Кому потрібна Україна? Віддам Україну в «добрі руки»…

Сьогодні вже ні в кого не виникає сумнівів, що глобалізація під егідою США — це спроба зміни парадигми цивілізаційного розвитку Заходу, а за ним і всього світу шляхом трансформації світової економічної системи, культури і статусу націй і народів.

Перші втрати — це руйнація системи міжнародного права, уособленням якого нині стала й Організація Об’єднаних Націй. Останній приклад з Косова, що поставив під сумнів легітимність цієї міжнародної організації. Це зовнішній прояв глибинних процесів, які знищують західну цивілізацію зсередини.

Щодо Косова, то тут не тільки самопроголошена незалежність суперечить основам міжнародного права. За нинішнім міжнародним правом, злочини югославського уряду Мілошевича не були законною підставою для бомбардування НАТО. Статут ООН передбачає застосування сили за двох обставин: необхідність самозахисту та виконання особливої місії Ради безпеки для підтримання миру. А Рада безпеки хоча й називала кризу в Косово загрозою для миру і безпеки на Балканах, усе ж утрималася від дозволу на застосування сили проти Югославії. Отже, ракетні та бомбові удари НАТО є очевидним порушенням статуту ООН.

Крім того, вони були явним порушенням самої Північноатлантичної угоди 1949 р., основоположного документа НАТО. Ст.1 та 7 цієї Угоди зобов’язують членів НАТО діяти в рамках статуту ООН, а ст.5 дозволяє застосовувати силу лише в разі збройного нападу на члена НАТО (треба зауважити, що бомбардування розпочалися ще до схвалення нової стратегічної концепції НАТО, положення якої дають можливість збройним силам Альянсу діяти поза межами договірної території).

Отже, щодо деградації західної цивілізації. Намагання США поставити цей процес під контроль негативно впливає на загальний стан «пацієнта». За наявності, здавалося б, зовнішніх ознак здоров’я, західна цивілізація гине, і роз’їдає її не хробак мусульманства. Це, радше, зовнішній прояв хвороби. Досить згадати публічну заяву того ж таки Архієпископа Кентерберійського, який закликав примиритися з мусульманським правом і ввести у звід британських законів елементи шаріату, адже їх відсутність нібито заважає консолідації британського суспільства. Синод Церкви, щоправда, закликав Архієпископа піти у відставку, а кабінет Брауна висловив своє обурення і незгоду, однак… Система цінностей Старої Європи розчиняється, а західні демократичні основи потерпають під тиском мусульманського нашестя. Тенденції повзучої демографічної експансії вказують, що вже до 2015 року мусульмани становитимуть 15% населення Європи. У таких великих містах, як Лондон, Париж і Берлін іслам сповідуватиме кожен третій, а в Амстердамі всередині століття таких буде більшість.

На зміну індустріальному суспільству прийшло суспільство мережевих структур, безкінечних локальних війн й асиметричних відповідей. Сполучені Штати, аби уникнути економічного краху, поклали в основу долара мілітаризовану економіку і не знайшли нічого кращого, як розширити вплив НАТО на Схід. Розуміючи, що більше покладатися на Стару Європу немає сенсу (достатньо згадати війну євро і долара), «яструби Вашингтона» звернули свій погляд на Схід, і нині, поставивши своїх «протекторів», започаткували активний діалог на пострадянському просторі із втягнення до Альянсу, для початку, Грузії та України.

Недавнє протистояння у Верховній Раді України, спровоковане «листом трьох», засвідчило неприйнятність для більшості українців, щонайменше сьогодні, говорити про вступ до НАТО. Після завершення засідання Північноатлантичної Ради на рівні міністрів закордонних справ Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер вимушений відкласти до саміту в Бухаресті, який відбудеться на початку квітня, розгляд питання приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО.

Можна це визнати перемогою опозиції, а можна вважати результатом тиску Кремля, насамперед енергетичного чинника. Повертаючись до теми ней­трального статусу України, який міг би стати послідовним кроком після проголошення позаблоковості, слід наголосити, що у класичному вигляді нейтралітет є персоніфікацією міжнародної політики держави в історичних умовах традиційної політики «балансу сил». Країна намагалася набути нейтрального статусу, коли вона опинялася між різними центрами силового протистояння, та її головною метою було збереження територіальної цілісності й державної незалежності.

Однак хотілося б звернути увагу на інше: питання вступу України, як і православної Грузії, до Альянсу — це насамперед точка неповернення зі зміни цивілізаційного вибору. Чи готова в своїй основі православна Україна піти шляхом постпротестантської Європи? Чи визнає себе неповноцінною нація, аби тулитися до когось? Невже настільки не поважають себе нащадки Київської Русі?

Західне суспільство — хворе, й Україна для нього і не ліки, і не лікар. Проте вона багата ресурсами, зокрема родючими чорноземами. Віктор Ющенко не приховує, і вкотре підтвердив це на міжнародному форумі «Європа-Україна», який недавно відбувся, що своїми першозавданнями вважає втягнення України до НАТО і законодавче оформлення ринку землі.

Зрозуміло, що більшість населення (а саме так і не інакше називають народ можновладці) не розуміє, що ідея «золотого мільярду» народилася поза ідеєю українства і, зрозуміло, православ’я. У тих же коломойських, порошенків, пінчуків чи ахметових шанси вписатися (з різних причин) до «золотого мільярду» різні, і то гарантії немає, а що казати про більшість українців.

Апологетика ліберального демократичного пост­індустріального суспільства, яка несла в собі передбачення виникнення більш гуманного, солідарного і зрівнювального в правах і можливостях суспільства, з кожним днем розбивається об реалії життя. Глобалізація під егідою США породжує хаос. Що таке хаос за сценарієм Україна пізнала ще за часів СРСР, але свіжий вітер незалежності затьмарив уми широких мас і викликав ейфорію в інтелігенції. Вона першою поплатилася, опинившись з дипломами та професорськими званнями на базарах. Йдеться не про Незалежність!!! Йдеться про пасивну позицію і поступливість, самовідстороненість інтелігенції від державотворчих процесів. Остаточна мутація і розкладання того прошарку народу, основна робота якого — мислення, сягнуло межі. Однак нинішня проблема — це не питання відсутності кадрів чи кадрового резерву, а ціннісного порядку. Країні потрібен перехід від управління цілями до управління цінностями. Природа світу змінилася. Пересичений і самовдоволений Захід деградує і вироджується, як колись Римська імперія. Вберегти Україну від катастрофи можуть лише системні заходи, які визначатимуть кардинальні зміни життєустрою, пов’язані з культурно-світоглядною позицією кожного громадянина, де авангардом повинна стати інтелігенція. Нині Україна перебуває у точці біфуркації, а українські незалежно-залежні мас-медіа часто-густо вихолощують руськість України-Русі, маніпулюють інформацією, навішують ярлики і далекі не те що від футурологічних передбачень, а й від аналітики.

Л. Гумільов зазначав: «Вийти з етносу — це те саме, що витягти себе з болота за власне волосся». Прагнення зміни цивілізаційного вибору, зробленого Володимиром Великим, стає домінантою у дедалі більшої частини українців. Нею керуються у владних коридорах. Цього очікують. Невпинно зростає потік до України китайців, індусів, в’єтнамців. Лишають землю обітовану і переселяються до України репатріанти з колишнього Радянського Союзу. Вже на старті американці, німці, поляки. Всіх цікавить українська земля. Нехтують нею лише українці…

Віктор Вірний, політолог