Звернення до учасників конференції голови Наглядової ради МАУП Георгія Щокіна

Високодостойні гості та співвітчизники!

Дорогі брати та сестри!

Вже шостий рік поспіль у жалобні листопадові дні Міжрегіональна Академія управління персоналом збирає на свої щорічні конференції з Українського Голодомору небайдужих до цієї найжахливішої трагедії XX століття людей. За цей час на території МАУП постав один з перших пам’ятників жертвам голодоморного геноциду українців з промовистими словами нашого славетного сучасника Бориса Олійника:

Страшне число у нелюдській напрузі Пропалює світи до глибини:

У тридцять три розіп’ято Ісуса,

У тридцять третім на земному прузі Розіп’ято мільйони без вини.

За цей час зусиллями МАУП було видано шість томів матеріалів науково-практичних конференцій з проблем вивчення Голодомору, його причин та наслідків, його організаторів та виконавців, його жертв та катів. Також було надруковано окремими книжками та численними статтями дослідження різних авторів з цього найболіснішого питання української історії. Ми щиро і чесно вкладали у цю справу свої гроші, свою працю, свої серця і душі. Ми робили і робимо це заради правди, заради пам’яті мільйонів своїх загиблих співвітчизників та заради наших сучасників, яким надалі розбудовувати своє національне буття.

Вся ця величезна й виснажлива робота МАУП ніколи не отримувала державної підтримки. Навпаки, Академія, її керівництво, співробітники і навіть її випускники піддавалися з боку влади постійному цькуванню, переслідуванням та іншим репресивним заходам. Чи не тому, що геноцид Української нації,

про всесвітнє визнання якого начебто так піклується нинішня влада, триває?

Але ми, беручись за дослідження такої страшної теми, ніколи ні на кого не розраховували і нічого для себе доброго не очікували. Просто робили свою справу так, як вміємо, і завжди раділи всім організаціям і окремим своїм співвітчизникам, які також шукали правду про Український Голодомор. Низький уклін їм всім!

Сьогодні приємно відзначити, що зусилля всіх цих організацій й окремих людей, зокрема Міжрегіональної Академії управління персоналом, її співробітників та студентів, не пройшли марно. Питання Українського Голодомору як свідомого геноциду набуває світового значення, його визнає дедалі більша кількість парламентів і урядів різних країн. У цьому, безперечно, є внесок і МАУП. Однак справжня робота з вивчення цієї найстрашнішої трагедії минулого століття лише розпочинається. Тому я хотів би завершити своє звернення до учасників конференції словами великого українського поета, з віршів якого я розпочав:

Ми відспівали їхні чисті душі.

Вони нас не спалили у клятьбі.

Вони — простили... Але пам’ять душить:

Чи маєм право ми простить собі?

Дякую заувагу!