ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Нині в Україні практично відсутнє системне реформування вищої освіти, яка, відповідно до потреб інтенсифікації економічного розвитку країни, повинна бути передумовою для її прискореного соціально-економічного розвитку та якісного оновлення життя суспільства. Це обумовлює і якість відповідних ініціатив.

1. Так, ініціатива по укрупненню Вузів, маюча на увазі мобільність освітньої системи, повинна бути науково обґрунтована потребами економіки з урахуванням якості підготовки фахівців і розподілом по регіонах, галузях, групах спеціальностей.

Відомо, що інформація про це відсутня.

Тому відповідні ініціативи по укрупненню Вузів можуть привести (і вже приводять) до «ручного» управління системою Вузів без урахування насущних потреб і перерахованих вище передумов. При цьому, як правило, спрацьовують особові відносини, включаючи корупційні схеми і т.п.

Не в останню чергу це обумовлено недоробками системи ліцензування і акредитації.

Все це визначає труднощі на шляху оптимізації роботи системи Вузів, зокрема, відкриття підготовки по перспективних спеціальностях в регіонах відповідно до існуючої потреби, особливо у Вузах недержавної форми власності.

2. У нинішніх умовах фінансово-економічної кризи розраховувати на збільшення об’ємів державного кредитування нереально.

3. Успішне реформування вищої освіти повинне базуватися на принципах системного підходу з урахуванням як насущних реалій, так і перспектив виходу з кризи, а також відповідно до вимог Болонского процесу. Метою управління цим процесом повинні бути:

— створення умов для поліпшення якості робочої сили, послідовного підвищення її кваліфікації;

— створення умов для підвищення зайнятості населення і скорочення числа безробітних;

— підвищення іміджу країни на світовій арені відповідно до показників якості фахівців і рівня їх зайнятості;

— інтеграція країни відповідно до вищезгаданих показників для світової спільноти.

При цьому реформи повинні спиратися на:

— оцінку потреб країни у фахівцях різних сфер діяльності в розподілі по регіонах, галузях, видах діяльності. Повинні бути враховані кон’юнктура ринку праці, демографічна ситуація, зовнішньоекономічні зв’язки, соціальні аспекти вищої освіти і його системи;

— підтримку суб’єктів господарювання і, як наслідок, сприяння підвищенню якості кадрового потенціалу як запоруки виходу з кризи, подальшого економічного зростання, конкурентоспроможності країни.

Реформи повинні передбачати такі заходи за оцінкою ефективності і ризиків роботи Вузів різних форм власності, а також їх випускників на ринку праці.

У разі відсутності цих передумов реформування не дасть очікуваного ефекту, а необґрунтоване впровадження може дати негативні наслідки.

Валерій Захожай, ректор МАУП