ШВЕДСЬКИЙ «АВАКС»

Маленька Швеція досягла значних успіхів не тільки в галузі створення винищувачів. Багато країн світу закуповують у неї ефективні й недорогі системи далекого радіолокаційного виявлення, що відомі як “авакси”.

На відміну від американських величезних дозорців Е-3А та “Оріон” шведський значно менший і називається Airborne Early Warning and Control System (AEW&C), або коротко — Erieye radar system (радарна система “Око у небі”).

Цей ефективний страж повітряних кордонів розробила шведська фірма Saab Microwave Systems, яка раніше називалася Ericsson. Радар працює за принципом активної електронно скануючої антени (AESA). На американських і російських “аваксах”, навіть на палубному E-2C Hawkeye (“Соколине око”), антена обертається в дископодібному обтічнику, що названий “грибом”. Шведи застосували систему AESA, бо вона значно менша у розмірах, пласка і може бути встановлена згори на фюзеляжі невеликого літака. Радіус дії цієї системи менший, ніж у величезних “аваксів”, адже і Швеція невелика. Щоб компенсувати меншу дальність виявлення, шведи спочатку встановили “Око в небі” на швидкий і висотний Embraer R-99 або EMB-145 бразильський літакобудівної фірми “Ємбраєр”.

Виявилося, що із завданням може впоратися і відносно повільний турбогвинтовий двомоторний літак SAAB-340. Цей літак дуже нагадує добре відомі українські літаки Ан-24 і Ан-140, які могли б виконувати ті ж самі функції. Сьогодні шведський “Око в небі” встановлюється на більш сучасний SAAB-2000, переустаткований з пасажирського в дозорець. Систему AESA на базі SAAB-2000 закупив Пакистан, надавши перевагу шведам, а не американцям з їхнім Е-2С “Хокай”.

Щоб дозорна система працювала, необхідно мати відповідне математичне забезпечення, складне і розраховане на всі випадки життя. Шведи самотужки впоралися і розробили свою систему EGIS, яка має добрий зв’язок з наземними передавальними станціями. Фактично у штабах і на полі бою можуть одночасно спостерігати за обстановкою, тобто реакція на дії супротивника може бути блискавичною.

Радар встановлено на фюзеляжі літака. Він забезпечує круговий огляд з радіусом виявлення 450 км. Якщо супротивник ставить інтенсивно перешкоди, то дальність виявлення цілей у повітрі становить 350 км. Цього досить, щоб підняти в повітря винищувачі “Грипен”, які стоять по хуторах поблизу автодоріг. Над морем радар бачить далі.

Швеція не входить у блок НАТО, але її радарна система раннього виявлення цілком сумісна з натовськими системами повітряної розвідки і ППО. Нейтральні шведи завжди можуть попросити допомоги, якщо кривдник буде занадто нахабним. Утім, свій нейтралітет Швеція захищає самостійно вже багато десятків років, і її збройні сили взмозі стримати запал будь-якого агресора.

Поки все тихо і мирно, шведи позичили Греції дві дозорні системи, що залишаються у власності ВВС Швеції. Ця угода дала їм гарні прибутки.

Шведи заробили 8 мільярдів крон з продажу ВПС Пакистану шести своїх “аваксів”. Контракт було підписано у червні 2006 року і зараз він виконується. Кажуть, шведи спрацювали швидко і чітко, залишивши без грошей американців, які хотіли продати своєму найкращому союзнику в регіоні удосконалені “Хокай” зі збільшеною дальністю виявлення.