Велика українська гра. Щоб здобути державу щасливих людей, її треба творити весело

У традиції кельтів-галлів є багато легенд про шляхетних лицарів, які здійснювали славні героїчні вчинки в «пошуках чаші Грааля». Найбільшою загадкою був власне цей Грааль. Що ж це таке?

ГРА, ТОБТО РАДІСНИЙ РОЗВИТОК-САМОРОЗКРИТТЯ

Дослідники констатують, що походження слова «Грааль» невідоме. Якщо ж зробити буквальний переклад, то це «дух гри». В арійських (індоєвропейських) мовах слово «ель, аль, ліль, лель, иль» означає дух, наприклад, Михаїл — «дух могутності», Гавриїл — «дух говоріння, мовлення», шумерське Енліль — «небесний дух», українське Полель — «палаючий, сонячний дух».

А що таке гра? В первинному сенсі це звичаєва дія, спрямована на розвиток, вдосконалення, саморозкриття через подолання перешкод. Фундаментальною умовою гри є стан радісного збудження, яке підносить «до сонячного Ра». Під час гри людина радіє—яріє, тому що в ній діє Ра-Сонце, він же Ярило — «сонячний дух». До слова «гра» дуже подібне слово «гора», яка також «тягнеться до Ра», тобто до Сонця, вгору. Давньоукраїнське слово «ярий» означає сонячний, радісний, сповнений життєвої сили: «Ярій, душе. Ярій, а не ридай» — писав поет Василь Стус. Від слова «ярій» походить гелленське вітання «хайре!» і санскритське «харі!» — радій, радуйся. Слова відомої молитви «Богородице Діво, радуйся!» вказують на ту ж саму сонячну, арійську традицію.

У традиційній символіці чаша означає «серце», «серцевину», «центр» людини — божественне ядро, присутнє в кожній людській душі. На малюнках чаша й серце навіть зображуються подібно — у формі близькій до трикутника. Тому вважається, що Грааль відкривається найбільш гідним, наділеним чистотою серця. Якщо підсумувати, то пошуки чаші Грааля — це радісна, напружена й відповідальна звичаєва Гра-творення задля розкриття свого боголюдського потенціалу шляхом подолання життєвих перешкод та героїчного впорядкування-одухотворення фізичного світу.

КОРОЛЬ ЯР-ТУР І ЗАПОРІЗЬКИЙ ХАРАКТЕРНИК МЕРЛИН

Кельтська і українська традиції мають спільні арійські корені, тому в них багато подібного. Легендарний король Артур — це сонячний, святий воїн Яр-тур. Згадайте «Слово о полку Ігоревім»: «Яр-туре Всеволоде! Стоїш ти в обороні, прищеш ти на воїв стрілами, гримиш ти об шоломи мечами харалужними». Про древність цієї традиції свідчить сумерійська пісня «Коли я, володарка, сяяла на небесах». У ній володарка Інанна називає свого співрозмовника «Яр туром» — за три тисячоліття до лицарів «круглого столу». До речі, у короля Артура був учитель і радник, друїд Мерлин. Легенди кельтів-галлів приписують цьому магу-характернику походження зі скіфських племен, які мешкали поблизу Дніпровських порогів.

Згідно з цими ж легендами, Грааль відкрився лише святому лицарю Галахаду — найчистішому зі шляхетних лицарів короля Артура. Отже, для оволодіння Граалем треба бути водночас святим і лицарем, брахманом і кшатрієм, священиком і воїном. Ця істина масово і відверто представлена в українській традиції. Картина з образ святого лицаря, що невтомно шукає внутрішнє божественне «Я», був мало не в кожній українській хаті. Здогадуєтеся, хто це? Так, це він…

КОЗАК МАМАЙ — СОНЯЧНИЙ СТРІЛЕЦЬ

Пригляньмось уважніше до традиційного образу козака Мамая. Він сидить під деревом у позі напівлотос — подібно як Будда, тобто Пробуджений. Слово «дре-во» буквально перекладається як «дитина сили» (дре-дра-дру — сила, во-бо-ба — дитина). Звідси «друїди-друвіди» — «знавці сили». Потужні тисячолітні дерева є головними індикаторами «місць сили», тобто ділянок з цілющою енергетикою. За переказами великий Будда отримав просвітлення—пробудження під деревом Бо. До речі, подібно до Мерлина, він також походив з запорізьких степів — належав до арійського племені Саків, на що вказує його родове ім’я Сак’ямуні, тобто сак’я-людина. «Сак’я» — це самоназва (сак-я), подібно до «ар’я» (сонце-я або бог-я). З племенем Саків пов’язують назву міста Саки на заході Кримського півострова. Українське походження Будди підтвердив тибетський лама Оле Нідал, коли давав у Києві прес-конференцію у вересні 2000 року. Це офіційна інформація, яку дав великий лама Тибету 17-й Кармапа Тхае Дордже. На території Індії дотепер проживають світлошкірі, високі та блакитноокі індійці, нащадки того самого роду Сакьямуні. Саме такими, за переказами, і були перші зображення Великого Будди, — сказав Оле Нідал.

Важливим атрибутом козака Мамая є митра — коштовний головний убір, що його зазвичай носять єпископи та інші високі духовні особи. Митра в Мамая прикрашена пір’ям, що додатково вказує на зв’язок з небесними силами. Поряд — золота чаша, призначена для ритуального споживання вина. В арійській традиції вино символізує натхнення Святого Духа, який дає людині душевну гармонію, «веселіє серця». Мамай грає на кобзі, на його обличчі спокій, очі дивляться у вічність. За спиною Мамая встромлений у землю спис, до якого прив’язаний кінь — символ Сонця.

Сукупність переліченої символіки вказує на те, що Мамай — духовна особа, носій сонячної традиції, знавець Сили (друїд, характерник). Водночас він є воїном — на це прямо вказують спис, шабля, рушниця. В одній особі гармонійно поєднані святий і лицар, священик і воїн. Мамай — це Яр-тур, святий сонячний воїн, арійський стрілець, що перебуває в пошуках Грааля.

Ім’я Мамай означає «ніхто». Це захисне ім’я, яким називалися при зустрічі з випадковими, непевними людьми в Дикому Полі. Той, хто знає твоє справжнє ім’я, має доступ до тебе, зокрема, може на тебе впливати через магічні дії. Тому незнайомим людям казали те, що найлегше було вимовити — «ма-май», подібно як першим словом немовляти найчастіше є «ма-ма». Водночас, окрім «ніхто», ім’я Мамай означає «будь хто». Сенс у тому, що пошук власного божественного «Я» відкритий для всіх.

ХОЧЕШ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ? ПОЧИНАЙ ГРУ!

Стан радості — це індикатор того, що людина займається своєю справою і діє згідно з природними законами Творця Всесвіту. Цю тему гарно висвітлив Григорій Сковорода у славетному трактаті «Розмова, названа алфавіт, або буквар миру» (1775). Найкраще виходять ті справи, які робляться з радістю і любов’ю. Гра — це ідеальний варіант роботи, це свята праця. Вона не виснажує людину, а розвиває її, робить сильнішою й досконалішою.

Ця істина була добре відома нашим предкам. Згідно зі Звичаєм, українці все намагалися робити весело, граючись — і обробляти землю, і плекати дітей, і будувати хати, і воювати. «Що вони роблять?!» — запитували здивовані чужинці. «Співають і танцюють!» — так характеризували мандрівники і прадавніх скіфів-гіперборіїв, і їхніх нащадків — народ козаків. Яскравим прикладом є звичаєва українська толока, коли за один день всією громадою будували хату для нової сім’ї. Це було суцільне свято праці з піснями, музиками, застіллям і веселими танцями. Люди поспішали взяти участь в толоці, бо це була надзвичайно цікава і повчальна звичаєва Гра! Взагалі, ритуальні дійства-ініціації супроводжували давніх українців від народження й до самої смерті. Все їхнє життя було радісною і водночас відповідальною Грою. Навіть війна сприймалася як Гра, тому й досі, не задумуючись, говоримо «виграти війну».

В сучасному світі гра сприймається як щось несерйозне, безвідповідальне, хаотичне. Це не що інше, як перевертання понять з ніг на голову. Гра — це вільний впорядкований простір. До неї не можна примусити, інакше це не Гра: люди добровільно погоджуються дотримуватися чітких правил і слідкують за їх виконанням. Гра — це змагальність на межі можливостей, проте з доброзичливістю і повагою до всіх її учасників. Гра — це ясна погоджена мета (напр., забити найбільше голів) та чіткі кількісні індикатори наближення до неї (бали, очки, метри, кілограми тощо).

Сучасний світ руйнується через те, що в ньому зникають «правила гри», а також такі обов’язкові складові традиційної Гри як спрямованість на розвиток, взаємоповага, чесна змагальність, радісне напруження всіх сил, прагнення честі й слави. Але ж без Гри людство не може розвиватися. Загальновідомо, що найкращі результати в будь-якій сфері діяльності досягаються саме у формі Гри. Тож коли треба вирішити найскладнішу технічну, екологічну, гуманітарну чи іншу проблему, то оголошують конкурси, — а це не що інше, як Гра.

ГРААЛЬ КОЗАКІВ-ХАРАКТЕРНИКІВ

В умовах глобальної кризи українці поставлені перед необхідністю творення нової цивілізації, яка забезпечить їм виживання і подальший розвиток. Це надзвичайно складна колективна діяльність, яка потребує інтелектуальних і організаційних надзусиль, емоційно-вольової концентрації, нестандартних рішень. Яка форма діяльності є найкращою для такої енергійної творчості? Звісно яка — Гра!

Україна має фундаментальний досвід гри-націотворення. Всі знають, що чергове оновлення-перенародження українського народу прямо пов’язане з Запорізькою Січчю. Перші письмові згадки про неї сягають 1480 року. За історично короткий час січову козацьку школу в більшій чи меншій мірі пройшли сотні тисяч представників найактивнішої частини населення. Внаслідок цього Україна майже цілковито «покозачилась» — народилась Нація Козаків.

Яка чарівна сила тягнула українську молодь на Січ? Передусім — радісний дух Гри! Військово-чернечий орден січовиків пропонував людині пошук Грааля — сповнений ризику й пригод шлях саморозкриття та самоосвячення. Польський історик XVI століття Папроцький свідчив: «багато БЕЗДОГАННИХ молодих людей з Польщі їдуть до України... повчитися лицарських діл — порядків і чуйностей лицарських». Січ трималась на Звичаї — системі ясних і твердих «правил гри». То була усна традиція, що не потребувала письмової фіксації, — подібно до сучасної гри у футбол, коли кожен знає правила, жодного разу не бачивши їх записаними. Неписані правила найсильніші, бо закарбовані в самому серці людини.

У ПОШУКАХ ТРЕТЬОГО ГЕТЬМАНАТУ

Ідея державотворення в формі звичаєвої гри довго обговорювалася, і ось — час настав! В перший день звичаєвого Нового року — на весняне рівнодення 22 березня 2008 року — шоста науково-практична конференція «Буття українців» оголосила старт гри-стратегії «Вишня Борія». Сенс гри — пошук українського Грааля: індивідуальна і національна самореалізація українців, критерієм якої є внутрішнє щастя і зовнішня ефективність-конкурентоспроможність. Метою гри є творення нового українського світу — цивілізації вищого рівня. Її організаційним центром має бути Третій Гетьманат — глобальна українська держава-громада.

Щоб стати учасником Гри, треба дотримуватися трьох правил, рекомендованих Григорієм Сковородою:

1) ОЗДОРОВЛЮЙСЯ! Розвивайся духовно, психічно й фізично, вдосконалюйся, пізнавай себе. Ключовий момент — очищення психіки. Для початку важливо обмежити потік інформаційного бруду. Наприклад, 40 днів не дивитися телевізор. Оздоровчий ефект просто вражаючий! Інший важливий чинник — слідування природним ритмам: вставати на світанні, йти до сну з настанням сутінок.

2) РОБИ ТЕ, ЩО ЛЮБИШ! Займайся тим, що відповідає твоїй природі, будь самим собою.

3) ТРИМАЙСЯ ЗА СВОЇХ! Підтримуй інших учасників Гри, налагоджуй з ними контакти, збільшуй кількість подібних до тебе, просвічуй їх знанням, виховуй дітей.

Ви запитаєте: Як знайти інших учасників? Відповідь — в Євангелії: «Шукайте, і знайдете… Кожний бо, хто шукає, знаходить». Такі правила Гри.

Ігор Каганець,
журнал нової еліти «Перехід-IV»