У нас немає вибору

7 листопада Печерське районне відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів національно-державницького спрямування скликало нараду ветеранів столиці, аби обговорити пропозиції щодо остаточного варіанта Конституції. Резолюцію зборів направили Президенту України.

У складі об’єднання ветеранів переважна більшість людей з вищою освітою. Їхні життєві шляхи, досвід роботи, знання дають змогу подати свій голос на утвердження стабільності Української держави, адже її стабільність починається зі стабільного Основного Закону.

Однією з причин невиконання законів держави виконавчою гілкою влади , незадовільної роботи суду, на думку досвідчених представників різних професій, є постійне «реформування» Основного Закону тією чи іншою коаліцією Верховної Ради, яка перемогла на виборах або прагне «перемоги» поза виборчим процесом за рахунок перетягування народних обранців з однієї фракції до іншої .Перше, що роблять переможці — змінюють окремі статті Конституції в інтересах власного угруповання. За таких умов остаточна редакція Конституції є неможливою, а українська нація приречена на постійну невизначеність і боротьбу «всіх проти всіх».

Збори ветеранів висловили думку на користь прийняття остаточної редакції Конституції України Конституційними зборами, посилаючись на досвід Великої Французької революції, де Конституцію ухвалювали Національні збори, делегати яких не мали права бути обраними до Законодавчого корпусу (в наш час — до Верховної ради), щоб не допустити створення законів «під себе». (Пригадаймо пільги, захмарні зарплати і пенсії, встановлені нашими депутатами для самих себе та родичів.) Можливі поправки до Конституції — це вже з досвіду ухвалення Конституції США — обговорюються на референдумі, до того ж на внесення змін тільки в одну статтю відводиться великий відтинок часу — близько року. За два з гаком століття до Конгресу США надійшло більш як чотири тисячі пропозицій щодо поправок, але затвердили тільки три десятки. Отже, і виборці, і депутати мусять погодитися, що Основний Закон ухвалює нація, а закони, похідні від Основного — Верховна Рада. Так, на думку ветеранів, буде покладено край постійному втручанню в текст Конституції будь-якими тимчасовими коаліціями та спритними ділками-депутатами. Маючи стабільний Основний Закон, можна подбати і про виконання поточних законів. Друге питання — забезпечення стабільності держави полягає в утвердженні абсолютного авторитету виконавчої гілки влади. Неприпустимо надавати право на управління країною, крім виконавчої влади, ще й законодавчій. Так, за 85 статтею чинної Конституції Верховна Рада наділена повноваженнями не лише давати чи заперечувати згоду на призначення кандидатур Президентом, а й самій призначати міністрів за власним уподобанням. Таке управління одразу двома керманичами, окрім хаосу та протистояння не лише у стінах Ради, а й на вулицях, нічого позитивного дати не могло. Нині Президенту задля запобігання конфлікту довелося вжити крайніх заходів, аж до перевиборів Верховної Ради. Тільки визначення ролі Президента як «глави виконавчої гілки влади» (Конституція США) замість таких туманних формулювань, як «Глава держави та Гарант Конституції» може сприяти утвердженню міцної влади . Абсурдним є положення Конституції, за яким підпис Президента «скріплюється» підписом... Прем’єр-міністр. Таке враження, що хтось намагався свідомо перетворити Президента на маріонетку для безкарного маніпулювання владою. Водночас як демократично обраний Президент під контролем виборних органів (Верховна Рада, Сенат, Конституційний Суд) має не лише сприяти розвитку демократії, а й забезпечити лад у державі. Без цієї умови прокуратура Республіки — правиця Президента — залишиться тим, чим вона є нині, а порушники

 Закону будуть убезпечені через злочинну бездіяльність органів правопорядку, процвітатимуть крадіжки державного майна, хабарництво, земельні спекуляції, доки Президент не сформує дієздатне управління. Тоді й роль інтриганів від політики буде зведено нанівець. Цього чекають виборці.

Пропозиції ветеранів щодо Конституції подаються до ЗМІ окремими публікаціями. Мета ж цієї публікації — наголосити на основній думці зборів — необхідність політичної передумови організації влади та розвитку економіки, а саме: поєднання міцної, контрольованої влади з волею та ініціативою виборців, що передбачено 5 статтею чинної Конституції: «народ здійснює владу безпосередньо». Насправді нині в країні панує чиновницький апарат радянського штибу. Положення «владу народу безпосередньо» — не більше як обман. Остаточна редакція Конституції, на погляд ветеранів, повинна на законодавчому рівні забезпечити перетворення держави бюрократії на державу народну за рахунок надання виборцям таких прав: відкликання депутата; висловлення недовіри посадовцю, і як наслідок — його відставки; виборності суддів, з одночасним правом позивача на проведення судового слухання за участі присяжних або народних засідателів, що зменшить число підкуплених суддів. Без цих трьох засад організації влади на місцях всі розмови про місцеве «самоврядування» — не більш як пустопорожня балаканина. Виборчі об’єднання не повинні випрошувати приміщення у чиновників для роботи, як це нині практикується, права виборців мають бути захищені законом, їх потрібно забезпечити приміщеннями у держадміністраціях, де б виборці на місцевому рівні могли здійснювати громадський контроль за діями влади і виносити свій вердикт щодо владних персон. Тільки в такому взаємозв’язку влади Президента і безпосередньої влади виборців, вважають ветерани, буде забезпечено боротьбу електорату з порушенням законів і корупцією. Без прийняття закону про права і обов’язки виборців, вважають ветерани, вибори в країні завжди матимуть односторонній характер, а виборці будуть потрібні лише як засіб досягнення парламентських крісел. У нас немає іншого вибору, як в разі неприйняття законів про забезпечення влади безпосередньо народом не йти на вибори самим і закликати виборців України бойкотувати їх до прийняття зазначених законів.