Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Інфляція невмируща проблема економіки

Макроекономіка чи жива справа?

Навряд чи хтось з великих «монетаристів» спростовуватиме, що «маленький» українець (чех, поляк, німець…) не може співставити з потребами своєї родини загальний індекс інфляції — це завдання Держкомстату. «Маленький» українець, котрий живе за межею бідності, має справу з цінами на конкретні товари (наголошую — на конкретні!), і саме через їх динаміку відчуває цінову стабільність загалом.

Поведінка гаранта засвідчує: згадану вище нараду Президент планував як чергове ток-шоу на кшталт «Свобода Віктора Ющенка», аби забезпечити хоч невелике поліпшення свого безнадійно кепського рейтингу. Наміри були доволі простими — публічно «потурбуватися» про погіршення життя українців внаслідок «недосконалої» роботи уряду. Потурбуватися, не заглиблюючись у суть соціально-економічних процесів. Мала відбутися така собі рекламна розмова на користь бідних, від якої жодної користі. До професійної розмови Банкова №5 не готувалася. На відміну від мешканців вул. Грушевського №12/2.

З макроекономічних абеток витягну це нагадування і Вікторові Ющенку, і його експертам: «Гарячі» гроші (надмірна грошова пропозиція) піднімають загальний (!) рівень цін. Існує така нерозривна пара понять: «Гарячі» гроші — загальний рівень цін». Прискорене зростання цін на окремі товари та послуги лідери зростання аж ніяк не пов’язують з «гарячими» грішми. Натомість воно є результатом незадовільного розвитку мікроекономічних процесів. Кожний киянин знає, що високі ціни на житло у Києві є результатом кількох складників: (1) відсутності ринку землі; (2) непрозорості виділення ділянок землі; (3) притоку українців з регіонів; (4) зростаючих заробітків українців тощо. НБУ або КМУ не мають ринкових важелів впливу на ці складники — це мікроекономіка. І ціни на житло в Києві долають світові рекорди.

Олійний рубікон

Говорячи про підсумки дев’яти місяців, Президент зафіксував: «Найбільше зросли ціни на олію — 49%. Торік ціни за цей період знизилися на 2,4». Найменш забезпечені верства нашого суспільства, за даними ЗМІ, доволі гостро прореагували на цей факт.

Чому сталося таке подорожчання? Бо виробники олії затяті вороги? А може, вони капіталісти-нелюдами, ненажери? Чому ж тоді Президент навіть не зробив спроби розкрити чинники такого різкого зростання цін на один з найважливіших харчових продуктів? Відповідь проста, але вона переводить стрілки на Банкову. А Віктор Андрійович не з тих, хто публічно визнає свої помилки. Тому й відбулася примітивна фіксація стану речей, на яку й журналісти-початківці не йдуть...

Насправді ж ціни на олію так рвонули вгору тому, що зросли ціни на сировину та на ледь не всі ресурси, що використовуються під час виготовлення олії. Зокрема людські. Загальновідомо, що товаровиробник може зменшити процес подорожчання сировини (та інших ресурсів, що споживаються) шляхом адекватного підвищення продуктивності праці. Чи міг він це зробити за умови відсутності Стратегії розвитку нашої економіки, за умови відсутності конче необхідної уваги влади щодо пріоритетних видів економічної діяльності? Ні, не міг!

Президент України Віктор Ющенко мав би запропонувати нашій нації таку стратегію, яка базувалася б на радикальному підвищенні продуктивності праці з конкретних найважливіших видів економічної діяльності. Однак він за три (!) роки свого «гарантування» так і не спромігся вийти до нації із зрозумілими кожному українцеві пропозиціями радикального удосконалення національного виробництва. Адже обіцянка «Бандити сидітимуть в тюрмах» аж ніяк не тягне на завдання зростання продуктивності праці, зниження собівартості, утримання цін від зростання з одночасним, у межах собівартості, підвищенням зарплати.

Чи ж сприятиме стабілізації (зниженню) цін на олію реалізація висловлених Президентом ідей? Десять разів прочитав вступне слово Президента та його коментарі і дійшов висновку: реалізація ідей Віктора Ющенко так вплине на зупинення зростання цін, як впливають на мертвого припарки. Який стосунок до цін на олію має таке (цитую Президента): «Перший аспект — це зовнішній момент, це наша митна політика і її ефективність. Наскільки ефективні наші економічні кордони? Що вони забезпечують з точки зору контролю руху товару і послуг, що вони не забезпечують? В цьому є велика проблематика. Я переконаний, що ми повинні вийти на тему і електронної митниці, і митної оцінки, і багатьох інших змін, по яких би ми мали можливість сказати чесно і відкрито: «Ми зробили все для того, щоб в Україні почав діяти економічний український кордон».

Сонячне насіння в нас своє, вітчизняне, кордон не перетинає… Нащо тоді згадувати про митницю через три рядки після патетичної заяви про зростання цін на олію?

Прошу читачів визначити самостійно, як вплине на ціни на олію така аргументація (знову цитую Президента): «... формування галузевих балансів, наскільки вони були правильно оцінені, де було зроблено помилки, що нам треба зробити з точки зору пропозицій виробництва поряд з іншими елементами політики утримування, щоб ми врівноважили найближчим часом попит і пропозицію».

Або: «Наскільки адекватною, наскільки є жорсткою монетарна політика, причому, я завжди був автором і прихильником того, що монетарна політика в країні повинна бути жорсткою. Пусті гроші нікого не лікують…». А якщо гроші „не пусті»? Але, будучи заробленими за кордоном, на чужих ринках, в чужих балансах попиту та пропозиції, витрачаються в Україні? Що тоді? Президент України вважає, що жорсткішою монетарною політикою Нацбанк зміг би стримати зростання цін на газ та нафтопродукти, радикально (на десятки відсотків!) зростання світових цін на сільськогосподарські продукти, швидко прогресуюче старіння основних активів (котрі ще за більшовицьких часів були доволі старими, якщо не фізично, то морально), вирішити питання нестачі кваліфікованих кадрів... Смішно це чути від гаранта — монетариста, екс-голови НБУ…

Борошно та інші продукти харчування

Президент констатував: «Борошно — на 28%, торік було незначне зростання — близько 4%, яйця — на 18%, торік ціна на яйця знизилася на 21%. Ціна на молоко, відповідно, зросла на 15%, торік воно мало на 8% меншу ціну. Цього року ціна на м’ясо зросла на 11% за стабільності ціни в минулому році». Як на мене, основні чинники зростання цих цін збігаються з чинниками зростання цін на олію. Невже Віктор Ющенко вважає, що Держмитслужба або Нацбанк здатні зупинити зростання цін на ці харчі? Риторика, відірвана від життя…

Незнання стану справ в економіці України просто-таки вражає

Оці промови Президента України вказують на його — просто-таки кричущу — непоінформованість. Він не розуміє, у якій країні живе. Він і гадки не має, що:

1. Гастарбайтери рятують Україну. Тільки торік наші гастарбайтери (за мінімальними, у багато разів заниженими оцінками) перевели в Україну 8,4 млрд дол. (42 млрд грн). Ця шалена сума була зароблена за кордоном, а витрачалася в Україні. І вона є складником так званого інфляційного навісу. І тільки антиукраїнськи налаштована особа може ставити перед НБУ завдання «стерилізації» інфляційного впливу цієї 42-мільярдної грошової пропозиції. До речі, дефіцит Державного бюджету поточного року в 20 разів менший за ці грошові потоки. Чи можна вішати з цього приводу собак на Януковича? Риторика… Цього року обсяги переведення грошей гастарбайтерами будуть на кілька десятків відсотків більшими, ніж торік. Вони також підніматимуть ціни;

2. «Заграница в нас верит». І намагається заробляти на нашому зростанні. Закордонні борги приватного сектору України (банки + підприємства) сьогодні вже вчетверо (!) перевищують зовнішні борги уряду. Вони сягли 52 — 55 млрд дол., тоді як торік були лише на рівні 32 млрд дол. Тобто торік вони були меншими на 20 — 23 млрд дол. (100 — 115 млрд грн). Зауважимо, що грошова маса на 1 жовтня становить близько 349 млрд грн. Тобто приблизно 30% наявної в Україні грошової маси має своїм джерелом позики нашого приватного сектору за кордоном. Наголошую — приватного сектору! Не уряду! І не можна знайти «ринковика», який ризикне зупинити надходження в Україну великих обсягів відносно дешевих та довгострокових коштів, виходячи з того, що ця грошова благодать також сприяє зростанню цін. Хоча водночас вона фінансує наше економічне зростання, і саме тому не можна спиняти цей приток грошей.

3. В Україні бракує кваліфікованої робочої сили. І дедалі гостріше. Адже зростання обсягів виробництва (в умовах уповільненого зростання продуктивності праці) не балансується з наявним припливом людських ресурсів в економіку. Наші наймані працівники попрацювали за кордоном і знають, чого вони варті. Намагаючись втримати «сині та білі комірці», наші працедавці змушені збільшувати зарплату. З-му-ше-ні! Зростання зарплати тисне на ціни.

4. Україна має вже давно застарілі — і фізично, і морально — основні активи, але ТАК і не має сприятливого регуляторного режиму їх оновлення. Держава (насамперед Президент України!) не підтримує підвищення технологічного рівня національних виробництв, навіть тих перспективних сфер економічної діяльності, які є нашими національними конкурентними перевагами. Президент України не чує стогонів працедавцівю.

5. Завдяки п.4 зростання продуктивності праці у найважливіших для нації сферах економічної діяльності відстає від зростання заробітної плати. Або зростає темпами, які не компенсують зростання цін на базові ресурси (вартість факторів виробництва).

Окреслені вище п’ять викликів українській владі знайдуть своє системне вирішення (системні відповіді) лишень за умови появи стратегії соціально-економічного розвитку написаної доступною кожному українцю мовою. Посилюється враження, що розробка такого документа — непосильне завданням для Президента. Адже ще років десять тому численні закордонні радники попереджали і нас, і особисто Віктора Ющенка про насування цих проблем. Та все марно.

Віктор Лисицький,
економіст.
Агентство стратегічних досліджень

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com