Послання Кремля

Щоб завадити вступу України і Грузії в НАТО, Росія погрожує сприяти їх розпаду. Для цього у неї є усі засоби. В Європі назріває криза, важка, але неминуча. Справжня політична криза, а можливо, й військова. ЇЇ розмах можна обмежити, але часу замало, тому що ланцюговий механізм було запущено….коли Росія об’явила про своє рішення «співпрацювати з фактичними органами влади» Абхазії та Південної Осетії — сепаратиських регіонів Грузії.

Це було послання Заходу. Росія повідомила йому: якщо він не відмовиться від думки прийняти Україну та Грузію в НАТО, вона буде сприяти розпаду двох колишніх радянських республік, що граничать з нею. І це не пусті погрози.

На Україні, в серці континенту, Росії варто було тільки розпалити розбіжності, які проявилися на президентських виборах 2004 року, коли двомісячних маніфестацій «помаранчевої революції» опинилося достатньо для затвердження перемоги проєвропейського кандидата над проросійським. На кожних наступних виборах електоральна карта відображає цей розкол.

Що стосується Грузії на півдні, справа не в тому, що вона може спалахнути, якщо Кремль буде роздувати там вогонь. Вона вже розколота: абхазці та осетини вирішили порвати з нею ще тоді, коли вона оголосила незалежність після розпаду СРСР. З двох чужих столиць народи цих республік віддали б перевагу більш віддаленій Москві, тому що вони не грузини і хочуть свою ідентичність. Радіючи можливості зберегти позиції в Грузії, Росія допомагала їм зброєю та грошима. Вона тільки посилила ці рухи, щоб одного разу використати їх як розмінну монету перед лицем можливого розширення НАТО до її кордонів. Вона перетворює цей неофіціальний захист у офіційну «співпрацю», показуючи, що вона вже не безпорадна не тільки на південному, але і на західному фланзі.

Кремлю надає додаткових сил прецедент, запропонований йому Заходом у вигляді косівської незалежності. Якщо Захід зміг, опираючись на міжнародне право, підтримати односторонню зміну сербських меж, чому Росія не може зробити теж саме і на Україні і в Грузії? Чому вона не може, у свою чергу, послатися на право на самовизначення регіонів з такою самою ідентичністю, як косівська? Запущена адська машина. Вона несе з собою конфлікти у Європі, а головне — всебічне політичне протистояння Росії та Атлантичного альянсу.

Тільки цього не вистачало нашій епосі! Перед такою небезпекою замусолені аргументи вже не діють. Захід не може і надалі казати, що після закінчення холодної війни Росії нема чого боятися нового розширення НАТО. Легко представити, якою була б американська реакція, приєднайся б Мексика або Канада до системи безпеки, у якій домінує Москва.

Що ж стосується росіян, вони більше не зможуть робити вигляд, що не знають про масштаби побоювань, які викликають в їх колишніх володіннях російська ностальгія по імперії. Необхідно вийти за рамки мотивів, якими керуються і ті і інші, встати над спогадами минулого віку, і непоганим способом для цього була б нейтралізація України і Грузії за допомогою створення буферних зон — першого каменя в основі добросердечної угоди між Заходом та Росією. Тільки цього і бажає Кремль.

Протест Парижу та Берліну проти негайного входження Києва та Тбілісі у передпокій НАТО повністю відповідав інтересам Європи, але тепер треба відстояти цю ідею нейтралітету. Ніколя Саркозі з липня буде головувати у ЄС. Йому довіряють США. Йому і потрібно це зробити.

 Бернар Гетта,
Liberation