ДОБУДИЛИСЯ! НА СВОЮ ГОЛОВУ…

«Какая сволочь разбудила Ленина?
Кому мешало, что ребенок спит?»

Наум Коржавін 

Старшому поколінню читачів, либонь, і досі в печінках сидить цитата, яку їм втовкмачували в школі на уроках історії СРСР: «Декабристи розбудили Герцена. Герцен розпочав революційну агітацію». Цей вислів часто і помилково приписують В.І.Ульянову-Леніну, однак той про декабристів висловлювався дещо інакше. Сама цитата належить Віссаріону Белінському, пітерському літератору (1811-1847рр.), сухотнику-людиноненависнику, прозваному несамовитим не стільки за свої революційні погляди, скільки за «подвиги» у столичних борделях.

Радянський агітпроп, звісно, знав про збочено-сексуальне підґрунтя творчості В.Белінського. Проте, тут головним було інше — як тоді казали, вибудувати лінію. Декабристи, мовляв, розбудили Герцена, той вдарив у свій «Дзвін» (журнальчик «Колокол»), такий собі М.Г.Чернишевський цей дзвін почув і, не беручи в голову, звідки він, вчворив рідкісну графоманську нудотину під назвою «Що робити?». У багатомільйонній Росії на цей товар знайшовся лише один вдячний купець — недовчений студент і, знову ж таки, вибачайте, сифілітик В.І.Ульянов, котрий осяяв шлях товаришу Сталіну, який, у свою чергу, повів народи… куди саме повів — трохи згодом.

Зауваження на маргінесі: українські радянські історики і літератори чомусь соромливо замовчували таку собі дрібничку: чому жодний, наголошуємо, жодний український селянин не підтримав у 1825-му році повстання Чернігівського полку, ініційоване декабристами. Чи не тому, що здоровим гречкосійським розумом збагнув, що ніяка то не свобода. Просто замість одного царя посадять іншого — та й край.

Мав рацію простий український дядько: лише після розпаду СРСР оприлюднені архівні документи, котрі свідчать, що у грудні 1825-го йшлося не про революційне повстання, а про військовий заколот, що мав на меті встановити в Імперії жорстоку військову диктатуру, якій позаздрив би і сам Гітлер.

А тепер — про розплату. Відомий російський письменник Едуард Хруцький кілька років тому опублікував в одному з московських часописів лист дочки геніального російського художника Валентина Сєрова, адресований шефові радянської політичної охранки Лаврентію Берії. Цитуємо дослівно:

«Прошу Вас прийняти мене, щоб я могла вам розказати про долю мого хрещеника, правнука декабриста Пестеля — Юрія Анатолійовича Пестеля. Ось уже 10 років, як він перебуває у засланні, не маючи за собою ніякої справжньої провини. Мої клопотання залишилися без відповіді. Єдина надія — це можливість розказати про цю справу особисто Вам».

Лист підписаний 30 травня 1944-го року. Отже — правнука пов’язали ще задовго до так званого кіровського потоку. Звісно, ніякої відповіді хрещена нащадка Пестеля не одержала. Звідки їй було знати, що більшовики запозичили і втілили в життя головну ідею декабристів: створення в державі потужної політичної таємної поліції з величезним апаратом стукачів-доносителів. Займався цією чорною справою безпосередньо тов. Дзержинський, він же Залізний Фелікс, він же Лицар Революції з чистими руками і холодною головою.

Так от, на закінчення — ще один лист з архіву Едуарда Руцького. Адресат той же, автор — онука Фелікса Едмундовича Ядвіга Йосипівна Дзержинська.

«Я дуже прошу Вас прийняти мене по справі моєї мами Дзержинської Ядвіги Генріхівни, котра Особливою Нарадою НКВС СРСР засуджена на 8 років. Ось уже 4 роки вона перебуває в Карагандинських таборах НКВС (адреса, номер табору). На даний час мама дуже хвора, у неї туберкульоз легенів, цинга і бруцельоз. Вона в дуже важкому стані. Дуже прошу не відмовити у прийомі і перегляді справи моєї мами. 18 січня 1944 року».

Як ви здогадалися, цей лист теж залишився без відповіді. Як співали соратники В.І.Ульянова-Леніна, заносячи його мумію до мавзолею: «Мы сами копали могилу себе, глубокая была могила…»

В.Н.