Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Геополітична суб’єктність України

Після розвалу СРСР і РЕВ (ради економічної взаємодопомоги) Україна фактично опинилася між двома досить потужними політико-економічними полюсами протилежної спрямованості інтересів.

Створена зниклими епохою і країною існуюча на той час її вища політична еліта, в силу ніби певних обставин позбулася того, що перейшло народу і самостійно відмовилася частково від реальної зовнішньополітичної суб’єктності країни в обмін на досить умовні міжнародні гарантії. До того ж, згідно свого горизонту буття, психотипу і потреби схилитися до когось, зорієнтувалась на один із полюсів, а певна її частина, будучи ще й не відвертою і не досить чесною, попала одночасно під вплив ще світових латентних структур. Такі незвичні дії і поведінка стали тою зовнішньою формою, в яку вилилася їх внутрішня невпевненість і навіть прихований страх перед новою дійсністю, до якої вони не були готові. Дивно? Не зовсім. Одначе все це призвело спочатку до виникнення, а потім посилення на території України умовно-штучного протистояння Сходу-Заходу та розтягування її врізнобіч, незважаючи на цілком нові реалії буття. Подібний стан вже нової залежності досить швидко вплинув на економіку країни і життя людей. По світу розсипалися мільйони її громадян, з якими згинули кращі їх поривання.

Як засвідчує історія країни з великим історичним минулим, подібне виникає від того, що на рівні владно-економічних структур не проявляються свої величні об’єднуючі концепції. До того ж невдовзі було ще й оголошено, мов, «українська ідея не спрацювала». І хоча потім проявилися зовнішні ініціативи і з’явилися об’єднання Балто-Чорноморське і ГУУАМ, одначе їх поява завдячувала не цілком українським розробкам, а більше запропонованим заготовкам для обмеження і навіть можливої ізоляції Росії в західному і південному напрямках за рахунок країн, що ввійшли в них. Лінія-обрис розташування країн цих об’єд­нань нагадує відоме бойове знаряддя американських індіанців — бумеранг. Іншими словами, з часу проголошення своєї незалежності Україна все ще не є самостійним суб’єк­том у світовій політиці, що негативно впливає на її геополітичну самосвідо­мість і безпеку в цілому.

Але ж доля розпорядилася так, що Україна знаходиться повністю і майже в центрі Великого Арій­ського поясу і по її землях проходить головний суходільний шлях з Азії до Європи і навпаки. Це неосяжна, більше 7 тис. км. лісостепова територія, серце планети Земля. Тут величезні ринки, сировинні запаси, фінансово-матеріальні ресурси і їх резерви, неосяжний ніким і нічим інтелектуальний потенціал. Якраз саме по цій території проходив стародавній «Великий Шовковий шлях» (у зворотному напрямку він же — «Хлібний шлях»). По його узбіччям виникали поселення юдео-християнського та мусульманського світів. Географічно і генно-історично цей безмежний простір був і лишається прабатьківщиною багатьох сучасних народів, є їх спільною соціально-економічною і духовною ємністю. А Україна була й лишається на ньому одним із енергетичних вузлів планети, випромінюючим досить інтенсивний струм зв’язків двох континентів. Про це символізують наш прадавній державний герб Тризуб — символ єднання також трьох світів, — а також численні і найрізноманітніші конкретні факти останнього століття.

Тож саме розташування України з її безмежним степом — безперервною ланкою поміж Азією і Європою — впливає на сприйняття українцем коливань у світопорядку, що призводить до змін його свідомості. Оскільки Україна — Тілець, найдревніше сузір’я в Зодіаці, який, як відомо, має величезні, особливо в епоху Водолія, життєстверджуючі сили, які їй благоволять, то на формування його свідомості, як і нового українського етносу в цілому, також впливає надзвичайно важливий космогенний фактор. Тому він вже не думає і не бачить себе так, як було це в кінці ХХ віку. І хоча молоді представники такого етносу ще не досить розуміють чому і саме в чому їх обраність, але вже твердо знають, що вони — інші. І в них не одна лише юнацька хоробрість і віра в себе. Основне в них те, що вони вже не належать до різних енергетичних «міщансько-ненаситних» систем, а до тої єдиної, яка активно спрямовує енергію народу в русло життя з вищим духовним статусом.

Напевно, десь в цьому полягає відповідь, чому українська нація пасіонарно стала оновлюватися. Нові ритми часу потребували і для України в цілому свого воскресіння. Мова не про «воскресіння» як поняття, а про те, що йому притаманне в новому часі. Перш за все про турботу універсального характеру, прояв якої Україною призведе до гармонізації дій Сходу-Заходу так необхідних не лише для нівелювання існуючих загроз-катаклізмів регіону, а забезпечення життєдіяльності всього суспільства. Реальної відповіді на гостро посталі питання, чи буде існувати саме людство і стане світ хоч трішки добріший, чи відбудеться з ним як з попередніми цивілізаціями…

Важко таке уявити. Проте, й в подальшому Україні не потрібна східна чи західна інтеграція з її синдромами. Візьмемо, наприклад, Європейський союз. З точки зору геополітики він й донині лишається ретранслятором чужої волі і в своїх властивостях досить обмежений. Тоді, запитання, для чого? Період кризи пройде, як і все проходить. Попри все, Україні вже не досить проводити одиноко-епізодичні мерехтливі зовнішньополітичні акції чи дії. Їй необхідні дії активного характеру, особливо в своєму середовищі східноєвропейського цивілізаційного поля для відновлення світоглядного напрямку єдності народів слов’янської мовної групи. І хоча в країні така потреба ще не на належному рівні і розумінні, одначе, як зазачалося, формування подібного йде вже з найвищих уявлень народу Руси-України, який має не обмежене, а універсальне геополітичне коріння як носій єдності на євразійському (європо-азійському) просторі не одного лише православного світу. Ось чому ЄС має «досить вагомі» причини не приймати Україну в своє об’єднання. Він вбачає її суттєвим конкурентом своїх інтересів в Причорноморському регіоні і перетягуванні на себе впливу на східноєвропейські країни. З іншої сторони, входження України в ЄС хоча й призведе до посилення в ньому слов’янського фактора і православ’я, але призведе й до подальшої, одночасно, втрати нею своєї геополітичної суб’єктивності, яка необхідна не лише їй одній. До того ж, зазвичай, за вступ платять майже відмовою від свого державного «Я». Це при тому, що Україна лишається космічною державою. Не для такого ж від­булося її оновлення і воскресіння!

В епоху Водолія і геокліматичних змін буде змінюватися сама карта світу. Та кількість зведених між країнами товстих стін, із-за яких все ще лунають заклики з набором ідей-постулатів прихованої гри, притомили все людство. Наступила епоха розуму, а не озброєнь і кволих, знівечених ними економік. Про що й засвідчують сві­това економічна криза та інші прояви невпорядкованості світу. Їх гострота ще й в тому, що за ними — значне послаблення країн-конгломератів і зникнення країн-метрополій. Тому й зустрічі на рівні G7 чи G20, членів «клубу обраних», будуть такі ж малорезультативні. Отже, який тоді сенс в одній присутності України в об’єд­наннях Схід-Захід? Як говориться: «Підеш служити — служкою станеш».

Місія України в іншому. Займаючи ключове місце в євразійському просторі, вона має стати цивіліза­ційним генератором-лідером гармонії європейського і азійського континентів в ім’я порятунку людства в майбутньому глобальному катаклізмі. Русь-Україна мусить відтворювати свої могутні комунікаційні зв’язки і вітальні напрямки свого життєвого руху і на Схід, і на Захід для конструктивної співпраці різ­них народів. І хоча будь-які об’єднання руйнують свободу, але єднання — заради виживання стане добре зрозумілим зусиллям України. Впроваджуючи таку новітню модель-ідею розвитку ХХI століття, — її механізмом для двох частин світу може бути новітній подих «Шовкового шляху», — Україна повністю відтвориться й сама не як інструмент, а як проектант, не як об’єкт, а як геополітичний суб’єкт. А відтак — відчутним авторитетом у світі.

 

Михайло Гречка, керівник «Центру «Євро-Азія» — III тисячоліття»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com