Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Не загравайте з Охлосом!

Нагадуємо для тих, хто призабув: «Охлос — грецькою мовою означає натовп. Не плутати з «демос» — народ».

Чітку та образну дефініцію цих понять дав майже сто років тому, як не дивно, один із найлютіших ворогів демократії — ватажок донецьких більшовиків Артем (Сергєєв). «Видовище неорганізованих мас для мене нестерпне». Неорганізована маса — це і є натовп, організована — народ чи велика соціальна група, об’єднана спільними інтересами.

Лідер самопроголошеної Донецько-Криворізької Радянської республіки добре усвідомлював небезпеку натовпу. Охлос діє, керуючись переважно біологічними рефлексами. Демос спирається на вироблені ним же соці­альні закони.

Вивести натовп на вулицю, в принципі, не складно. За розрахунками соціопсихологів в Україні, наприклад, для повного паралічу влади і всіх її структур достатньо зусиль одного відсотка дорослого населення. Інша справа — утримати потім отой відсоток у власних руках. У першій третині ХХ століття натовп, як мінімум, тричі кардинально змінював історію не тільки європейського континенту, а й усього світу. Це сталося в Росії в лютому 1917-го року, в Італії на початку
20-х, а в Німеччині на початку 30-х років. Чим це закінчилося? Владу в Росії фактично підібрав сатанинсько-більшовицький режим, в Італії та Німеччині — фашисти. Логічним результатом цих катаклізмів стала Друга Світова війна з її продовженням у вигляді війни холодної.

Нам не довелося б нагадувати історичні факти, відомі в Україні кожному школяреві, якби не склалося враження, що наші політики — і ті, що при владі, і ті, що в опозиції — м’яко кажучи, прогуляли свого часу уроки, на яких вчителі розповідали про те, чим закінчуються забавки з Охлосом.

Ось найсвіжіші і дуже тривожні сигнали. Пре­м’єр Уряду їде до Москви аби спробувати покласти край нікому не потрібній «газовій війні». Її позиція на переговорах узгоджена з Президентом. І раптом, а точніше — дуже раптом, перед самим вильотом прем’єра один із провідних канцеляристів з Банкової робить істеричну заяву про те, що, мовляв, прем’єра, замість відправляти на переговори, треба оголосити ворогом нації, віддати під суд і т.д. і т.ін. Що характерно — і пре­м’єр, і канцелярист належать до однієї правлячої коаліції. То вже занадто, навіть як на нашу українську традицію ляпати язиком, мов тим помелом.

В унісон розгніваному канцеляристу виступила опозиція з погрозою вивести наприкінці лютого, а може й раніше, народ на вулицю аби він, народ прибрав оту владу, котра так не подобається опозиції. Що це, як не завуальований заклик до повалення існуючого державного ладу в нелегітимний антиконституційний спосіб?

Але й це ще не все. В деяких ЗМІ з’явилися «прозорі» натяки на те, що українська армія теж палає бажанням не пізніше лютого вийти на вулицю. Дозвольте поцікавитися: зі зброєю чи без? І як це називається у справді демократичному суспільстві?

Повернемося до історії. Армія вже виходила на вулицю — в лютому 1917-го року. І започаткував цю ходу, між іншим, Волинський піхотний полк, розквартирований тоді у Петрограді. Як кажуть зараз, «український фактор у поваленні царату». Ну добре, тоді ми валили царя і ламали «тюрму народів». Що ми одержали? Червоного ірода і ГУЛАГ, у порівнянні з яким царська каторга — то санаторій ЦК КПРС у Сочі.

Стримаємо емоції і будемо оперувати виключно логічними аргументами. Неорганізований натовп дозволяє повести себе особистостям сильним і харизматичним. В Росії таким лідером був навіть не Ленін, а Троцький, в Італії — Муссоліні, в Німеччині — Гітлер. На щастя для Франції у 1958-му році бунт Охлосу, що стрімко переростав у громадянську війну, придушив генерал Де Голль, на відміну від згаданих особистостей, політик світлої харизми. Але це швидше виняток.

А тепер, поклавши руку на серце, чи що кому ближче, скажіть: чи є сьогодні в Україні по-справжньому харизматична особистість, яка би змогла у нинішній кризовій ситуації не лише вивести на вулицю енну кількість народонаселення, а й трансформувати цю неорганізовану масу в народ? А-а-а… Е-е-е? Так ото ж!

Ми, здається, маємо лише одного горе-харизматика — київського мера, котрий днями збагатив не лише вітчизняний, а й світовий фольклор заявою про те, що він відключить каналізацію всім, хто стане йому поперек дороги.

Що поробиш — який Охлос, така й харизма.

 

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com