Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«Москва — третій Рим», або Кремль розставляє тенета

В Україні перманентна криза. Чвари, з’ясування стосунків. Як зазначив Михайло Задорнов, в Україні два Віктора, а між ними Юлія Тимошенко, яка увесь час загадує якісь бажання. Однак уважний сатирик чомусь не згадує, кого має на увазі: Віктора Ющенка і Віктора Януковича чи… Віктора Ющенка і Віктора Балогу… Проте, якщо вірити Юлії Володимирівні, йдеться про пару №2. Жоден з Вікторів з нею не погоджуються.

Росія. Кремль. Інавгурація друга, соратника Володимира Путіна Дмитра Медведєва, що повинна усьому світові ніби довести наступність влади в Росії. Дійство вражає своєю пишністю. Наступного дня, 9 травня, спостерігаючи масштаб військового параду на честь Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні, Захід остаточно зрозумів: «Імперія нікуди не поділася!». Запитання: «Чого очікувати на святкуванні 1020-річчя Хрещення Русі?!»

«… Що далі події тієї страшної війни, тим дорожче наше вікове братерство й солідарність, тим вища наша спільна відповідальність за справи на планеті. Історія світових війн застерігає: збройні конфлікти не виникають самі собою. Їх «підпалюють» ті, чиї безвідповідальні амбіції беруть гору над інтересами країн і цілих континентів, над інтересами мільйонів людей. І тому ми повинні пам’ятати уроки тієї війни і щодня робити все можливе, щоб такі трагедії не повторювалися, — наголосив новообраний Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв, звертаючись до громадян Росії, ветеранів Великої Вітчизняної війни. — Треба вкрай серйозно ставитися до будь-яких спроб посіяти расову або релігійну ворожнечу, розпалити ідеологію терору й екстремізму, до намірів втручатися в справи інших держав, тим більше — до спроб перегляду кордонів. Не можна допускати зневаги норм міжнародного права — права, яке було вистраждано всім світовим співтовариством, права, без якого неможливе безпечне життя».

Привітавши зі святом, Президент Росії наголосив, що День Великої Перемоги є і буде найнароднішим, найсвященнішим, що він уже став символом національної єдності! Так не може, на жаль, сказати, а тим більш закінчити, Президент незалежної України. Як і щось на кшталт: «Наші армія і флот міцніють, як і сама Росія».

 «І у Володимира Путіна, і в його спадкоємця один курс, про який заявив Путін у Мюнхені», — торочать одні. «Ні, Медведєв в душі ліберал!» — запевняють інші. А ми не погодимося ні з першими, ні з другими. Тандем буде складним, адже різні характери і різне оточення. Але вони пов’язані однією метою і одним завданням. Слід чітко усвідомити, що ні Дмитро Медвєдєв, ні Володимир Путін — не вмовлятимуть Захід, тим більше не догоджатимуть йому. Буде жорстка, прагматична позиція захисника інтересів власної країни і її народу. А будувати вони будуть «Третій Рим».

Що ж до Європи. Вони будуть змінювати її, Стару Європу і сам ЄС, створюючи нові міжнародні структури європейської і світової співпраці. Однак це дрібнички…

«До чого така інавгурація! Вони азійці!» — скажуть перші. «Путін же казав, що попрямує на Схід», — додадуть ті ж самі. «Росіяни — безумці», — наголосять другі. Найздогадливіші заявлять: «Алексій все сказав! Висловив те, про що вони промовчали!» Все так! Окрім одного: що є мета, а що — засіб?

Забули ви, що ми вступили в інформаційний вік. Вибудовує не Путін, не Медведєв, а команда! Мережева структура потрібна. Вона до часу і проблем дуже багато.

Ті, що не вірять, наголосять: «Адже матеріальний фундамент є: вуглеці, запаси чистої води, чорноземи, можливість вирощувати хліб. Світова продовольча криза вклала в руки Москви ще один важіль тиску!»

Відповімо: «А що з нацією! Навіть на Схід немає сенсу йти! Краще китайцям одразу кордони відкрити! Вуглеці, їжа, вода і територія! Через п’ятдесят років вони півсвіту «завоюють». А там ще й індуси допоможуть».

Православну цивілізацію треба створювати, націю — відтворювати. А тут проблеми демографії, здоров’я, смертності, п’янства, інтелекту, духовності… Отже, великий збір чи тяжка праця?

Відтак слід подивитися на нинішню ситуацію з погляду самої Росії, значення її для України, православної цивілізації і людства загалом.

Парад на честь Великої Перемоги — це лише один з елементів повернення самоповаги нації. Сучасна армія, високопрофесійні кадри, нове озброєння, малозатратні технології. Сьогодні це засіб і мета. А може, й навпаки — сьогодні це мета, а завтра засіб з охорони своїх природних переваг (території, землі, води, зерна тощо). «Ядерне православ’я», ще одна стратегічна позиція, розкладається на духовно-культурний ціннісний складник та історичну наступність, а потім на армію. Хоча без ядерного щита її можна й не відновити.

Нині сформовано і заявлено про новий тип мислення в Росії, який змінює нинішні стандарти, що є не чим іншим, як старим і добре забутим…

Можна говорити про демократію і тяжіти до лібералізму, а можна — про загальнолюдські цінності як вищу форму людських стосунків. Можна говорити про латентологію в політиці, а можна — про конспірологію і визнавати, що у світі є сили, здатні воювати проти всього населення Землі. Існує думка, з посиланням на стародавні перекази і Святі Книги, що Москва — Третій Рим, а Росія візьме на себе відповідальність за Православ’я. Надія на існування Утопії (?) — стрижень багатьох давньоруських здобутків, практично в кожному з них ми зіштовхнемося з міркуваннями на цю тему. Звичайно, щоб говорити про утопізм у російській середньовічній культурі, необхідно так розширити поняття утопізму, щоб воно охоплювало ідеальні проекції про кращий світ, про світ, «яким він повинен бути». У цьому випадку можна говорити про те, що утопічний напрям думки іманентно властивий людській свідомості й час його появи збігається у часі із зародженням цивілізації.

Основна геополітична концепція Русі була сформульована після шлюбу Івана III (1440—1505), який овдовів у 27 років, з дочкою брата останнього візантійського імператора Софією Палеолог. Після взяття турками-османами Константинополя родина Софії втекла в Італію. Їхній перший син Василь з’явився на світ 1479 року. До речі, Русь завжди була тісно пов’язана з Візантією династичними шлюбами. Хреститель Русі святий князь Володимир побрався з візантійською царівною Ганною. Від дочки візантійського імператора народився великий князь Київський Володимир Мономах, якому візантійський імператор на початку XII століття надіслав хрест із животворящого древа, сердолікову чашу, що належала його предкові, імператорові Августу, який правив Римом з 27 року до н.е. до 14 року н.е. (нагадаємо, що Рюрик був також нащадком Августа в 144-му коліні), царські лаштунки й царський вінець (шапку Мономаха), яким з тих пір почали вінчатися на князювання великі князі й царі.

А наприкінці цього періоду — найважливіший шлюб, про який ми згадували вище, Іоанна III з Софією Палеолог — племінницею останнього, вбитого під час турецького штурму Константинополя візантійського імператора; після того, як обірвалася родинна гілка Палео-Балока, вона залишилася єдиною спадкоємицею Візантійського царства (про що нагадав Іоанну III венеціанський сенат). Великого князя Московського Івана III стали йменувати за візантійським зразком царем і автократором (самодержцем). Після захоплення Константинополя турками в 1453 році Русь залишалася єдиною православною державою. Гербом Російської держави став візантійський двоглавий орел, у якому можна бачити знак «симфонії» двох влад. Його пов’язували з Костянтином Великим, котрий прийняв цей герб у 326 році. Софія Палеолог привезла його із собою в Росію, тому тут двоглавий орел з повним правом отримав державну наступність від Візантійського царства (так вважали В. Татіщев, Н.Карамзін та ін.).

Двоглавий орел відомий і в Месопотамії в ІІ тисячолітті до н.е., в Індії — II століття до н.е. Уперше двоглавого орла знайдено в язичницьких курганах Смоленщини — в селах Шиловці (VIII— IX ст.) і Гнєздово (X ст.). Пізніше, в XII-XIV ст., він з’являється на монетах Твері, на суздальських вратах тощо. На початку XVI ст. чернець одного з псковських монастирів Філофей сформулював теорію «Москва — Третій Рим». Русь оголошувалася останнім і вічним царством православного світу, спадкоємицею величі прадавніх прославлених держав (Римської й Візантійської імперій).

Протягом кількох століть російське месіанство було пов’язане з православною ідеєю й концепцією «Москва — Третій Рим», які визначали російський народ як народ-богоносець. При цьому християнство було прийнято в Росії не стільки як одне з віровчень, скільки як позаісторичний і позачасовий спосіб життя. У цьому сенсі головні вади католицької й протестантської церков слов’янофіли вбачали в їхній історичності, зовнішній визначеності й виокремленні з християнської соборності. Відповідно головне завдання православ’я з його духом соборності вони бачили у втіленні християнства в його остаточному синтезі.

Пропагуючи концепцію, що розглядала Москву як «нове Вічне місто, спадкоємицю Рима й Константинополя», церковна ієрархія постійно попереджала царів про їхній священний обов’язок перетворити Московію на «Нову християнську імперію», чітко не окреслюючи її межі. Ця доктрина відіграла важливу роль в експансії й утвердженні багатонаціональної Російської імперії на безкрайніх просторах євразійського континенту.

Можна стверджувати, що у формуванні ідей про велич Росії, її масштабності, патріотизмі й відданості батьківщині — Русі-Матінці, особливому шляху Росії значну роль відіграла православна віра. У цьому зв’язку не можна не згадати, що багато атрибутів і символів православної церкви стали одночасно й символами російської державності — храм Василя Блаженного, що біля Кремля, храми в самому Кремлі, храм Христа-Спасителя, Ісаакіївський собор та ін. Симптоматично, що церква вводила в ранг святих видатних діячів, які не були її служителями. Наприклад, рівноапостольних Кирила й Мефодія, Олександра Невського, Дмитра Донського. Шлях: Держава — Державне Православ’я — Загальнолюдські цінності?!!

P.S. А що ж Україна? Адже Київська Русь стояла на початку створення православної цивілізації. Може і нам час виробити стратегічну концепцію розвитку з опорою на славне минуле і модернізацію позитивних зрушень сучасного?

Віктор Вірний,
політолог

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com