КПП  і обов’язок органів дізнання, слідчих, прокурорів і суддей застосовувати ст. 29 Конституції України як норму прямої дії при вирішенні питань про затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів та обрання їм запобіжного заходу; лист у ВРУ з проектом Закону України про внесення змін  і доповнень в КПК; звернення в Конституційний суд України про визнання ст. 106 КПК неконституційною тощо.

— Якщо ст. 106 КПК суперечить Конституції України, то чи мають право особи, до яких була застосована процедура затримання, на виправдання?

— Непрофесійний та бездіяльний законодавець створив загрозливу ситуацію, коли сотні тисяч людей, в т. ч. реальних злочинців, можуть претендувати на виправдання. Зрозуміло, що кожна кримінальна справа індивідуальна. Тому по ній попередньо потрібно отримати у нас висновок науково-правової експертизи, а потім звернутися в Європейський суд з прав людини. Наші суди можуть виправдати особу чи закрити справу, яка ще знаходиться в їх провадженні.  Якщо наважаться.

— Як бути молодому фахівцю, якщо він мріє працювати в міліції, але водночас хоче все робити тільки по закону?

— Досвід свідчить, що молодий фахівець, опинившись в колективі, де панує свавілля, часом в ньому розчиняється, сприймає його психологію. Захисний імунітет, за наявності твердого характеру, переконливо вище у того молодого спеціаліста, в якого кращі, глибші знання. Значить, потрібно добре вчитися і загартовувати характер. Пам’ятати про те, що ви нове покоління і несете в собі енергетичний заряд, який може змінити систему. Крапля і камінь точить...

— Чому у нас в країні не діє прокурорський нагляд? Чому не довіряють прокурорам?

— Прокуратура, як і міліція, потребує реформування. Мій досвід свідчить, що зараз було б краще обійтися без прокуратури взагалі! В багатьох регіонах на місцевому рівні міліція, прокуратура та суди дуже зблизилися і втратили функції взаємного контролю.

— Що Вас найбільше турбує в діяльності міліції? Чому міліція не може очиститися від порушників закону?

— Крім того, що сказано, слід додати таке небезпечне явище, як «вростання» бізнесу в діяльність і міліції, як державного органу. Присутня психологічна готовність правоохоронця до насильства. Це пов’язано з моральною атмосферою в колективах, наявністю в деяких з них кругової, корпоративної поруки. Зазначена атмосфера сприяє порушенням закону. Про очищення зараз мало хто думає. У корумпованій державі влада, владні повноваження самі по собі стають інструментом бізнесу, заробляння грошей. Цей інструмент найбільш аморальний і страшний.

— В Україні передбачена кримінальна відповідальність за вбивство, катування, перевищення службових повноважень тощо. Студенти хочуть знати як ці питання регулюються на міжнародному рівні?

— Природа влади така, що їй завжди хочеться більше і більше повноважень, вона, маючи силу, намагається подолати всякі обмеження. Потрібні механізми протидії, якими є добре організоване суспільство, ефективно діючі його інституції. Зразок — активне гнучке громадянське суспільство здатне  швидко та ефективно «ставити на місце» владу, якщо вона зловживає повноваженнями, або переступає закон. Чи є воно в нас? — питання риторичне. Катування винайшли не в Україні. Стаття 3 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (1950 р.) встановила, що «Жодна людина не може бути піддана катуванням, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню». Аналогічна вимога міститься в ст. 5 Загальної декларації прав людини (1948 р.). ООН 10.12.1984 р. прийняла Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. Є й інші документи ООН, наприклад, Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку, дотримання якого зробило б наших працівників міліції моральними та інтелігентними. У нас є велика частина порядних правоохоронців, які ретельно дотримують законності у всьому. Впевнений, що вони сприятимуть реформуванню системи МВС.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com