КАЛИНА В УКРАЇНІ

Достеменно відомо, що калина досить поширена рослина у світі. Цей рід нараховує близько 200 видів, які ростуть у різних кліматичних умовах Євразії, Північної Америки та на півночі Африки, а також у Середній і Малій Азії.

Кущі або деревця калини, що виростають до 4 метрів заввишки, зустрічаються у природному середовищі переважно в підлісках, на галявинах листяних та змішаних лісів. Дуже полюбляють рости на берегах річок, озер і боліт, у ярах та долинах. На теренах України калина почуває себе дуже добре в лісовій та лісостеповій зоні, як у дикому середовищі, так і в садах, скверах та парках.

Стовбур калини — гладенький, укритий сірувато-бурою корою із прожилками тріщин. Листочки — великі, мають 3-5 виступів. У великих білих суцвіттях є квіти двох видів: плодоносні, які знаходяться в центрі, та безплідні — довкола, що служать рослині для приваблення комах-запилювачів.

Ягоди калини — соковиті, червоні, із жовтою м’якоттю, червоним соком, плоскою великою кісточкою, їстівні. Достигають у серпні-вересні, виразно виділяються на тлі зелені, радуючи око. У ягодах міститься цукор, пектинові речовини, яблучна, валеріанова та інші кислоти, вітамін С, каротин та інші корисні речовини. Тому й використовуються вони як сировина у фармацевтичному виробництві й народній медицині.

Як і в більшості рослин, які ростуть біля води, калина має розгалужену мичкоподібну кореневу систему, що забезпечує формування розлогої густої крони. Молоді пустотілі рівненькі пагони калини дуже легкі й споконвіку використовувалися як знаряддя під час ткання, а також при виготовленні зброї — стріл для луків. «…Дві стрілки-калинівки на лук накладає…» (із думи «Смерть Корецького»).

Але любов і шанобливе ставлення українців до цієї рослини виникли не тільки завдяки її природним корисним властивостям. Відсутність узагальненої інформації про ставлення людей різних країн і континентів до калини не дає можливості зробити порівняльний аналіз міри почуттів до цього чудового витвору природи. Проте однозначно можна стверджувати, що в Україні калина користується великою любов’ю населення. І шанують її не тільки за невибагливість до умов зростання, гарні квіти та корисні ягоди, а за щось більше. І це більше поєднано та ґрунтується на ментальності поколінь українців, яка сформувалася в непростих історичних умовах і сягає сивої давнини. Вона проявляється в народних піснях, думах, поезії та прозі. Часто в алегоричній формі зображується доля жінок — «як самотній кущ калини при дорозі», — або ставлення людей до цієї рослини, яке буває сумним і життєво повчальним, як у пісні «Три долі» — «Не ламай калину біля хати, бо вона заплаче, наче мати…» Фольклорну тематику часто використовувала у своїй творчості Леся Українка. Сумна символіка вічної розлуки прозвучала в її вірші «Калина»:

«…Чия то могила в полі при дорозі,

Що над нею калинонька цвіте на морозі,

Що на тій калині листя кучеряве,

А між цвітом білесеньким ягідки криваві?»

Як і раніше, так і в сучасних пісенних сюжетах калина порівнюється з долею нещасної молодої засватаної дівчини, дівчини-сироти, жінки-матері, вдови та долею всієї родини. Ця тематика асоціюється з таким поняттям, як калина в полі, край дороги, у саду, під вікном, біля криниці, біля хати і таке інше. Тому й не дивно, що про українську калину співають не тільки художні колективи, заслужені та народні артисти України, а й зарубіжні співаки. Пісню «Одна калина за вікном…» співає Софія Ротару. Неповторним голосом виконувала пісню «Кущ калини» незабутня Раїса Кириченко. Росіянин Олександр Малінін літературною українською мовою виконує пісню вояків УПА «Червона калина» із приспівом-закликом:

«А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну

Гей, гей, розвеселимо!»

Слово «калина» використовується в Україні не тільки для передачі туги, понівеченої долі, а й висловлення чогось приємного, життєствердного, радісного. У цьому контексті згадується чудова радіопередача, яку вів уже нині покійний Дмитро Білоус, під назвою «Мова моя калинова!» Спадають на думку слова з пісні «…калинова моя Полтава» (музичний диск Полтавського земляцтва). Калина асоціюється також як символ українського родоводу:

«У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багацько нас є!»

Чільне місце посідала калина у творчості Тараса Шевченка — «Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина». Цікаво, що в «Кобзарі» слово «калина» використано понад 300 разів. Калиною був зачарований Іван Франко — «Червона калино, чого в лузі гнешся?» Писали про калину Іван Драч, Платон Воронько, Микола Сингаївський, Дмитро Білоус, Оксана Забужко, Богдан Лепкий і багато-багато інших поетів і прозаїків.

Тож і не дивно, що минувшина й сучасність сприяють тому, що кожен українець знає щонайменше п’ять віршів або пісень, де згадується слово «калина». Наприклад: «При долині кущ калини», «Ой у полі калина», «Калинова пісня», «На калину вітер віє», «Ой є в лісі калина».

Любов до калини в українців виражається також у присвоєнні власних назв, наприклад, дитячий дошкільний заклад «Калинка», санаторій у Рівненській області «Червона калина», художній ансамбль «Калина», Українське культурне товариство «Калина» (діє в Карелії, РФ) тощо. Відомі також українські приказки та прислів’я: «У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька. Без верби і калини немає України».

Одним із найбільш поширених топонімів в Україні є села з назвою «Калинівка», «Калинове». Незалежно від того, де ви будете перебувати в Україні: на півдні Криму чи на півночі Чернігівської області, на просторах, що розтягнулися більш як на 1300 кілометрів від села Червона Зірка в Луганській області на сході до міста Чоп на заході, — вам обов’язково трапиться село з цією красивою мелодійною назвою. Усього на території України близько 100 сіл і районний центр у Вінницькій області мають назву «Калинівка», «Калинове».

У великих містах, селищах і в селах насадженнями калини прикрашають парки, створюють алеї слави та пам’яті на знак пошани до наших земляків, які пішли із життя як патріоти України.

Тому є виваженим, справедливим і обґрунтованим рішення Уряду України про розміщення в проекті ескізу Великого Герба України поряд із постаттю запорізького козака й фігурою Львівського «лева» куща калини, що засвідчує велику любов українців до цього об’єднуючого живого символу України. Тож зачекаємо на законодавче рішення – бути чи не бути калині на Великому Гербі України, — яке тепер залежить від депутатів Верховної Ради України.

Росте кущ калини й на нашій невеликій садовій ділянці. Уже понад 20 років щовесни калина радує нас своєю красою, покриваючись великими пахучими білими квітами, а восени — дарує нам кетяги червоних соковитих ягід, які в оточенні пофарбованих осінню в багряно-червоний колір сусідів-листочків, створює на тлі ще зеленого куща, особливо в погожі сонячні дні, неповторну гаму краси, народжену природою. І тільки бабине літо сріблястими ниточками павутиння обережно покриває кущ калини, ягоди якого особливо яскраво виблискують вранці в променях сонця краплинками кришталевої роси. Незабутнє враження справляє ця краса й на наших гостей-друзів, надихаючи їх на прекрасне почуття до поезії, поєднуючи у своїх віршах любов у гармонії природи й людини.

О. Шевчук