Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Б’ємо своїх! Чужі не бояться…

Типовий, на жаль, приклад політичної інтерактивності в Україні: слухач телефонує на популярну FM-радіостанцію, де йде політична дискусія. Висловлює свою точку зору на проблему виборів в Україні. І на запитання журналіста, за кого буде голосувати, бадьоро відповідає: звісно, за регіоналів — я ж зі Сходу!

Одразу наголошуємо: ми не проти регіоналів, нашоукраїнців чи бютівців. Вольному — воля. Передусім на право мати власні переконання. Нас шокувало лише обґрунтування цих переконань: «Я за регіоналів, бо я зі Сходу!». Варіанти: я за нашоукраїнців, бо я ж галичанин, я за русский блок, потому, что я из Крыма!

Добалакалися! Приїхали! У таку собі глуху сторічної давності провінційну політичну ментальність, коли хлопці з Андрушівки ходять на станцію довгою дорогою через ліс, а не коротшою через Причепівку, бо причепівські андрушівським, як і решті чужих, дають бубна на своїй території.

А якщо називати речі своїми іменами, без жартів, то це і є стовідсоткова ксенофобія. Себто — невмотивоване, підсвідоме на генетичному рівні неприйняття чужих. Тільки у даному разі чужі — це ті, хто говорить не тою мовою, що на твоїй Причепівці, ходить у церкву не до «нашого» батюшки, або взагалі до «штундів». І взагалі «треба ще подивитися, що ти робив до 1648-го року».

Ксенофобія — це не тільки нехіть до євреїв або африканців, як нас намагаються переконати деякі круті етнополітологи. Водночас це і не психологія відсталих у своєму соціально-економічному розвитку суспільств. Дехто із нас, в Україні сутніх, ладен не без свідомого чи підсвідомого задоволення нескінченно аналізувати збройні конфлікти на Кавказі та Памірі. І водночас впритул не бачить, яких страшних бід завдає тупий розподіл на територіальному рівні на своїх і чужих в тій же цивілізованій Європі, до якої так прагне частина нашої еліти і більша частина безробітного суспільства.

Особисто для нас феноменом «сараєвського пострілу» в реаліях сучасної Великобританії став скандал навколо відвертого, тупого містечкового «засудження» справді геніальної співачки Сьюзен Бойл під час голосування глядачів на тамтешньому аналогу телешоу «Україна має талант». Її свідомо завалили не тому, що основні конкуренти були об’єктивно сильнішими, а тільки тому, що «вона ж із Шотландії». А споконвічні англосакси ставляться до бунтівних шотландців приблизно так, як деякі «восточниє» до галичан. До чого тут політика, запитаєте ви? Будь ласка. Невдовзі після скандалу навколо Сьюзен Бойл у Королівстві вибухнув ще один, набагато серйозніший скандал — щодо корупції і зловживань з боку міністрів-лейбористів. Звісно, на тлі наших «народних умільців» це не зловживання, а сміх один. Ну подумаєш — відремонтував хлоп власний курник на власній дачі коштом бюджету. Але йдеться не про українську «Причепівку» до Європи. А про найстарішу в світі державу парламентської демократії.

Тим часом — не минуло і 15 років! — на Балканах знову об’явився привид до зубів озброєного ксенофоба. І вже не в сараєвських чи белградських кафанах, а в міжнародних організаціях говорять про гнітючу необхідність чергового розподілу Боснії та Косова за етнічною та релігійною ознаками. А скільки вбухано мільярдів і скільки сотень тисяч життів покладено на насильницьке впровадження моделі ліберального «інтернаціоналізму»! І що? Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову?

Чи нам потрібне своє сараєво і своє косово, аби ми нарешті зрозуміли, що об’єднуватися слід не навколо андрушівок, зачепилівок, причепівок чи шанхайчиків, а навколо того, що по-справжньому єднає всіх? В даному разі, як це не тривіально звучить з позиції деяких крутих і європеїзованих, — це загальні інтереси народу, котрий, згідно з Конституцією, поки що єдине джерело влади в Україні. Усього народу без розподілу на територіальні, мовні чи віросповідальні особливості.

Невже для того, щоб оголосити карантин на ксенофобію, нам потрібна, щонайменше, пандемія свинячого грипу? А що? Сало люблять усі, ідея боротьби за збереження української свині (а не свинства) може таки й
об’єднає?

 

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com