Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Своїм буде дешевше?

Національна комісія регулювання електроенергетики розробила зміни до закону «Про електроенергетику».

Затверджений урядом документ передбачає перехід на прямі контракти між виробниками струму та споживачами. Ці новації, кажуть експерти, мають менше шансів, ніж ініціативи щодо лібералізації ринку газу.

НКРЕ передбачає, що у найближчі роки дедалі більше електроенергії буде продаватися, оминаючи оптовий ринок електроенергії, який зараз використовується для збалансування ціни різних генеруючих підприємств та дотування населення за рахунок промисловості.

Ціни на ці обсяги енергії вже не будуть встановлюватися НКРЕ, а стануть, згідно із проектом закону, «предметом домовленостей сторін зазначеного договору» — НАЕК «Енергоатом» і тепловою генерацією з одного боку та «кваліфікованими споживачами», тобто промисловими підприємствами, — з іншого.

«Поки не буде механізму регулювання ринку, ця схема працюватиме за принципом шахових клітинок: «хороші» підприємства домовляться з «хорошими» генераціями про «хороші» тарифи. А для населення залишиться решта», — припустив у коментарі «Економічній правді» екс-міністр палива та енергетики Іван Плачков.

Він нагадав, що приватизація обленерго була покликана прискорити модернізацію розподільчих мереж, однак призвела лише до рейдерських конфліктів, через які про вдосконалення обладнання всі забули. У випадку прямих договорів, на його думку, можливі аналогічні наслідки.

«Звісно, всю дешеву електроенергію, яку виробляють АЕС, не віддадуть промисловості, хіба що якусь частину. Але потім скажуть: алюмінієва або хімічна промисловість — страшенно стратегічна, їй теж треба дати дешевий струм. А дорога теплова генерація буде обслуговувати населення», — уточнив Плачков.

Президент громадської організації «Енергетична асоціація України» Василь Котко запевнив, що цього можна уникнути, якщо розподілити квоти на виробництво електроенергії пропорційно між усіма генеруючими компаніями.

«Умовно кажучи, кожна компанія виставить на ринок по 10% потужностей. А потім почнеться «торгівля сандвічами», оскільки попит на дешевий струм «Енергоатома» буде вищим. Тому якщо ти хочеш купити енергію АЕС, то мусиш придбати енергію ТЕС. Це буде обумовлено правилами», — припустив Котко.

Наприклад, у постанові НКРЕ буде зазначено, що договір з «Енергоатомом» стане чинним лише за умови укладення угоди з тепловою генерацією, прогнозує експерт. Такого самого сценарію очікують і в компанії ДТЕК, що управляє енергетичними підприємствами Ріната Ахметова.

«Контракти будуть укладатися за підсумками аукціонів, на яких продаватимуться комбіновані лоти на електроенергію одночасно ТЕС і АЕС з урахуванням їхніх тарифів. Доходи від продажу лотів також будуть розподілені пропорційно», — прогнозує керівник департаменту регуляторної політики ДТЕК Юлія Носулько.

Однак відповідних положень у підготовленому законопроекті нема, і гарантувати, що вони з’являться у підзаконних актах, ніхто не може. Втім, це буде ринок не примусовий, а добровільний, запевняє Василь Котко. А значить, і покупці, і продавці тільки тоді підуть на «електричні» аукціони, якщо це їм буде вигідно.

Ціни на першому етапі будуть орієнтуватися на оптовий ринок електроенергії: для виробників вони будуть дещо вищі, ніж їхні ж відпускні ціни на ОРЕ, а для покупців — дещо нижчі, ніж єдина ціна продажу на оптовому ринку.

Щоправда, нескладно порахувати, що така вигода для всіх сторін неодмінно позначиться на ціні електроенергії для решти споживачів, які продовжуватимуть купувати її на оптовому ринку. Адже на ньому так само пропорційно представлені дешевий струм АЕС та дорога теплова електроенергія.

Аби середня ціна двосторонніх угод була нижчою, необхідно, щоб у ній частка ТЕС стала меншою, ніж АЕС. Отже, частка ТЕС на оптовому ринку зросте. Інший вихід — перекласти збитки із споживачів на теплову генерацію, змусивши її зменшити обсяги виробництва, а АЕС — збільшити. Тоді тепловики втратять прибутки.

Ще один варіант — принести у жертву атомників, які не зможуть відмовитися від урядової пропозиції продавати струм ще дешевше, собі у збиток, аби тільки запрацював новий ринок.

Саме щодо цього застерігає радник президента «Енергоатома» Костянтин Запайщиков. «Необхідно запобігти перехресному субсидуванню між конкурентним та керованим ринками», — говорить він.

Але найбільш імовірний перший варіант, коли різниця у тарифах ляже на плечі промислових споживачів — клієнтів ОРЕ. Принаймні, на початку роботи майданчика двосторонніх договорів — до запровадження ринку балансуючих потужностей.

Костянтин Запайщиков також наголошує, що до початку структурної перебудови ринку електроенергії треба встигнути погасити заборгованість підприємств ПЕК, розміри якої дорівнюють річним обсягам виробництва.

«Підприємства працюють майже у бойових умовах, коли щодня треба боронитися від кредиторів, які подають позови до суду на списання обігових коштів чи ініціюють справи про банкрутство», — наголошує експерт.

Як бачимо, реформа ринку електроенергії може легко затягнутися, оскільки будь-яка з наведених умов сама по собі вимагає проведення серйозних перетворень.

У європейських державах функціонують два відокремлені ринки: торгівля базовими потужностями, тобто продаж електроенергії перманентним потоком, і так званий балансуючий ринок — постачання додаткового струму в період пікових навантажень. В Україні у цю частину доби вмикаються додаткові блоки ТЕС.

Торгівля на балансуючому ринку вимагає складного програмного забезпечення, і ціни на ньому вищі, ніж на базовому. Ще дорожче обходяться так звані резервні потужності: енергоблоки, яким платять за те, що вони простоюють, але готові увімкнутися, якщо раптом вийде з ладу обладнання основного постачальника.

Атомники одразу застерігають, що вони не зможуть працювати, балансуючи, мовляв, така у них технологічна специфіка. Найбільш доцільним Запайщиков вважає укладання «Енергоатомом» угод з промисловими підприємствами, що споживають струм рівним графіком протягом доби — металургійними та хімічними комбінатами.

«При цьому енергоємні експортні підприємства отримають можливість споживати електроенергію за тарифами нижче роздрібних, що практикується у багатьох країнах з розвинутою промисловістю», — запевняє радник керівника «Енергоатома».

А для задоволення свого пікового попиту, мовляв, споживач має купувати дорожчий струм в іншого виробника або розраховуватися через балансуючий ринок.

Але навіть у цьому випадку атомники остерігаються збитків. Адже у випадку аварійного вимкнення енергоблока на одній АЕС неможливо буде терміново запустити його на іншій, а отже, «Енергоатому» нараховуватимуть великі штрафи за дисбаланси.

Саме для таких випадків і необхідний запуск резервних потужностей, закуплених у теплової генерації. Він дозволяє, за словами Запайщикова, наперед планувати вартість відключень.

Отже, проект лібералізації ринку електроенергії набагато складніший у технічному та організаційному сенсах, ніж очікувані реформи на ринку газу. На ньому набагато більше можливостей для дискримінації окремих учасників або споживачів. Відповідно, він зіткнеться з потужнішим опором у процесі впровадження.

Цей поступ може бути стимульований хіба що вимогами міжнародних фінансових інституцій, які дають Україні кредити лише на умовах впровадження європейських моделей ринку енергоресурсів.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com