Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Чорнобиль — наш біль довічний

«Третій янгол вострубив, і впала з неба зоря велика, палаюча подібно світильнику, і впала на третю частину рік і на джерела вод. Ім’я цій зорі Полин…». Так написано у Біблії, в Одкровенні Іоанна Богослова.

Ціна колективного опромінення від «Зірки Полин» більш як десять мільярдів доларів ще й тому, що колишнє керівництво України не вмішувалося в злочинну діяльність урядової Комісії СРСР. І в перші дні аварії проводило зрадницьку політику проти свого народу — «станція не наша, розбирайтеся самі». Понад те, воно підтримувало дезінформацію, не спростовуючи її, нічого не роблячи для забезпечення населення, що постраждало, правдивою інформацією про радіаційну обстановку. Доступ до інформації про причини аварії та її наслідки був обмежений, інформацію тримали у суворому секреті. Не було прийнято рішення про непроведення першотравневих демонстрації у великих містах України, що сприяло надмірному опроміненню людей, а головне — дітей.

Всі дії колишнього керівництва державою були направлені на недопущення паніки. Перше повідомлення до Москви було таке — «…обстановка нормальна, контролюється, люди правильно розуміють ситуацію, відзначають весілля…». Шкурне лукавство, возведене у злочин проти українського народу. Тодішня влада дезінформувала населення України, повідомляючи, що, за даними урядової комісії, радіаційна обстановка на Чорнобильській АЄС та прилеглих територіях покращилася, мешканці навколишніх селищ евакуйовані в безпечну зону, приймаються необхідні заходи з ліквідації аварії, запроваджуються спеціальні профілактичні заходи.

Саме через цю брехню отримали смертельні дози опромінення сотні курсантів МВС, яких неекіпірованими кинули на приборкання четвертого атомного реактора і які готувалися у Києві до першотравневого військового параду. Про це не всі знають і досі. Протягом 26-27 квітня 1986 р. навіть населення м. Прип’яті не знало про аварію, небезпеку радіаційного опромінення, жило буденним життям звичайного вихідного дня.

11 лютого 1992 року проти колишнього керівництва України було порушено карну справу, в якій висувалися звинувачення у зловживанні владою та службовим становищем. Слідство довело вину можновладців. Вони були зобов’язані зробити усе можливе для збереження людей, які ліквідували аварію, а не турбуватися про своє благополуччя та службову кар’єру, вивозячи у перші дні своїх дітей та родичів у безпечні місця, отримуючи харчові продукти та воду з чистих регіонів. Відповідно до ст. 48 ПК України, строк давності притягнення до карної відповідальності закінчився, тож було винесено постанову про закриття цієї справи. Але життя триває...

Про наслідки чорнобильської трагедії написано багато. Преса України та інших країн часто розміщує матеріали про двохголових собак, шестиногих телят, які блукають у зоні відчуження. А які зміни відбулися у громадській свідомості, поведінці людей, які опинилися під впливом «мирного атому»!

Саме життя українців поділене до Чорнобиля і після нього, це змушує нас вже протягом 22 років перебувати у полоні атомної стихії з усіма її негативними наслідками. Найважче боротися з невидимим ворогом, усвідомлюючи, що це надовго.

 А тому нелегко сприймати цифри, за якими, знову ж таки, стоять люди. Так у США вчені підрахували, що так звана ціна накопиченої дози становить 4 000 дол. за 1 людино-бер. Це та сума, яку мали виділити на лікування та профілактику однієї людини. Зробивши арифметичні розрахунки, стає зрозуміло, що вартість колективного опромінення для мешканців України, які постраждали від аварії на ЧАЕС, перевищує 10 мільярдів доларів. Але це за розрахунками американців. Під час недавнього візиту Президента США Джорджа Буша чорнобильські проблеми України не порушувалися. Свої гроші вони воліють витрачати на НАТО, ракетні бомбардування Югославії, Іраку, а не на попередження трагедії, подібної до чорнобильської. Боротьба з невидимим атомним ворогом світової спільноти поки що неефективна — мабуть, знову ж таки, через наш «чорнобильський синдром». Вже 22 роки всі з острахом поглядають на саркофаг над зруйнованим четвертим блоком АС, де залишилося 200 тонн ядерного пального. Пора розпочати будівництво нового укриття для саркофагу. І не дай Боже, дочекатися ланцюгової реакції, котра може призвести до ядерного вибуху. А підстави для цього є. Але що далі ми віддаляємося від найбільшої ядерної трагедії, тим менше пам’ятаємо про неї. Чому асигнування на подолання наслідків катастрофи рік у рік зменшується, так само, як і соціальний захист населення, яке постраждало. Триває наступ на гарантовані законом права і пільги ліквідаторів, переселенців, жителів забруднених територій. Щороку зростає кількість постраждалого населення, що нині становить більш як 3 млн. Дедалі більше стає інвалідів, втрата здоров’я яких пов’язана з Чорнобилем. Чорнобильський фонд постійно недоотримує і без того мізерних асигнувань. Йому держава заборгувала сотні мільйонів гривень.

Як і передбачували вчені, нині з’являються нові «чорнобильські» захворювання. Сьогодні погіршилося санаторне-курортне забезпечення та оздоровлення чорнобильців. Важко вирішується проблема забезпечення житлом інвалідів та переселенців. Недостатньо вирішується питання забезпечення чорнобильців пільговим спец- автотранспортом, особливо з ручним управлінням. Тільки за приватизацію однієї Запоріжсталі держава отримала 20 млн доларів — невже не можна було виділити хоч частину цих коштів на вирішення чорнобильських проблем.

Нині ставлення до уроків чорнобильської трагедії занадто легковажне. Зумовлене воно, знову ж таки, браком інформації про стан екологічної ситуації в Україні. Радіація нікуди не зникла й надалі згубно впливає на наш організм. Особливо великої шкоди вона завдає дітям. Саме тому першочерговим завданням нашої держави має бути ефективне лікування та оздоровлення дітей, що проживають на забруднених територіях. Цією проблемою вже 22 роки опікується кандидат медичних наук, доцент Національного медичного університету, голова комісії з медичних проблем української екологічної асоціації «Зелений світ» Галина Терентіївна Денисенко. І не безпідставно. На основі детального аналізу вона дійшла висновку, що при постійному впливі малі дози радіації завдають шкоди в десятки разів більше, аніж разове гостре опромінення. Таку ж думку висловили вчені, яку 1996 року зібралися в Австрії на «чорнобильський трибунал». В українців дедалі більше зменшується кровотворна функція кісткового мозку, зростає патологія серцево-судинних хвороб, смертність від яких у нас посідає перше місце. А ще прискорюються процеси старіння — в середньому на 5 — 15 років.

Серед дітей різко збільшилася кількість захворювань на рак щитоподібної залози, на хвороби крові. Ось яку спадщину залишимо нащадкам, коли будемо знову замовчувати та спостерігати. Адже те опромінення, що надходить з їжею та питною водою, становить для нас найбільшу небезпеку, особливо для дітей.

Є багато реальних, конкретних заходів, які можуть захистити дітей від впливу радіаційних загроз. Є вони і в Галини Терентіївні, яка віддала 40 років цій проблемі. Це метод, який підвищує стійкість людського організму до радіаційного опромінення та інших техногенних чинників. У природних умовах такий ефект досягають, дихаючи гірським повітрям. В Україні це передусім Карпати. Особливо сприятливі умови оздоровлення, лікування у Східниці, що на Львівщині, де вплив клімату поєднується з дією мінеральних вод. Все це потрібно постраждалим від Чорнобиля. 22 квітня 1998 р. вийшло розпорядження Президента України «Про розвиток курорту Східниця». Воно не виконується. Дітей і надалі «оздоровлюють» у міських умовах радіаційно забрудненних областей.

Українська екологічна асоціація «Зелений світ» у 2006 році звернулася до Президента України з листом за підписом 15 академіків про те, що землі, які призначалися під забудову та використання за програмою «Східниця» вже продано і перепродано спритним ділкам, там нині триває хаотичне будівництво котеджів. Знову ж таки, було вказано на значущість рекреаційної зони Прикарпаття. Лист передали до попереднього Кабінету Міністрів, де програму закрили «за браком коштів». Ця проблема знову постала 16 — 17 серпня 2007 року на ІХ Конгресі Світової Федерації Українських жіночих організацій, що відбувся у Києві під девізом «Східниця не для окремих осіб, а для дітей України». На форумі було прийнято звернення до керівництва БЮТ та Партії регіонів. Але відповіді так і не дочекалися.

Саме у цьому контексті сьогодні потрібен указ Президента України про створення державної санаторно-курортної системи України і відповідний закон Верховної Ради, аби зупинити продаж пансіонатів та санаторіїв різним структурам. Потрібно здійснити кадастр землі, водних ресурсів.

Пам’ять про Чорнобиль, на жаль, стає дедалі коротшою у наших державних гуманітаріїв, влади. Це позначається на соціальному захисті громадян, які постраждали. Є навіть пропозиції про зміну статусу і переведення у нижчу категорію сотень населених пунктів, які наразі належать до зони посиленого радіологічного контролю.

У річницю Чорнобиля багато добрих слів скаже влада на адресу ліквідаторів, знову буде багато обіцянок постраждалим. Наступного ж дня про все це забудуть. Саме тому нам потрібно зберігати у своїх серцях пам’ять про всіх, хто постраждав у Чорнобилі.

Василь Слободяник
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com