Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Горохом об стінку

Колесніков: Я чув, що ви, Петре Миколайовичу, хочете ввести смертну кару за хабарі.

П.Симоненко (мовчить).

Колесніков: Так ви що, хочете розстріляти половину своєї фракції?

П.Симоненко: Підемо вийдемо у коридор!

Колесніков (підводячись): Я готовий! (решта учасників Погоджувальної Ради ВР силоміць садять опонентів на місця).

 

Дискутувати з комуністами по-справжньому — заняття таке ж безнадійне, як жбурляння горохом об стінку. Ця публіка генетично визнає лише один, точніше, два аргументи. Або «підемо вийдемо», або «крок ліворуч, крок праворуч — конвой стріляє без попередження». Тож наш коментар не для твердолобих, а для тих, хто ще вірить у баєчки про бодай залишки «розуму, честі і совісті» в умах давно минулих.

У газеті «Голос України» за 13 травня надруковане подання фракції комуністів у ВР про початок процедури імпічменту нинішньому Президенту України.

Не будемо брати на себе чужу дурну роботу і аналізувати текст подання. Зрештою, є процедура імпічменту, є Конституційний Суд, котрий якраз розглядає конституційність цієї процедури, є палке бажання в черговий раз вилізти, як не скажемо, хто, на лоба, — тож бери, пиши, подавай, а вже потім чекай, що на це депутатська громада скаже.

Але річ у тім, що самого подання Петру Миколайовичу видалося замало. Тому він доповнив його одним складносурядним реченням, в якому перерахував усі звинувачення комуністів не в бік конкретного глави держави, а на адресу всієї України. Себто — нашу з Вами, шановні.

В чому ми завинили перед «лівими»? Загинайте пальці: «У криміналізації і фашизації суспільства, розколі православної віри, виступах проти російської мови як форми спілкування людей, у приниженні величних досягнень соціалістичного періоду та переможної участі Радянської Армії у Великій Вітчизняній війні, у героїзації бандерівців та інших підлих зрадників народу і держави».

Ну що ж — розпочнемо з кінця. Який народ і яку державу зрадили засновники і провідники УПА? УРСР? СРСР? Вони на той час не були громадянами цих країн, не приймали ніяких присяг і не мали перед ними ніяких зобов’язань. Переважна більшість цих людей мала паспорти Польщі. Але «чомусь» Варшава не висуває до них аналогічних звинувачень. Натомість, як свідчать навіть сучасні російські історики, тільки на Східному фронті на боці Вермахту та військ СС воювали зі зброєю в руках понад мільйон колишніх радянських солдатів і офіцерів, котрі де-юре порушили військову присягу і — нікуди не дінешся — зрадили свою державу Союз РСР. Чому тов. Симоненко мовчить про це?

Тут дуже доречно вийшла на екрани ОРТ чергова екранізація «Братів Карамазових» Достоєвського. Це там вперше пролунав постулат про те, що жодна найвеличніша ідея не варта однієї сльозинки замученої за цю ідею дитини. Хай П.Симоненко вибачить, але всі «величні досягнення соціалізму» лайна варті, якщо згадати океани сліз десятків мільйонів безневинно закатованих комуністами дітей, жінок, стариків, чоловіків у розквіті сил, талантів і геніїв свого народу.

Тепер стосовно криміналізації: вона розпочалася не в 1991-му. Це більшовики в 1917-му кинули заклик: «Відібрати і розділити порівну!». От тільки результат цієї політичної арифметики виявився парадоксальним. Земля, фабрики і заводи опинилися в руках нових панів — більшовицької номенклатури, а робітникам і селянам дістались лише молот і серп. Хочеш — жни, а хочеш куй, все одно одержиш… Це не ми сказали.

А якщо без жартів? Сучасна криміналізація у формі горезвісної прихватизації лежить повністю на совісті депутатської «групи 239», що складала більшість у Верховній Раді 1990-94 рр. скликання. До її складу входили тільки члени компартії. Включно, здається, з тов. Симоненком. Тож — хто б говорив?

Тепер про фашизацію. Нагадаємо, що роблять нормальні фашисти чи просто піночети, коли приходять до влади. Правильно, запроторюють до бухенвальдів та каменоломень… комуністів. Тож нічого, даруйте, триндіти.

Мовне питання. Скільки вже говорено-переговорено, що ніхто російську мову в Україні не забороняє, йдеться лише про несміливий і непослідовний захист державної української мови. Знову — горохом об стінку.

І нарешті — з нашої точки зору абсолютним блюзнірством виглядає будь-яке втручання П.Симоненка со товаріщі у проблеми українського православ’я. Нагадаємо лише, що зусиллями т.зв. войовничих безбожників на чолі з «великим українцем» Сталіним за перші 25 років радянської влади в живих не залишилося жодного митрополита, а десять чудом вцілілих архієпископів догибали у таборах. Майже стовідсотково було винищене чернецтво, кількість храмів і монастирів, знищених комуністами, на порядок перевершує аналогічний показник руйнувань періоду Великої Вітчизняної війни. Так за все це не лише Петро Симоненко, а й його онуки мусять на колінах повзти до найдальшого храму і там молитися, молитися й молитися, випрошуючи прощення у Неба за те, що вони і їхні попередники наробили.

А шкода, що Колеснікову не дали вийти в коридор із Симоненком! Гуманізм тут точно був недоречний. І це не ми сказали.

 

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com