НАША ДУМА, НАША ПІСНЯ НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ...

Шостий рік поспіль я передплачую газету «Персонал Плюс». Передплатив її і на 2010 рік. Хочу подякувати за те, що ви програмно стоїте на захисті української мови. Якось натрапив на видання «Народна газета» і прочитав інтерв’ю Голови Верховної Ради В.Литвина, де він стверджує, що мовна політика в країні має бути толерантною: «Вона повинна бути толерантною. Я переконаний, що мова — це конкуренція. Переможе та мова, яка є конкурентоспроможною. У нас історично склалася двомовність... Російська мова повинна відігравати свою роль мови міжнаціонального спілкування». Дивна логіка, попри те, що Володимир Литвин майже завжди віддає перевагу українській у публічних виступах. Виходить, що українська мова нетолерантна і не може слугувати мовою міжнаціонального спілкування? Про яку конкуренцію заявляє поважний пан, коли українська упродовж століть переслідувалася і її застосування штучно обмежувалося і зводилося до побутового. В той же час російську мову інтенсивно впроваджували, а часом і насаджували у всіх національних окраїнах імперії. В царькій Росії проти української мови було видано 174 укази! Після цього говорити про рівні стартові можливості є фарисейством. Тільки-но наша мова почала оживати і розвиватися, як той пролісок з-під снігу, її відразу намагаються осмикнути, принизити. Люди добрі! Дайте мові свободу, і вона стане рівною з рівними. Нам, українцям, не треба нічого доводити. Вчені давно встановили давність нашої мови і її впливи на інші слов’янські мови, зокрема й російську, в якій нараховується сотні українізмів, що чекають своїх неупереджених дослідників-філологів. Впевнений, що престиж нашої мови зростатиме з часом. Цьому сприяє і статус державної. У 1834 р. російський мовознавець І.Срезневський писав: «Українська мова є однією з найбагатших слов’янських мов. Вона навряд чи поступиться перед богемською щодо багатства слів і виразів, перед польською щодо мальовничості, перед сербською щодо приємності, гнучкості й синтаксичного багатства. Українська мова — це мова музична, поетична, мальовнича». У конкурсах мов 1924 і 1934 українська стабільно опановувала трійку переможців. Хіба це не доказ повноцінності і переспективності? Останній перепис населення засвідчив, що 74 відсотки населення України вважають рідною українську мову. При цьому в Україні проживає 78,4 відсотка українців. Думаю, що цього достатньо, аби зрозуміти право української мови бути мовою міжнаціонального спілкування. А мови братніх слов’янських і неслов’янських меншин в Україні розвиватимуться у своєму річищі. Українці — толерантні і не допустять їх потурання.

Йось Волиняка,
Луцьк