Куди котяться хвилі «Культури»?

Хто хоч раз слухав на ефірних хвилях третій канал національного радіо «Культура», тому, вважай, пощастило: канал сучасний, цікавий, воістину — український. Тут добірне буйноцвіття авторів, наповнення живим словом, вишукана музика. А ще: канал духовного відродження «Культура» — оригінальний, самобутній, і єдиний в Україні такого високого мистецького рівня.

А кому пощастить побувати і в «творчій лабораторії» каналу, той одразу переконається, що радіотворчість — то справжня наука. Творення художньої тканини за допомогою безмежної гами звуків. Після докорінної модернізації програми й структури каналу він ось уже кілька років поспіль працює в оновленому форматі, має свій стиль. Виразний і привабливий. Але це вимагає неабияких зусиль, змушує наполегливо працювати. Істинним і своєрідним мистецтвом мають опанувати працівники творчого колективу. Бездоганно володіти словом, мати приємний тембр голосу, бути цікавим і розумним співрозмовником. Бути артистом. І безумовно — українцем у повноцінному розумінні цього слова, адже культура будь-якого народу має бути насамперед національною.

– Наше завдання — творити потужне й притягальне середовище високої духовної культури, пропагувати справжнє елітарне мистецтво, прищеплювати відчуття прекрасного, служити джерелом пізнавальної інформації та гарного настрою, — розповідає віце-президент Національної радіокомпанії України, директор каналу духовного відродження «Культура» Леонтій Даценко. — Право на вихід в ефір повинні мати лише ті передачі, які несуть новину на рівні сенсації, сюжетну драматургію, а відтак сконцентровану емоцій­ність, своєрідний «кайф» для душі. Ми намагаємося керуватися девізом: «Мистецькому каналу — тільки високохудожні, справді мистецькі передачі!» Наш радіоканал — своєрідне вікно у світ мистецтва і водночас джерело такого мистецтва, щонайтісніше пов’язаного з сучасним буттям, колізіям якого, до речі, окремо присвячена публіцистична програма «Мистецтво жити». І в цій авторській програмі Олександра Кавуненка і, звісно, в багатьох інших ставимо щонайвищу творчу планку, розуміючи, що в кожній із радіопередач маємо винахідливо боротися за увагу слухача, підвищувати його інтерес насамперед до національної культури й залучати до співучасті в її творенні. Намагаємося протистояти деяким «ефемівкам», що пропагують чужомовну ерзац-культуру і мають руйнівний вплив на слухача.

На адресу різних радіопрограм, крім телефонних дзвінків у прямому ефірі, надходить також чимало листів, — зважаючи, вочевидь, що канал духовного відродження Національного радіо порушує важливі питання не лише культури, а й суспільного буття країни, пропонує шляхи їх вирішення. Привертає увагу змістовністю, послідовністю, своєрідною інтонацією, постановкою цікавих питань, народженням нових думок. Вирізняється активною життєвою позицією, не цурається гострих актуальних проблем. Долучає до співпраці письменників, поетів, митців: Б. Олійника, І. Драча, В. Яворівського, В. Крищенка, І. Ющука, Р. Горака, М. Слабошпицького, Л. Танюка, А. Дімарова, Ю.Цекова, О. Волю, М. Славинського та інших.

Серед здобутків «Культури» помітно і відродження оригінальної радіодрами — самостійної форми радіомистецтва, яке виникло ще у 20-ті роки минулого століття і яке за кордоном усебічно розвивається, а в колишньому СРСР заборонялося як жанр. «Це така експресія, така емоційно-інтелектуальна напруга, що змушує слухача потрапити в полон власної уяви і… побачити почуте», — не без захоплення пояснює Леонтій Антонович. А задля активізації оперного мистецтва та симфонічної музики канал, єдиний з-поміж інших, організовує трансляційні передачі з Будинку звукозапису за участю заслуженого академічного симфонічного оркестру, оркестру народних інструментів та хору імені П. Майбороди.

Ще одна з особливостей творчої лабораторії мистецького каналу — прямий ефір. Правдивий, з живим голосом, він містить елемент несподіванки, імпровізації. І співтворцем стає слухач, який має унікальну можливість заявити про себе, висловити думку і бути почутим. Такими передачами, як «Знакова постать», «На перетині думок», «Театральна мініатюра», «Діалоги про культуру», «Наукові обрії», «Мова про мову», «Відлуння тисячоліть», «Наш родовід», «Рідний край», канал знаний серед широкого загалу слухачів. А чого варті передачі: «Профілактика розуму й совісті», «Культура здоров’я», «Азбука для дорослих і дітей», «Літературні читання».

Українське радіо в прямому ефірі презентує ще один проект — «Вечори каналу «Культура» на Печерську», який оригінально популяризує українське літературне слово й майстрів нашого письменства. Тож, каналу притаманне жанрово-стилістичне розмаїття — дискусійні, розважальні, конкурсно-ігрові, інтелектуальні передачі.

Жаль тільки, що слухачам важко втрапити на хвилі каналу «Культура».

Здавалось би, справжній флагман інформаційного і духовного забезпечення мав би тримати весь інформаційний простір держави і цим об’єднувати та згуртовувати націю. Проте канал «Культура» поширюється лише допотопним так званим проводовим мовленням, що надто обмежує його дію. А «ловити» канал слід тільки на ультракоротких хвилях та трипрограмних радіоприймачах старого зразка. І це перетворюється на величезну проблему, бо загальнонаціональному каналу, що мав би охоплювати територію всієї держави, по суті, відведена роль регіонального. Держава відвернулася від власного національного культурного мовника. А щоб виправити ситуацію, слід лише посприяти входженню Українського радіо у верхній діапазон УКХ (ультракоротких хвиль). Хіба це так складно?