Як дівчина підкорила сувору атлантику

Білява дівчина посадила свій маленький літак в аеропорту Рейк’явіка і пішла в офіс улагодити формальності. Офіцер охорони, що уважно спостерігав за посадкою, ввічливо попросив: «Little Lady, почекайте, будь ласка, поки прийде пілот!». Довелося Маргріт Будерт пред’явити свої документи. Офіцер немало здивувався, коли переконався, що дівчина і є той самий пілот із-за океану, літак якого з нетерпінням чекали диспетчери і лікар.

Адже не жарт — маленький літачок перелетів сувору Північну Атлантику і поволі наближався до Рейк’явіку, а пілот перед посадкою почав розмовляти майже дитячим голосом. Такі дивні штучки за штурвалом недоречні!

Після посадки літака диспетчерів на контрольній вежі чекав сюрприз. З кабіни виплигнуло якесь невелике на зріст дівча з довгим волоссям (вочевидь чекали на бувалого «повітряного вовка»). Диспетчери придивилися, але в кабіні більш нікого не було! Невже ця дівчинка перетнула Атлантичний океан на маленькому одномоторному «Коммандере-112»? Так це і є пілот Будерт, «повітряний вовк»?

Радості 19-річної дівчини не було меж. Так, саме вона, Маргріт Будерт, поодинці перетнула суворий океан. Вона зробила це! І не на величезному авіалайнері, на великій висоті, а на маленькому одномоторному «Коммандере-112», між холодними хвилями океану і хмарами, де погода може раптово і сповна показати свою круту вдачу.

Маргріт пред’явила службовцеві офісу польотні документи і особистий паспорт. Подивитися на маленьке біляве диво збіглися зазвичай стримані службовці і з інших офісів. Вони звикли, що трансатлантичні пілоти — люди мужні, грубуваті і звичайно — чоловіки. Ліндберг перелетів Атлантику на поштовому літаку на початку 1930-х років і став героєм зі світовим ім’ям, якого приймали королі і прем’єр-міністри. А тут перед натовпом, що зібрався, стоїть соромлива блондинка, і тихим голосом просить сказати, скільки вона повинна заплатити за посадку літака в аеропорту. Це було вражаюче!

Не менш вражаючим було і те, що своє пілотське посвідчення юна Маргріт отримала всього за рік до перельоту, коли їй виповнилося 18 років. Тільки завдяки щасливому збігу обставин вже через рік їй вдалося потрапити в «зграю повітряних вовків», що поодинці перетинають Атлантичний океан.

Маргріт була студенткою, вивчала теологію і германістику в Кельнськом університеті. Після отримання свідоцтва про закінчення середньої школи і одночасно пілотського посвідчення від свого знайомого вона дізналася, що терміново потрібний пілот, який би перегнав куплений в США уживаний «Коммандер-112» до Німеччини. Це була мрія Маргріт! Їй завжди снився такий політ! Немов на крилах, Маргріт відправилася до нового власника літака за океан.

Гордий і мужній на вигляд власник маленького «Коммандера» здивовано втупився на біляву дівчинку, що стояла перед ним, і міркував, що ж відбувається. Він не знав, як вчинити. Самому летіти через Атлантику йому «чомусь» не хотілося. Бажаючих пілотів-чоловіків «чомусь» теж не було. Нарешті, власник «Коммандера» погодився. Він застрахував літак на велику суму і підписав контракт.

Маргріт улагодила свої справи в університеті і на величезному «Боїнгу-747» відправилася в Сполучені Штати, щоб повернутися звідти на тому маленькому «Коммандере-112». За льотними правилами, політ повинен був проходити не безпосередньо через океан, а по освоєному за часів Другої Світової війни так званому «північному маршруту». Літак повинен був долати величезний простір етап за етапом. Жартували, що це нагадуватиме подорож на «волових перекладних», як за часів освоєння Дикого Заходу.

Американець, колишній власник «Коммандера» здивувався, побачивши такого незвичайного ferry-pilot. Де ж наступники знаменитих німецьких повітряних асів і лицарів? Але діловитість і кмітливість білявої німкені в пробному польоті його заспокоїла. Маргріт отримала під розписку літак у колишнього власника і перелетіла на ньому у Форт Лоудердейл, що в південному штаті Флоріда. Там на літак встановили додаткові баки, що зайняли весь простір кабіни. З таким запасом бензину на борту можна було б долетіти до Європи безпосередньо через океан, але Маргріт не мала права на виконання такого польоту, у неї була ліцензія пілота, що починав. Наказаний маршрут був значно довшим, але безпечніше, хоча Атлантику вона повинна була перетнути на рівні Гренландії і північної Ісландії.

Маргріт вилетіла на північ і йшла уздовж східного узбережжя Сполучених Штатів. Прибула до Філадельфії, а потім з декількома проміжними посадками в Гус Бий, знамениту «Затоку Гусаків» на холодному Лабрадорі. Звідси за часів війни у напрямі Гренландії вилітали могутні чотиримоторні бомбардувальники: «Літаючі фортеці» і «Ліберейтори». І ось тепер на березі «Затоки Гусаків» зі своїм «Коммандером» приземлилася юна Маргріт. Одна в кабіні літака з двигуном не могутніше, ніж у пристойного лімузина.

Маргріт вирішила перелетіти на найсхідніший край Лабрадору, щоб там дочекатися погоди і зробити стрибок через холодне і непривітне Лабрадорське море, прямо до Західної Гренландії. Місця всі далекі і холодні, але вона вірила в себе і свій літак.

Стрибок через студене море вдався! Було ясно і тихо, мотор «Коммандера» упевнено співав свою пісню. Відпочивши в Західній Гренландії, Маргріт вилетіла у напрямі Рейк’явіка, столиці Ісландії.

З’явилася бетонна смуга величезного аеропорту. Маргрет тріумфувала! На таку широченну смугу свій «Коммандер» вона посадить без зусиль, навіть упоперек! Запросила дозвіл на посадку. Диспетчер на вежі порахував, що пілота повинен перевірити лікар. Здається, у нього нестійка психіка, якщо доручив вести радіопереговори сторонній особі, та ще й дівчинці!

Літак зарулив на відведене місце. Диспетчери прискіпливо спостерігали за ним. Чітко працює цей пілот Будерт, але жартувати в повітрі нікому не дозволено! Ось і зараз. Вимкнув мотор, гвинт зупинився, але попереду себе висадив дівчинку, а сам не з’являється. Диспетчер зв’язався з черговим лікарем: «Ferry-pilot потребує медичної допомоги!»

Маргріт зістрибнула на бетонку і з радістю відчула під ногами земну твердь. Її душа співала! Вона змогла! Негайно відправилася оформлювати документи. Навіщо тут лікар, адже вона чудово себе відчуває? Ось тепер Маргріт злякалася! Попросила надати місце в готелі, щоб відіспатися. Все-таки цю нагороду вона заробила і небезпека вже позаду.

Далі все було простіше. По курсу з водних просторів поволі випливли Фарерскі острови, а потім під крилом поплили Шотландія і Англія. Ще небагато — на горизонті з’явилися береги європейського континенту, потім «Коммандер» поплив над Бельгією. Тут вже і до будинку рукою подати!

Маргріт з посмішкою пригадала, як в одному з своїх перших дальніх польотів вона заблукала і замість Парижа потрапила до Брюсселя, притому сідати їй довелося на останніх краплях бензину і «проти руху», оскільки на посадку вона зайшла з протилежного боку. І тоді вона була безмірно щаслива, що не довелося йти на ганебну і небезпечну вимушену посадку на якому-небудь полі. Адже летіла не абикуди, а на туманні Британські острови. Той випадок навчив її багато чому.

Прилетіла до Німеччини і передала «Коммандер-112» його власникові. Виявилось, що в повітрі вона провела 80 годин. Маргріт дуже повезло. За весь час перельоту з безліччю проміжних посадок стояла прекрасна погода. Адже природа теж любить хоробрих! Її вітала вкрита виблискуючими льодами і снігами безхмарна Гренландія; безхмарна Ісландія із її суворими диспетчерами; знову ж безхмарна Шотландія та Англія! Це було приголомшливе везіння.

Удома чекали. Побачивши свою дівчинку, матуся розридалася, і навіть строгий татко крадькома змахнув скупу чоловічу сльозу. Поки донечка летіла на маленькому «Коммандере», батьки сиділи удома, немов на голках, і чекали... Вони і пишалися своєю пустункою, і жахливо боялися цього перельоту. Їх дівчинка ковзала в блакитному просторі, одна між синім небом і сіро-блакитними хвилями океану, які могли дуже швидко стати свинцево-сірими.

Відтоді пройшли три роки. У аеропорту Рейк’явіка Маргріт стала «старою знайомою» і диспетчери іноді жартували над колегою, якому знову здалося, що «повітряний вовк» Будерт страждає нестійкістю психікою, бо чомусь... імітує дівчачий голос. Офіцер охорони тільки посміхався, згадуючи випадок з Little Lady. У літні місяці їх загальна улюбленка з’являється в Рейк’явіку через кожні десять днів, притому на різних літаках, але неодмінно на маленьких і завжди одна. Її літаки бувають і двомоторні, але дуже вже вони маленькі, зовсім не для перельотів через сувору Атлантику.

Атлантика стала любов’ю Маргріт, а ferry flights, тобто, перегоночні польоти — пристрастю. Маргріт Будерт в 19 років стала наймолодшим пілотом з тих, кому вдалося підкорити Атлантику поодинці. Перший політ через океан, який склався так вдало, не закрутив голову Little Lady. Маргріт все аналізувала його, намагаючись передбачити, що могло б відбутися і, головне, що може відбутися в майбутніх польотах. Адже за всіма правилами вони просто не повинні бути такими легкими, природа неодмінно спробує випробувати її!

Маргріт почала посилено навчатися польотам за приладами. Для цього вона літала в погану погоду між аеродромами Німеччини. Найскладнішою для пілотів вважається посадка за приладами в аеропорту Дюсельдорфа. Маргріт багато разів блискуче справлялася з цим іспитом, де екзаменатором була вона сама.

Маргріт вчилася літати за приладами, злітаючи з аеродрому Хангелар біля Бонна. Гонорар за перший переліт Атлантики незабаром був витрачений. Потім в хід пішли і зароблені батьками гроші. Бензин і учбові посадки за приладами в аеропортах Німеччини коштували дорого, тому Маргріт вирішила, що їй слід потренуватися в американському штаті Флоріда — недорогому авіаційному полігоні для приватних пілотів.

Там, на аеродромі Опалока, колишній гавані величезних американських дирижаблів, Маргріт отримала ліцензію на виконання складних польотів по приладах. Вилітавши з Опалоки, вона побувала над Багамськими островами, облітала майже всі аеродроми південних штатів Флоріда і Джорджія. А одного разу вона змогла по-справжньому попустувати на красивому і незвичайному «Беркутові».

Маргріт дуже полюбила польоти над водними просторами і вважала просто прекрасними польоти над річками і озерами Флоріди, де можна ревом авіаційного мотора лякати сонливих алігаторів з їх жахливими зубцями!

Тато підтримував Маргріт, але з умовою — в університеті вона повинна вчитися тільки на відмінно. Дочечці все давалося легко, і вона вчилася тільки на відмінно, адже сам тато цього хоче!

Після першого польоту через Атлантику, що так вдало склався, Маргріт вирішила присвятити себе польотам через океан. Вона поступила на роботу в невелику фірму «Трансаеро Інтернейшнл», яка займалася перегоном легких літаків із США в основному до Південної Америки і Австралії. Після того, як Маргріт почала працювати в «Трансаеро», все частіше почали поступати замовлення на транспортування літаків і до Європи. Європейці часто купують в США уживані літаки, там вони дешеві. В політ через океан дозволялося випускати тільки літаки в бездоганному технічному стані і за умови повної передоплати за перегон.

Зазвичай Маргріт справлялася з перегоном через океан до Європи своїх тихохідних малюків за тиждень, якщо погода була не зовсім поганою. Навесні і влітку їй вдавалося перетнути «велику калюжу» три рази на місяць. Маргріт заробляла добре і стала співвласником фірми «Трансаеро». Тепер батьки не переживали за свою маленьку дівчинку, адже вона вже заробляла чималі гроші. Маргріт дуже любила польоти із США в район Кельна і Бонна, де живуть її батьки і друзі. Правда, бували випадки, коли вони бачили свою Маргріт всього пару хвилин. Польоти вимагають чіткої роботи, тут немає місця сентиментам.

Іноді Маргріт пролітає над тим місцем, де вона по дорозі на аеродром зустріла свою строгу вчительку французької мови. Тоді трапилося так, що на один день припали іспити і в школі, і в аероклубі. Одночасно у двох місцях Маргріт бути не могла, тому вирішила, що в школі їй пробачать «маленьке нездужання», сіла на велосипед і виїхала на аеродром. Там вона успішно виконала екзаменаційний самостійний переліт по трикутному маршруту і отримала ліцензію пілота. Маргріт тріумфувала.

По дорозі на аеродром вона не помітила вчительку французького, яка їхала на своєму автомобілі в школу приймати іспит. У школі вчителька пояснила директорові ситуацію з «маленьким нездужанням» Маргріт, а сама заявила, що вже доросла дівчина не придумала нічого розумнішого, як у прямому розумінні пустити по вітру батькові гроші. Саме тому екзамена з французької мови вона не здасть ніколи! Як завжди, свою дівчинку-пустунку виручив татко.

Звістка про те, що молода дівчина із завидною регулярністю перетинає на легких літаках несамовиту Атлантику, швидко розповсюдилося спортивними аеродромами Європи. Замовлення почали поступати все частіше. Один пілот придбав уживаний літак в США і звернувся на фірму «Трансаеро» з проханням перегнати його через океан. Він не знав, що перегон літака доручать Маргріт.

Отримавши завдання від шефа, Маргріт негайно відлетіла в США і вирішила до вильоту додому швиденько скласти там іспит на складні польоти за приладами в умовах поганої видимості. Вона літала з інструктором над штатом Коннектікут, і погода дійсно була дуже поганою. Отримавши ліцензію, Маргріт приступила до виконання замовлення.

Маргріт знову повинна була летіти північним маршрутом, але вже з меншою кількістю проміжних посадок. Вона прилетіла до Канади і там нею грунтовно зайнялися прискіпливі канадські контролери, яким вона мала довести свої здібності. Інакше ні про який політ через океан не могло бути і мови. Вже була осінь, і контролери просто боялися випускати дівчину в політ через океан. Маргріт продемонструвала їм свої льотні здібності і контролери здалися.

Прилетівши до спокійної Австрії, Маргріт довела замовника до стану напівнепритомності. Залишивши літак на спортивному аеродромі, Маргріт відправилася до новоспеченого власника літака додому, щоб швидше завершити формальності і підписати документи. Побачивши біляву дівчинку, солідний чоловік заявив, що ніякі справи з секретаркою він обговорювати не буде, і зажадав, щоб до нього з’явився пілот особисто. Довелося Маргріт доводити, що саме вона і є той пілот, що перетнув океан на його скарбі.

Маргріт запам’ятався третій переліт. Вона отримала в руки літак Archer, тобто, «Воїн». Він був доставлений до Європи без пригод, після чого авіаційна адміністрація видала їй документ з вказівкою аеродромів, на яких вона мала право приземлятися. Якщо її перший переліт складався із стрибків на відносно невеликі відстані, то тепер дівчина, що зайнялася перегоночным бізнесом (роботою виключно для чоловіків) отримала право літати відразу на великі відстані, притому і в погану погоду. Терміни виконання замовлень скоротилися і Маргріт почала отримувати їх все частіше.

Відважній дівчині виповнилося 23 роки і свій день народження вона відзначила 25-м перельотом через Атлантику. До Маргріт внадилися кореспонденти, і вона розповіла їм про свої польоти. Шляхом Маргріт пішли ще дві молоді жінки.

Чому Маргріт так привертають дуже небезпечні польоти через океан? Вона живе можливістю зануритися в боротьбу зі стихією. Спочатку, звичайно, було цікаво політати над просторами США і Канади, над льодовою пустелею Гренландії. Потім — більше. Політ над океаном вимагає ретельної підготовки, точності і холоднокровності. Цьому Маргріт навчилася, вивчаючи богослів’я в університеті і набуваючи практику у польотах. Саме завдяки са­моконтролю дівчина благополучно виходила з небезпечних ситуацій, в які двічі потрапляла над океанськими просторами. Вони запам’яталися на все життя.

Мотор «Арчера» заспокійливо гудів над океаном. Літак проходив південний край Гренландії. Наступала ніч, і Маргріт вирішила налаштувати гірокомпас по магнітному компасу, щоб точно вийти на Рейк’явік. Вона виставила показники і тільки потім помітила, що стрілка магнітного компаса поводиться якось дивно. Розвернула літак в одну, в інший бік, але стрілка залишалася нерухомою. Магнітний компас вийшов з ладу, його стрілка вже й не рухалася. Найгірше — вона збила настройку гірокомпаса, а при розворотах літака втратила відчуття напряму і орієнтацію! Навколо вже було темно, і летіла вона в хмарах. Повітря було наелектризоване полярним сяйвом, сполохи зловісно освітлювали кабіну її «Воїна». Радіоприймач через розряди північного сяйва працював погано. Маргрет не знала, куди летить її «Арчер». Ситуація ставала небезпечною.

Маргріт наказала сама собі: «Не нервувати! Літак летить, в кабіні тепло і затишно, бензину ще дуже багато, до ранку досить!» На щастя, в розривах хмар на великій висоті Маргріт встигла побачити вогні великого авіалайнера. Зв’язалася з ним по радіо і попросила повідомити в Рейк’явік, що вона втратила орієнтування через неполадки магнітного компаса. Рейк’явік відповів, що вона повинна летіти в північному напрямі, хоча це Маргріт знала і сама. Але де вона, ця Північ?! Літак летить в ночі над океаном в щільних хмарах. Як знайти рятівну Північ?

З Ісландії надійшло більш осмислене розпорядження. Маргріт повинна через кожні п’ять хвилин виходити на зв’язок з швидким авіалайнером, що прямує за горизонт. Таким чином штурман авіалайнера визначив напрям польоту маленького «Воїна», що загубився в суцільній хмарності.

Диспетчери вийшли на зв’язок з командуванням ВВС США, чиї літаки дальнього виявлення радіолокації (знамениті «аваксы») постійно перебували над Північною Атлантикою. Але в ту зловісну ніч «авакса» в небі не було.

Величезний літак американці підняли в небо по тривозі дуже швидко, і він порямував в район, де за розрахунками міг перебувати літак повітряної мандрівниці. Все вирішували хвилини. Дуже швидко позначка маленького «Воїна» з’явилася на екрані радара «авакса». Маргріт летіла не до Ісландії, а на південь, в безмежний океанський простір!

Американський величезний «Боїнг» вийшов на зв’язок з Маргріт. Спостерігаючи за «Арчером» по радару, американці вивели літак на правильний курс, точно на Рейк’явік. Екіпаж був вражений, слухаючи спокійний голос відважної дівчини. Вона не втратила самоконтролю в цій вселенській пітьмі.

Йшов час. «Арчер» все ближче підлітав до Рейк’явіку, а над ним кружляв величезний американський «птах». На горизонті справа по курсу «Воїна» з’явилося зовсім слабе, але стабільне сяйво. Це сходило сонце. Маргріт з радістю визначила, що вона летить на північ, до Ісландії. Сонце, що зійшло, заспокоїло і північне сяйво, його розряди слабшали, і Маргріт могла спокійно говорити по радіо із знайомим диспетчером аеропорту Рейкявік.

«Арчер» пішов на посадку і м’яко торкнувся бетонки. Всі диспетчери повітряного руху Північної Атлантики і екіпаж «Боїнгу» полегшено зітхнули. У баках маленького «Воїна» залишалося бензину на 15 хвилин польоту. Американські військові льотчики і оператори врятували відважну дівчину і її літак від загибелі в безкрайньому океані.

Услід за «Арчером», що приземлився, на посадку пішов і американський «авакс». Сивіючий командир повітряного корабля вирішив показати своєму молодому екіпажу, у яких дівчат слід добиватися прихильності. Екіпаж захотів особисто познайомитися з відчайдушною дівчиною, що зважилася піти слідами Ліндберга. Тендітна білява дівчинка без макіяжа, яка так бездоганно правильно і розсудливо поводилася в цю неспокійну, повну трагізму ніч, викликала захоплення і пошану льотчиків «авакса».

Навколо «Арчера» зібрався справжній колоквіум. Всі дивувалися, як міг вийти з ладу абсолютно новий компас! Персонал аеропорту повівся відносно своєї улюбленки просто зворушливо. Little Lady строгі «секюрити» на руках віднесли до автомобіля, доставили в готель, забезпечили тишу і спокій навколо, щоб Маргріт могла відіспатися після 15 годин польоту над безкрайнім океаном. З вигляду холодні і незворушні ірландці і американці поводилися з дівчиною, немов з прекрасним білявим ангелом.

Політ з Ісландії до Європи пройшов без зауважень. Нервове потрясіння було великим, але небезпека забулася швидко. Пройшли роки, але не забуваються теплота і зворушлива турбота, з якою до Маргріт поставилися в аеропорту Рейк’явіка після тієї небезпечної ночі, яка могла стати останньою і для Маргріт, і для «Арчера».

Другий надзвичайний випадок був не таким небезпечним, хоча згадувати про нього Маргріт не любить. У польоті виникла теча гідравлічного трубопроводу і прибрана стійка шасі через втрату тиску вийшла зі своєї ніші в повітряний потік. Обтікання літака порушилося, він почав втрачати висоту. Хочеш не хочеш довелося увійти до хмар, де почалося інтенсивне обмерзання. Літак покрився льодом і опускався все нижче, до самих свинцевих хвиль океану. Керувати важким літаком стало важко. На щастя, політ біля самих хвиль розтопив лід і літак зміг набрати висоту і долетіти до аеродрому, де техніки усунули небезпечну несправність.

У решті польотів, що зазвичай протікають абсолютно спокійно, льотчикові доводиться боротися зі сном і нудьгою. Маргріт бере на борт детектив про красеня Джеймса Бонда, який заснути не дає, але і не відволікає, а продовжувати його читати можна з будь-якого місця. Частіше Маргріт пише листи своїм матусі і течці, а також нареченому, якщо перед вильотом не посвариться з ним. А якщо посвариться, то пише статті для авіаційних журналів. Коли літак летить в хмарах і писати про красу польоту не виходить, то Маргріт вивчає теологію і міркує про сенс життя.

Звичайно ж, Маргріт завжди готова до несподіванок. Особливо небезпечним вона вважає переліт через непривітне Лабрадорське море. Зазвичай вона вилітає з «Затоки Гусаків» о 4 години ранку і летить над морем вдень. Розрахунок простий — у разі аварії літака у рятувальників буде більше часу на пошуки. Втім, Маргріт вважає, що її польоти через океан з навігаційної точки зору зовсім не складні і літати над безкрайнім океаном значно простіше, ніж над сушею, де виникають проблеми із-за непорозумінь між людьми.

Володимир Репало