«Євросоюзу забракло мужності»

Президент України Віктор Ющенко дав інтерв’ю німе­цькому виданню.

— Найближчого четверга ЄС хоче започаткувати «Східне партнерство» з Україною та п’ятьма іншими країнами. Що Ви очікуєте від цього партнерства?

— Це непогана ініціатива. Дуже добре, що ЄС розробляє власну стратегію контактів зі східноєвропейськими країнами. Тому Україна не відхилила цю ініціативу. Відносини між Україною та ЄС уже зараз чудові: Угода про асоціацію, яку ми підпишемо в кінці року, для нас дуже важлива, бо це попередній етап інтеграції до ЄС. «Східне партнерство» не є цілковитою альтернативою. Це дві різні речі.

— Багато європейських країн наразі налаштовані проти подальшого розширення ЄС. Тож чи не є це партнерство лише жестом убік країн-учасниць програми?

— Ми не повинні тут змішувати. З людьми, що всім серцем належать до Європи й дивляться в її бік сповнені надії, треба поводитися відповідально. На жаль, Європа ще не навчилася говорити на головні теми одним голосом. Якщо ми хочемо досягти успіху в світовій політиці, то нам слід навчитися, як зміцнити свою позицію. Шкода, що країни старої Європи є найбільшими євроскептиками. Це, на мою думку, велика помилка. Бо Європа не переможе у глобальній конкуренції тільки наполовину об’єднаною. Загальносвітова фінансова криза ставить перед нами нові виклики. Тож Європа мусить навчитися мислити ширшими категоріями. У цій частині світу немає зайвих партнерів, потрібен кожен. Ми всі європейці. Повірте мені: інтеграція України в ЄС так само вигідна Європейському Союзові, як і Україні.

— Що конкретно Ви маєте на увазі?

— Ми повинні відповісти на виклики в енергетичній сфері, і для цього нам потрібен єдиний газовий ринок. Якщо ми не диверсифікуємо свої ресурси, то ситуація стане вкрай неприємною. Жодна країна не впорається з цим одна. Це гра на багатьох гравців. Наша інтеграція в ЄС сприятиме стабільності. Політики, які стверджують, що цілком можливо законсервувати Європу в нинішніх межах, дуже далекі від того, аби збагнути, що означає стабільність для Європи.

— Європейський Союз зараз сильно стурбований внутрішньополітичною кризою в Україні, яка тільки поглибила наслідки економічної кризи.

— Чотири роки тому в цій країні не було незалежних журналістів. Від­тоді нам вдалося забезпечити свободу слова. Ще чотири чи п’ять років тому будь-які вибори в нас могли вилитись у громадянську війну. А тепер ми мали двічі дострокові парламентські вибори [так у тексті], й на обох перемогла опозиція. За чотири останні роки ми змогли гарантувати основні свободи й демократичні принципи. Демократія спроможна дати відповідь на будь-який виклик. І в цьому ключ. Те, що відбувається нині в уряді та парламенті, не можна розглядати як міжособистісний конфлікт. Ідеться про конфлікт між ідеологіями. Одна зі сторін хоче, щоб країна повернулася в минуле.

— Міністр закордонних справ ФРН Штайнмаєр та його польський колега Сікорський запропонували відрядити до Києва спеціальну місію ЄС, аби підтримати країну в подоланні внутрішньополітичної та економічної кризи. Ви вітаєте цю пропозицію допомоги?

— Цей діалог був би для нас корисним, він конче потрібний. Зараз важкі часи, і є намагання змінити курс України. Це серйозна загроза. Через те присутність європейців дуже важлива. Ми повинні навчитися вирішувати всі свої проблеми демократичним шляхом. А як ми це робимо — то наша внутрішня справа. Проте всі разом ми мусимо подбати про демократичні рамки. Це найважливіше завдання. Я хвилююся за українську демократію. Нам потрібні зміни до Конституції, оновлення виборчої системи й діяльності органів юстиції, а також антикризовий пакет. Зважаючи на це, європейська присутність матиме велике значення, бо це системні реформи за європейським зразком. Ідеться не про вказівки, що треба робити, а про супровід і зміцнення демократичного процесу.

— Колишній російський глава уряду Гайдар недавно заявив, що російсько-українська газова криза 2006-го була політичним конфліктом, натомість та, що сталася в січні цього року, була економічною кризою. Ви погоджуєтеся?

— Ні. Обидві кризи були політично вмотивовані. Висновок один: у січні цього року ми всі програли. Й отримали ще більшу нестабільність. Зроблене було непродуманим і неприйнятним. Європейському Союзу забракло мужності для сильнішої відповіді на цю кризу. І річ не лише у відносинах України та Росії. На жаль, ми не змогли убезпечити статус усіх учасників: постачальників енергії, транзитних країн та споживачів. Наші відносини з Росією в газовому секторі регулюються недостатніми угодами. Вони щоразу вимагають додаткового ручного регулювання. Жодна європейська транзитна компанія не погодилася б на такий низький тариф, як ми. Європейські транзитні тарифи вчетверо-вп’ятеро вищі. І наш газовий транзит працює зараз зі збитками. Яка мета була поставлена, якщо зрештою вийшов такий результат? Дає це хоча б комусь більшу стабільність?

— То що Ви пропонуєте?

— Ми повинні на багато років наперед чітко визначити транзитну політику включно з обсягами поставок. При цьому Європа має отримати від України гарантії транзиту. Так само й ми потребуємо гарантій поставок. Потім нам слід вирішити, як можна модернізувати систему. У березні ми підписали з ЄС спільну декларацію про модернізацію української газотранспортної системи. Ця система транспортує 82% російського газу, призначеного для Європи. Але після підписання договору з «Газпромом» досі немає ніяких гарантій стосовно обсягу поставок. Хіба таке практикується в Європі? Чи є якісь плани, про які ми не знаємо? Це не двостороння проблема. Тут ідеться про формулювання спільних принципів у транзиті з регіонів Балтійського, Чорного та Каспійського морів до Європи. Дозвольте нам досягти стабільності та припинити кожної зими сваритися за обсяги поставок, тариф на транзит і мита.

— Як би Ви описали відносини України та Росії?

— Я б дуже хотів бачити кращі відносини. Проте насамперед це залежить від Росії. Що більша країна, то більшу відповідальність вона повинна нести. Росія — це супердержава. І ми не часто отримуємо прямі відповіді на свої ініціативи. Ми хочемо, щоб наші відносини були дружніми, коректними й тісними. Але наша територія, наша незалежність та наш суверенітет не можуть бути козирною картою.

Клаудіа фон Зальцен,
Der Tagesspiegel