Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Тривожні знаки

Американські економісти стверджують, що західний світ здатний пережити фінансові негаразди і не пережити кризу на кшталт 1929 — 1933 рр.

Від світової економічної кризи постраждають всі: і розвинені країни, і ті, що розвиваються, — так вважають відомі економісти Заходу

Кредитна криза, дефіцит ліквідності, обвал ринку ризикової іпотеки в США і частково у Великобританії, подальше падіння долара і різке зростання євро, вихід на світову арену хедж-фондів і фондів національного добробуту (SWF) — такі тривожні знаки для всієї світової економіки.

За розрахунками аналітиків, схоже, попереду ще й банківська криза. А сумний досвід фінансових негараздів у різний час свідчить про те, що проблеми в банківській системі перекидаються і за її межі. До речі, в розвинених країнах криза загрожує зв’язати компанії по руках і ногах і боляче ударити по млявих ринках нерухомості.

 Щоб привести грошові ринки до тями, центробанки країн Заходу об’єднали свої зусилля в боротьбі проти навислої над ним загрози — втрати контролю над економікою. Так, ЦБ надав банкам кредити на суму порядку 350 млрд євро ($500 млрд), щоб «коректно» допомогти їм увійти до 2008 року. Тим часом американська адміністрація виділила для «гасіння пожежі» в своєму великому будинку $600 млрд.

 Та все ж більшість господарських індикаторів не вселяють вищому істеблішменту США і ЄС впевненість у швидкому подоланні кризових явищ в їхній економіці. Відчувається боязнь того, що різні прояви фінансової кризи в світі негативно вплинуть на темпи зростання національних господарств, а також збільшать безробіття і зменшать платоспроможність населення.

 Західні фахівці закликають уряди розвинених країн Європи, Америки і Азії протидіяти фінансовими інструментами можливій глибокій рецесії і стагнації, які здатні «покрити» економічний простір світу в 2008 — 2010 рр. Аналітики передрікають найгірше, що чекає світову економіку в 2008 році: банкрутства, рецесія, судові позови і протекціонізм

ПОГЛЯД з Америки: все буде добре

 Ніхто сьогодні не відкидає того факту, що «вихор» світової фінансової кризи «зародився» у США. Як відомо, все почалося з того, що американська Федеральна Резервна Система (ФРС) запустила головну резервну валюту світу, і вона різко покотилася вниз стосовно інших валют світу, а головне — до основного свого «фінансового опонента» — євро.

На думку аналітиків, криза долара і зниження його курсу спровокована тим, що було надруковано дуже багато «грошей дядька Сема». Наприкінці 2007 року в світі в обігу було $970 млрд (з них $790 млрд у вільному плаванні), тобто на одного жителя планети доводиться зараз $154.

А ось обсяг інших доларових активів — набагато більший. Що ж відбудеться з ними, якщо, наприклад, Китай, вирішить перевести хоча б 1/3 своїх $1,5 трлн резервів з долара в євро або японські єни. Тільки можна здогадуватися про наслідки такої операції. Відомо, що ні Китай, ні арабські країни — постачальники нафти навряд чи зроблять різкі валютні рухи, що дестабілізують позиції долара.

Проте власники доларової маси шукають альтернативи долару. За даними МВФ, доларова частка валютних запасів у 2007 році зменшилася з 65% до 63,8%. А за цей же період частка євро збільшилася ненабагато — з 25,5% до 26,4%. Це свідчить про те, що центральні банки вирішили диверсифікувати свої валютні авуари, позбавляючись від американської валюти, що падає. А ось обсяги доларових резервів країн ОПЕК, що забезпечують 40% видобутку нафти у світі, впали з 67% до 65%. Від долара поступово втікають, але не відразу.

2007 рік минув під знаком глибокої іпотечної кризи «економічного гіганта світу», масштаби і наслідки якого Америка і весь світ відчуватиме, можливо, кілька років. На думку заокеанських аналітиків, з одного боку, позичальники грошей на житло не зможуть виконати своїх зобов’язань по високоризикових іпотечних кредитах загалом на $200–300 млрд, а з другого — ці сума не така величезна, щоб вдарити по світовій економіці. Ось таким чином американці прагнуть вселити європейцям і азіатам, що нічого страшного не відбулося в господарському механізмі США: винні великі і маленькі банки, що погналися за прибутком, і адміністрація Дж. Буша, що проспала початок іпотечної кризи в країні і не зупинила «іпотечну вакханалію» в країні.

Наголосимо: у разі економічного спаду Америку, як і, мабуть, і Європу (менше — Азію), чекає неглибока і нетривала рецесія.

Американські економісти вважають, що нині фінансовий ринок потребує спрощення, щоб розібратися у нетрях інвестиційних компаній, реформувати рейтингові агентства й оцінити ризики недостатньої ліквідності. А через деякий час «такі відомі в світі компанії, як Goldman Sachs та Cerberus, як стверджують фахівці у сфері фінансів, «осідлають» залишки кредитного буму і створять ринок на порожньому місці. І коли вони пустять в справу свої мільярди, тоді стане зрозуміло, що поворотну точку кризи вже пройдено і пора виходити з «окопів».

Що турбує багатьох в Америці, то це співвідношення на міжнародному валютному ринку євро — долар, а воно продовжує бити рекорди. Після подолання психологічної позначки $1,5 за 1 євро, співвідношення двох валют побувало вже на позначці $1,5105. Щоправда, потім мало місце зниження котирувань. Фінансисти вважають, що нинішнє зниження долара спровоковане промовою глави американської ФРС Бена Бернанке. Він заявив, що американський регулятор зосередиться на економічному прогнозі, і в міру необхідності підтримуватиме забезпечення адекватної страховки проти ризиків уповільнення». Ринок зрозумів слова Бернанке як обіцянку подальших знижень основної процентної ставки. Так і сталося.

ФРС вже понизила базову процентну ставку, яка визначає вартість запозичень і привабливість валюти, з 5,25% річних до 3% річних.

Очікується подальше зниження ставки в Америці — до 2,5% річних. У цьому і полягає різниця підходів американців і європейців в економічній сфері.

Зазначимо, що на світових валютних ринках триває зниження долара щодо основних валют. Проте більшість інвесторів упевнені, що період ослаблення національної валюти США вже підходить до завершення. На їхню думку, навесні 2008 р. можна чекати зміцнення долара стосовно євро. Понад те, хоч як парадоксально, американська валюта тільки виграє, якщо економіка США вступить у смугу рецесії, вважають вони.

Такий оптимістичний настрій інвесторів викликаний тим фактом, що валюта США і так вже дуже сильно знизилася стосовно євро і світових валют. Експерти зазначають, що сукупність дій монетарних властей різних країн зрештою спровокує зростання долара. Наприклад, деякі центробанки, навіть ЕЦБ, швидше за все, найближчим часом знизять облікові ставки, що, поза сумнівом, піде на користь американській валюті, тобто Європа стане рятівником долара, оскільки Старому Світу ні сьогодні, ні завтра не вигідний надхмарний курс євро.

Проте є й інші прогнози. «Світ вступає в нову фазу ослаблення долара, — вважає валютний стратег Australia & New Zealand Banking Group Тоні Морріс. — ФРС посилає чіткий сигнал про те, що стимулюватиме зростання». На його думку, до літа 2008 р. курс долара до євро може опуститися і до позначки $1,53.

«Для долара настав важкий час, — вважає глава валютних операцій Societe Generale Юдзі Сайто. — Бернанке має бути відомо, що однією тільки монетарною політикою неможливо підтримати економіку США». За його прогнозом, долар знизиться стосовно євро до $1,51. Найбільш песимістично налаштований інвестбанк Merrill Lynch — він чекає падіння американської валюти до $1,57 до кінця березня 2008 р. За усередненим прогнозом 41 аналітика, опитаного американським агентством Bloomberg, долар зросте стосовно євро до $1,48. Падіння долара призвело до зростання вартості сировини — нафта, золото і пшениця встановили нові цінові рекорди.

Деякі аналітики говорять і про те, що свою позитивну роль у виході з кризи може зіграти зростання побоювань щодо вступу економіки США у смугу рецесії. На їхню думку, при значному уповільненні темпів зростання американської економіки інвестори знову вкладатимуть капітал в американські активи.

«У останні п’ять років більшість інвесторів використовувала долари для придбання іноземних активів. Проте останнім часом цей різкий відплив капіталу з американських ринків припинився. І тепер є всі підстави вважати, що американські активи знову матимуть попит», — зазначає представник Credit Agricole Asset Management Вінсент Чейлі.

«Якщо економіка США вступить у смугу рецесії, економічне зростання в решті розвинених країн, зокрема в країнах Європи, також сповільниться. І це може виявитися украй сприятливим для долара», — зазначає фондовий менеджер Federated Investors Роберт Ковіт. Більшість економістів розділяє цю точку зору: на їхню думку, рецесія економіки США не може не позначитися на державах єврозони через сильну залежність останніх від експорту. «Дуже важливо усвідомити, що подальше зростання європейської валюти украй небажане для ЄС. І якщо в США почнеться рецесія, єврозона зразу ж відчує це на собі, і можна чекати початку корекції курсу євро», — зазначає старший економіст і ринковий стратег Lord Abbett & Co. Мільтон Езраті.

Білий дім недавно оголосив, що економіці США вдасться уникнути рецесії. З такою приємною для країн Заходу заявою виступив голова Консультативної економічної ради Едвард Лейзір. За прогнозами адміністрації президента Джорджа Буша, економіка країни в 2008 році зросте на 2,7% порівняно з 2007 роком. При цьому рівень безробіття залишиться незмінним — 4,9 %.

У Білому домі сподіваються на прийнятий 8 лютого 2008 року план стимулювання економіки, який, як вважають, допоможе уникнути подальшого уповільнення темпів зростання економіки країни, а також відновити баланс на ринку нерухомості. За цим планом, американці одержать одноразові податкові компенсації у розмірі $600, сімейним парам виплатить $1200 плюс $300 за кожну дитину. Крім цього в країні намічено створити 5 тис. робочих місць. У середині січня 2008 року голова Федеральної резервної системи США Бен Бернанке заявив, що його відомство не чекає рецесії.

Міжнародні зусилля

«Велика сімка» вирішила оперативно реформувати світову економіку.

Глави міністерств фінансів країн «G7» дали негативну оцінку стану світової економіки і пообіцяли оперативно проводити широкомасштабні реформи, направлені на подолання кредитної кризи, що загрожує світовому економічному зростанню. «Вибоїни ще чекають нас на шляху. Наше завдання — мінімізувати їх вплив на реальну економіку», — вважає міністр фінансів США Генрі Полсон.

Країни «G7» висловили свої побоювання з приводу можливої рецесії в США і проблем на світових фінансових ринках. «Ми, як і раніше, прогнозуємо стійкість і стабільність економік наших країн у довгостроковій перспективі, проте наші очікування на найближчий час помітно погіршилися», — мовиться в сумісній заяві країн-учасниць.

 До речі, раніше британський міністр фінансів Алістер Дарлінг закликав «своїх багатих економічних побратимів» вжити термінові заходи, щоб впоратися з наймогутнішим господарським потрясінням з часів Великої Депресії початку 1930-х років.

А раніше на цьому тижні МВФ дав прогноз, за яким у 2008 році економіка США опиниться у стані «помірної рецесії», а кредитна криза може коштувати банкам і іншим фінансовим організаціям близько $1 трлн. Найближчим часом варто чекати подальшого ослаблення світової економіки. Такий невтішний висновок комюніке, яке було випущене за підсумками засідання міністрів фінансів країн «Великої сімки». Найоптимістичніший прогноз на найближче майбутнє пояснюється тим, що потрясіння на фінансових ринках, викликані загальносвітовою кредитною кризою, триває довше, ніж очікувалося. У комюніке вказується, що економічні умови в країнах G7 й надалі ускладнюються, і у результаті це вплине й на ринки, що розвиваються.

Учасники зустрічі у Вашингтоні підтвердили твердий намір тісно співпрацювати для відновлення стійкого економічного зростання і зазначили, що позитивно оцінюють заходи, зроблені низкою центробанків, які забезпечили ширший доступ до їхніх послуг кредитування.

Погляд з Європи

Комісар з фінансових питань ЄС Хоакін Алмуніа наполягає, що єврозона не стоїть перед загрозою «стагфляції», як у 70-х роках минулого століття, коли стагнація в економіці супроводжувалася високою інфляцією.

 «Фінансова криза затяглася довше, ніж передбачалося, уповільнення американської економіки очевидне, а рівень довіри значно знизився», — сказав представник Брюсселя. Він додав: хоча ризик інфляції зменшився, залишається загроза, що рівень зростання цін виб’ється з прогнозованого. Він також відхилював пропозиції, щоб єврозона вслід за США йшла на зниження податків або збільшувала державні витрати.

 ЕК в лютому 2008 р. знизила прогноз зі зростання ВВП в 15 країнах єврозони до 1,8% проти 2,2%, як передбачалося раніше. Одночасно прогноз щодо інфляції був підвищений з 2,1% до 2,6%. По Євросоюзу ВВП зросте в 2008 р. на 2%. За останніми прогнозами ЕК, зростання економіки в 15 країнах єврозони сповільниться до 1,8% в 2008 р. Єврокомісія дає прогноз щодо зростання економіки Німеччини на рівні 1,6%, Франції — 1,7%, Британії — 1,7% і Італії — 0,7%.

Економіка єврозони переживає зараз не кращі часи. Понад те, більшість трейдерів упевнена, що Європейський центральний банк (ЕЦБ) невдовзі знизить облікову ставку. А це, призведе до різкого зниження єдиної європейської валюти і покладе край шестирічному зростанню євро стосовно долара. Так, у березні 2008 р. євро опустився до 1,5 річного мінімуму стосовно долара. Більшість експертів упевнені, що в найближчий час єдина європейська валюта досягне рекорду низьких позначок стосовно валюти США. Уже нікого не дивують песимістичні прогнози щодо майбутнього американської економіки. Проте аж до недавнього часу майбутнє країн єврозони здавалося досить світлим. У зв’язку з цим будь-які негативні новини сприймаються світовими валютними ринками з побоюванням. Наприклад, після виходу минулого тижня даних про зниження індексу ділової активності в Європі курс євро впав на європейській сесії з рівня $1,4829 до $1,46.

«Можна в найближчий час чекати подальшої корекції американської валюти», — заначає представник Calyon Мітул Котеха. Експерти говорять і про те, що останнім часом значно погіршилася економічна обстановка в країнах єврозони, і, можливо, незабаром ЕЦБ піде за прикладом ФРС США і знизить облікову ставку, навіть не дивлячись на високий ризик подальшого зростання інфляції. Варто зазначити, що на останньому засіданні ЄЦБ зберіг облікову ставку без змін на рівні 4%. Проте є всі причини вважати, що до кінця 2008 р. монетарні власті єврозони все ж таки знизять ставку рефінансування, ще й не раз.

Тим часом МВФ недавно різко знизив прогноз щодо темпів зростання європейської економіки цього року з 2,1% до 1,6%. Свій прогноз економісти пояснюють тим фактом, що вступ американської економіки у смугу рецесії, поза сумнівом, відіб’ється і на темпах зростання економіки країн єврозони. Але при уповільненні темпів зростання європейської економіки можна з великою часткою ймовірності чекати і падіння єдиної європейської валюти. Так, за прогнозами економістів Morgan Stanley, до кінця цього року євро опуститься з поточної позначки $1,44 до $1,32.

Погляд з Росії

Відомий російський економіст Єгор Гайдар вважає, на подолання негативних наслідків кризи світової фінансової системи потрібно 2-3 роки. На думку останнього, нинішні події для експертного співтовариства несподіванкою не стали. Серйозні зміни кон’юнктури в американській економіці впливають на світову економіку протягом останнього століття. Відбувається це раз у 5 — 10 років. Востаннє економіка США була в стані рецесії в 2001 році. Питання про те, чи буде в Америці нова рецесія, неактуальне. Всі, хто знає хоч щось про американську економічну історію, розуміють: буде. Сьогодні ризик рецесії пов’язаний з кризою на ринку іпотечного кредитування, що сильно торкнулася ринку житла, стабільності фінансової системи США. Коли обговорюється можливість 15% зниження цін на житло, йдеться про суму, що перевищує $3 трлн. Це суттєво більше, ніж капіталізація всієї банківської системи країни. Досі в більшості випадків ціни на нафту і метали в умовах рецесії знижувалися. Так було під час рецесії в США в 2001 р., а також під час періоду низьких темпів глобального зростання і кризи в ЮВА в 1998 році.

За твердженням Е.Га­йдара, зазвичай в умовах американської рецесії світові потоки капіталів починають перетікати назад в Америку. Світовий глобальний спад пов’язаний з тим, що відбувається в американській економіці. У 2001 році стало очевидно, що найважливішим чинником уповільнення світового зростання була рецесія в Америці. Проте потік капіталу був направлений у США. Йдеться не про прибутковість, а про те, щоб не втратити гроші, про мінімізацію ризиків. Як відомо, європейська економіка пов’язана з американською. І перший канал зв’язку — фінансові ринки. Американський ринок — це 40 % капіталізації світового ринку. Криза іпотечного кредитування в США позначається на ситуації з іпотечним кредитуванням і житловим будівництвом інших великих економік, зокрема і економіки Європи. Зниження темпів зростання ВВП в Америці впродовж останніх десятиліть під час рецесії становить приблизно 4 % ВВП. Зниження показників зростання під час американської рецесії в інших великих індустріальних країнах, таких як країни Євросоюзу, становить приблизно 2%.

На думку Е.Гайдара, коли проблеми зачіпають стійкість банківської системи, а криза іпотечного кредитування в Америці сильно ускладнила нормальну роботу банківської системи, то раніше ніж через 2 — 3 роки динамічне зростання не відновиться.

Чи вплинула іпотечна криза в США на економіку Росії. Аналітики кажуть — так, а високопоставлені урядовці — ні.

Наприкінці лютого 2008 р. А.Улюкаєв, перший зампред ЦБ Росії денонсував власну заяву про прямі втрати Росії, яких вона зазнала через американську іпотечну кризу. Раніше він визнав, що частину фінансів Банк Росії розмістив у зобов’язання іпотечних агентств США — Federal National Mortgage Corporation (Fannie Mae) і Federal Home Loan Mortgage Corporation (Freddie Mac), потерпілих від іпотечної кризи. За словами Улюкаєва, облігації Fannie Mae і Freddie Mac є високонадійними і безризиковими. «Збитків від вкладень у ці облігації у нас немає», — наголосив він. Тим часом він відмовляється сказати, яка частка цих цінних паперів в інвестпортфелі Центробанку, обмежується запевненнями, що йдеться «про кілька відсотків». За оцінками експертів, може йтися про $ 40 млрд.

Після початку фінансової кризи в розвинених економіках Заходу Москва поставила питання перед країнами СНД про можливість створення розрахункової одиниці на зразок ЕКЮ, що існувала в Євросоюзі з 1979 року до запровадження євро, або СДР, яка діє досі серед країн — учасниць МВФ. Це спростило б розрахунки між державами Співдружності, зробило б їх інтенсивнішими і менш дорогими. Така розрахункова одиниця (наприклад, складена з євро, долара і російського рубля) цілком може стати резервною валютою на території СНД. Важливо, що створення такої розрахункової одиниці (без перспективи подальшого переходу на єдину валюту) з технічної точки зору — справа нескладна. Ось для Росії на нинішньому етапі цей варіант був би оптимальним, оскільки різке посилення міжнародної ролі національної валюти, як показує світовий досвід, різко ускладнює контроль за грошовою масою і, відповідно, інфляцією. Не випадково Німеччина і Японія в останній чверті XX століття всіляко перешкоджали інтернаціоналізації своїх валют, хоча попит на них за кордоном був достатньо високий.

Головне завдання Росії, за словами обраного 2 березня 2008 року президента Д.Медведєва, «стати одним з найбільших світових фінансових центрів», привабливість якого була б заснована і на стабільності російської національної валюти. Валюти, зручної для обігу на світовому фінансовому ринку, коли фактично рубль стане однієї з регіональних резервних валют». Сьогодні в Росії накопичено величезні валютні резерви — майже $0,5 трлн, а у таких великих країнах, як Казахстан і Україна, ці запаси на рівень менші. Росії та країнам СНД, на думку росіян, було б доцільно укласти спеціальну угоду про кредитні лінії в іноземних валютах між їхніми центральними банками. Прикладом тут може бути система угод, що виникли в Південно-Східній Азії після валютно-фінансової кризи 1997 року. Великі власники золотовалютних резервів — Японія і Китай — зобов’язалися за першим проханням надавати країнам Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) за­соби для проведення валютних інтервенцій у разі атаки на їхні грошові одиниці. За ос­танні шість років (2001 — 2007 рр.) такі валюти, як південнокорейська вона, мексиканський песо, новозеландський і гонконзький долари, збільшили свою присутність на світових валютних ринках в півтора-три рази.

Отже, подивимося на частку світових валют у валютних резервах у 2006 році: американський долар складає 65% світових валютних резервів; євро — 26%; японська єна — 3-4%; англ. фунт стерлінгів — 3-4%; швейцарський франк — 0,2%. На інші валюти світу — більш як 1,5%.

Тепер розглянемо темпи зростання світової економіки: світова економіка (в цілому) — 4,1%; США — 1,5%; єврозона: 1,6%; Китай — 10%; держави СНД — 7,0%.

Висновок

На думку західних аналітиків, нинішня світова криза ліквідності в найближчому майбутньому має всі шанси стати віддзеркалення азіатського колапсу 1997 — 1998 рр. Тоді основними «жертвами» стали економіки Південної-Східної Азії, що випробували на собі крах перегрітих ринків нерухомості та інших активів, які підживляються до моменту обвалу спекулятивними іноземними інвестиціями.

Ці уроки змушують економістів з побоюванням поглядати на країни, що копіюють за своїми макроекономічними показниками «азіатських тигрів» кінця 1990-х рр. Багато в чому це стосується США, обтяжених гіркими наслідками буму нерухомості, які мають рекордне негативне сальдо торгового балансу. Хто зараз у групі ризику? Найбільшу тривогу в експертів викликають нинішні двійники «азіатських тигрів» — країни Східної Європи і Балтії. За масштабами економічних проблем деякі східноєвропейські економіки давно перевершили відомих західноєвропейських аутсайдерів — Португалію, Італію, Грецію і Іспанію. Як відомо, «азіатські тигри» за своє зростання в 90-ті рр. вже дорого заплатили і з того часу провадили розумну й обережну економічну політику, намагаючись не накопичувати багато боргів.

Нині велику тривогу в експертів викликають Латвія, Болгарія, Естонія, Румунія, Литва, меншу — Угорщина і Словаччина (за межами Європи — Туреччина).

Крім всього іншого, східноєвропейські і балтійські «тигри», які ще не перейшли на євро, можуть зіткнутися з додатковою проблемою, не актуальною для США, а саме — з курсовими ризиками. Борги, накопичені східноєвропейцями і прибалтами, номіновані в основному не в національній валюті. За бурхливого економічного зростання інфляції місцеві центробанки змушені тримати облікову ставку досить-таки високою, що зробило кредити в іноземній валюті привабливішими для бізнесу і населення через низькі процентні ставки. Так, за даними RGE Monitor, від 60% до 75% всіх кредитів (і корпоративних, і споживацьких) у Латвії, Литві і Естонії номіновані в євро, швейцарських франках і доларах, а для Угорщини, Румунії і Болгарії цей рівень становить приблизно 50%. Вищий відсоток (продиктований високими ставками центробанків) з облігацій, представлених у місцевих валютах, призвів до могутнього припливу іноземного капіталу (який покрив дефіцит торгового балансу) і, відповідно, скуповування спекулянтами латів, крон, форинтів і левів. Цей процес — не що інше, як класична схема керрі-трейд, випробувана великими міжнародними спекулянтами вперше на тих же «азіатських тиграх» наприкінці 1990-х.

Проблеми на фінансових ринках можуть спровокувати нову фазу глобальної кредитної кризи, яка перекинеться на ринки, що розвиваються, прогнозують експерти.

Для України скорочення позитивного сальдо платіжного балансу означатиме різкий дефіцит грошової пропозиції в економіці і підвищення ризику дефолтів емітентів облігацій. Нині стурбовані інвестори йдуть з ринків, не забезпечених борговими зобов’язаннями. Це перший тривожний сигнал для емітентів незабезпечених облігацій на ринках, що розвиваються, зокрема для України. За такої ситуації українські банки і підприємства повинні активізувати випуски внутрішніх облігацій.

За оцінками члена Ради НБУ академіка Валерія Геєца, вже у середині цього року банкірів чекає уповільнення темпів зростання депозитів фізичних і юридичних осіб на 20% — 30% проти 53% у 2007 році.

У результаті фінансова система України зіткнеться з ситуацією обмеженої пропозиції гривневих ресурсів. З одного боку, банки прагнутимуть задовольнити зростаючий попит клієнтів на кредити. З іншого — грошей на всіх корпоративних позичальників їм не бракуватиме. Це і стане причиною зростання пропозиції облігаційних випусків — і з боку банків, і з боку корпоративних позичальників.

Тему відслідковував
Сергій Лебедько

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com