Росія змінить напрямок атаки?

Зараз багато мовиться про можливий розкол України. Але очевидним стає і те, що Схід України (і населення, і політики) зовсім не зацікавлений у виході зі складу України. Російські ефесбешні експерти на відділення Південно-Східної України всерйоз не ставлять. Не дурні ж там працюють...

Тому існує план «Б»: якщо не можна відірвати Схід, те потрібно спробувати відколоти Захід. Ідея галицького сепаратизму не нова, вона існувала в тій чи іншій формі сторіччями.

Захід України розчарований повільними темпами просування до Європи. Захід звинувачує в цьому недоброзичливий Схід. Захід починає думати, що саме через Схід він ще не в ЄС і НАТО.

І як цим не скористатися, якщо перед вами поставлена завдання розколу «братерської» країни?! Тому в західноукраїнський електорат закидається месидж: від’єднуйтеся, щоб жити добре!

Що це дасть? Якщо Західна Україна відєднається, то і з іншою частиною країною, буде впоратися куди легше...

Як це може виглядати на практиці?

По-перше, потрібно згадати про любов спец­служб Росії до відволікаючого маневру. Тому можна прогнозувати зростання відвертості висловлювань підкремлівських діячів різного масштабу щодо відділення Криму і Східної України. І цей процес уже почався: Жириновський, Леонтьев, Лужков й інші базікали розкривають «секретні плани Кремля»... Але це лише спроби відвести увагу від реальних задумів.

Приклад: галас з приводу слів, нібито сказаних Путіним Бушу: «Ти ж розумієш, Джордже, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!»

Логічно припустити, що всю цю братію ні Крим, ні Схід у даний момент не цікавить. Інакше б мовчали, тихо роблячи свою справу.

Паралельно з посиленням грізної балаканини на «східному фронті» повинна початися інтенсивна обробка західного регіону. Власне, вона вже йде. Так, блокування Росією ПДЧ для України — це в тому числі і спроба надати Галичині доказ неможливості її «єврощастя» у складі України. Поява на інформаційній арені русинів, що виступають з малозрозумілими, але нервовими вимогами чогось для них жахливо важливого — усього лише невеликий зондаж ворожої території. Можна згадати і зворушливі пропозиції Наталі Вітренко надати Галичині автономію.

Легко спрогнозувати зростання інформаційної активності російських спецслужб на західноукраїнському напрямку з головними тезами: «Разом зі Сходом вам, галичани, у Європі не бути! Якщо бажаєте до Європи — треба відокремлюватися!» Але це ще питання: чи піддадуться на подібну провокацію західні українці...

Леонід НіКУЛіН,
«Обком»