Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Чому в МАУП?(путівник для тих, хто обирає Майбутнє, та для їхніх батьків. І не тільки...) На початку цього розділу висловимо, можливо, парадоксальну тезу. У війні екс-міністра освіти тов. Ніколаєнка з МАУП, а ширше — з недержавними ВНЗ, був один момент, вартий не лише уваги, а й реалізації. Щоправда, з суттєвою корективою. Конкретно: екс-міністр, на нашу думку, мав рацію, коли говорив, що в Україні забагато університетів та академій. Так, забагато, але!.. Забагато саме державних університетів і державних академій. Бо насправді на це високе звання в Україні заслуговує лише кілька, щонайбільше кільканадцять, вищих навчальних закладів. Решта державних університетів — то нашвидкуруч перелицьовані провінційні педагогічні і технічні інститути. До речі, цей процес знецінювання самого поняття університет-академія розпочався ще за радянської доби. Років так за 30 тому, якщо не більше. Це тоді серед обкомівської номенклатури пішла мода мати в «своїй» області власний університет. Відомо, що структура, яка залежить від багатьох чинників, не є достатньо міцною. Образно кажучи, краще стояти на двох ногах — але власних. У суспільстві, де володарюють закони ринку, державні ВНЗ є найслабшою ланкою всієї освітянської галузі. Знову про конкретику: навіть найвідоміший, найславетніший, найстаріший, але ДЕРЖАВНИЙ Університет може одномоментно втратити все, що набув, через чиновницьку примху чи зміну політичної кон’юнктури. Приклад — катавасія навколо Київського Національного Університету. Але розвивати цю тему не будемо. Що ж до приватних ВНЗ, то вони залежать передусім від уміння їхніх засновників та керівників упевнено тримати курс у бурхливому ринковому морі. Відчуття кон’юнктури і чітке дотримання законів — ось ті точки опори, які дають змогу МАУП успішно долати найважчі випробування. Не будемо показувати пальцем, але дозвольте запитати: як повівся б нехай навіть потужний державний ВНЗ (академія) в тій ситуації, в якій опинилася МАУП у 2006/2007 р.? Не поспішайте з відповіддю. МАУП витримала важке випробування не тому, що шукала впливових політичних покровителів. У сучасній Україні вплив у політиці — явище ефемерне. МАУП спиралася і спирається на найголовніше: власний авторитет. А його за 19 років існування Академії сформували випускники, котрі є справжньою, а не мальованою елітою українського суспільства. Ми вже наводили у попередніх розділах приклади, коли студентів Академії офіційно запрошували (і запрошують!) на вельми престижну роботу задовго до закінчення ними ВНЗ. Навіть єзуїтська вигадка Ніколаєнка не видавати випускникам Академії дипломи не завадила їхньому нормальному працевлаштуванню. Навіть до високих державних, зокрема правоохоронних структур. Є таке поняття — «промовиста подробиця». Стосовно теми: серед студентів МАУП найпопулярнішими є командні види спорту та мистецтва рукопашного бою. І то не просто юнацьке захоплення. МАУП пишається своїми чемпіонами та призерами чемпіонатів Європи, світу і навіть Олімпійських ігор. Чи це випадково? Ні. Мистецтво управління, якому навчають у МАУП, потребує від людини вміння грати в команді і водночас самому постояти за себе у критичній ситуації. Ми чудово розуміємо батьків і спонсорів наших майбутніх студентів. Сьогодні диплом про вищу освіту — то не лише престижний символ, а й фінансова інвестиція. Чи вона окупиться? Тут багато залежить від вибору. Ми не рекламуємо, не наполягаємо. Ми лише інформуємо. Якщо наша інформація допоможе вам зробити ПРАВИЛЬНИЙ вибір — будемо раді. Наступний День відкритих дверей у МАУП — 14 червня. Радимо прийти, роздивитися, розпитати — і вирішити. Спокійне, виважене, а головне — без зайвого ризику. |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |