Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Чим будемо заправлятися?

Переживши дві нафтові кризи в минулому сторіччі, світова спільнота розпочала активні пошуки альтернативних видів палив, зокрема біологічних, на основі відновлювальної сировини. Після тривалих досліджень та впровадження біопалив у реальне виробництво стало чітко зрозуміло, що біологічне пальне не в змозі сповна замінити нафту, однак факт зменшення її використання беззаперечний.

На світовому рівні існують певні суперечності між основними гравцями на ринку пального — нафтопереробними компаніями та виробниками біологічного пального, які є основними конкурентами за прибуток.

Операції з нафтою можна віднести до специфічного сектора світової економіки, де основним фактором є не стільки ринкові важелі, скільки політичні рішення на державному, регіональному або міжнародному рівнях. Тому питання заміни нафти на біопаливо, як показав досвід країн ЄС та країн американського континенту, є політичним питанням, вирішення якого залежить від державної політики та обсягу преференцій для даного сектора. Зокрема, як передбачають експерти, існування таких преференцій необхідне до рівня досягнення нафтою ціни у розмірі 80 дол. США за барель.

Виробництво біологічних видів палив (біоетанол, етил-трет-бутиловий ефір, біодизель, біогаз тощо) є пріоритетним напрямком у світовій нафтопереробці. Україна, на жаль, значно відстає в цій галузі від країн Європейського Союзу.

Основними причинами цього є:

-           недосконалість вітчизняної нормативно-правової бази у сфері регулювання виробництва біопалива, а також її невідповідність європейським стандартам;

-           відсутність ефективних структур, які б розвивали та координували ринок біопалива;

-           лобі певних фінансово-промислових груп у парламенті;

-           непрофесійний підхід до цієї проблеми чиновників міністерств та відомств.

Протягом п’яти років з часу прийняття в Україні програми «Етанол» і донині бензин та суміші для двигунів з вмістом біоетанолу не виробляються, хоча протягом останніх двох років щорічно спиртозаводи виробляли близько 20 000 тонн біоетанолу для потреб нафтопереробних заводів.

Існування державних програм, які передбачали розвиток ринку біопалива, а також відсутність нормативно-правових документів, що регулювали б даний процес, призвели до вкрай критичного стану, коли виробники розробляли та організовували виробництво добавок на основі біоетанолу, виконуючи державні програми. Вони, однак, не мали попиту на свою продукцію, яка пройшла успішні випробування на вітчизняних та східноєвропейських НПЗ. Відсутність попиту пояснювалась небажанням нафтопереробних заводів змінювати технологію виробництва за умови отримання прибутку рівнозначного використанню попередньої технології. Отже, в даному випадку тільки методом державного регулювання можливо запровадити механізм використання біопалива нафтопереробними заводами у виробництві бензинів моторних сумішей. Зокрема одними з найважливіших заходів є заборона використання шкідливих бензинових компонентів, як це було зроблено в США, а також запровадження норм Директиви 2003/30/ЄС, що регулює вміст кисню. Крім того, доцільно встановити диференційований підхід до оподаткування нафтопродуктів залежно від їх якості.

Попри низку труднощів, з якими зіштовхнулися на ринку біопалива вітчизняні виробники, наукова робота в цьому напрямку не припинялася. Скажімо, провідні спеціалісти нафтохімічного заводу «Галол» спільно з науково-виробничою фірмою «Турал-110» (Азербайджан) за участю Інституту нафтохімічних процесів Національної академії наук Азербайджану розробили й запровадили у виробництво найефективнішу нині добавку до бензинів — етил-трет-бутиловий ефір (ЕТБЕ), складовою якого є 50% українського біоетанолу.

Це — перший пілотний проект такого рівня у галузі нафтопереробки на теренах СНД. Виробництво цього продукту організоване в м.Сумгаїт (Азербайджан), оскільки попереднє його розміщення в Україні не передбачало такої реальної можливості. Однак з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішей від 23.02.2006 року організація такого виробництва на території України стає економічно доцільною.

Доречно зауважити, що ринок добавок до бензинів у 2004 році становив близько 180 млн. дол. США, при цьому 75% ринку належало російським виробникам добавок до бензинів. Базовим роком для розрахунків береться саме 2004 рік, оскільки в 2005 році частина НПЗ не працювала з певних причин, а також в Україну імпортувалися готові бензини в кількості 565 тис.тонн, що вже містили в собі добавки.

Кабінет Міністрів України протягом 2005 року затвердив декілька програм розвитку біодизельного пального в Україні. Здається, ці програми не мають під собою твердого підгрунтя, оскільки їх чекають такі ж проблеми, що й програму «Етанол». Зараз, окрім державних програм, не існує інших сприятливих факторів для розвитку виробництва біодизелю в Україні на законодавчому рівні.

До того ж, розпочати виробництво заважають проблеми, які неможливо швидко подолати.

По-перше, до цього часу не розроблена відповідна технічна документація, не проведено дослідно-експлуатаційні випробування біодизелю. В результаті практично весь ріпак та олія, вирощені сільськогосподарськими підприємствами, експортуються.

По-друге, існуючі площі ріпаку недостатні для забезпечення на повну потужність (по 100 тис.тонн щорічно) двох заводів, як передбачається програмами.

Тож, за відсутності технічної документації, сумнівними виглядають перспективи будівництва двох заводів з виробництва біодизелю. На наш погляд, на першому етапі організації виробництва біодизелю необхідно на мінірівні відпрацювати всі технологічні аспекти, що значно зменшить фінансові ризики. Тому вважаємо за доцільне розпочати в Україні пілотний проект виробництва біодизелю на базі однієї з установок нафтохімічного заводу «Галол», після її часткової реконструкції.

За прикладом східно-європейських країн цей проект доцільно було б організовувати разом з нафтопереробним заводом, який би був споживачем біодизелю.

Для ефективного розвитку та функціонування ринку біопалива, що сприятиме розвитку сільського господарства, а також зменшить залежність країни від імпортованих енергоносіїв доцільно розробити та прийняти за прикладом країн ЄС закон «Про ринок біопалива», взявши за основу Директиву 2003/30/ЄС від 8 травня 2003 року щодо сприяння використанню біологічних палив та інших відновлювальних палив для транспорту.

Враховуючи те, що Україна щорічно споживає близько 5 млн.тонн бензинів та 6 млн. тонн дизпалива, використання 5% біоетанолу і 15% ЕТБЕ дасть змогу зменшити використання бензинових компонентів нафтового походження в середньому на 400 тис. тонн, а використання 5% біодизелю дозволить зменшити використання дизельних компонентів на 300 тис.тонн, що в свою чергу зменшить обсяги використання імпортної нафти.

Окрім того, використання екологічних видів палива, які відповідають вимогам ЄС, дозволить українським нафтопереробним заводам скористатися пільгами Кіотського протоколу в рамках «Конвенції ООН про зміну клімату », а отже, збільшити обсяг інвестицій в реконструкцію НПЗ.

Як показав багаторічний досвід, проблеми біопалива, що гостро постали перед Україною, не в змозі вирішити міністерства чи окремі підприємства поодинці. Для цього потрібен системний інноваційний підхід до проблеми. Тож з метою розвитку ринку біопалива пропонуємо на базі нафтохімічного заводу «Галол» за участю наукових та науково-дослідних установ, а також фінансової установи створити енергетичний технопарк.

Отже, для покращення існуючої ситуації на ринку біопалив пропонуємо:

1.         Поетапно заборонити використання шкідливих бензинових компонентів, зокрема МТБЕ;

2.         Запровадити норми Директиви 2003/30/ЄС щодо стандартів на моторні палива;

3.         Розпочати в Україні пілотний міні-проект виробництва біодизелю на базі однієї з установок вже діючого заводу, після її часткової реконструкції;

4.         Розробити та прийняти за прикладом країн ЄС закон «Про ринок біопалива».

Євген Пущик,
інженер

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com