Уроки позачергових виборів

Позачергові вибори відбулися і стали історією. Які ж стратегічні висновки має зробити з них неупереджений і не заангажований аналітик, грунтуючись лише на фактах? Їх кілька.

По-перше, масові фальсифікації і маніпуляції волевиявленням народу аж ніяк не відійшли в минуле. Це дуже тривожний сигнал для суспільства. Дійшло до того, що «прибамбацані» журналісти, яким платять за брехню, почали стверджувати, що, бачте, затягування з підрахунком голосів на Сході і Півдні країни, які контролюються відомо ким, пов’язане з тим, що там більше виборців. Таке просто смішно слухати. Пояснили б це феноменальне явище, для сміху, звичайно, хоча б тим, що на Сході і Півдні гірше дається людям арифметика або там комп’ютери підключено не до тієї напруги. І то це виглядало б правдоподібніше. Бо ж і слабенькому трієчнику відомо, що в Херсонській області лише трохи більше мільйона жителів, а у «швидкій» Київській області разом з Києвом понад 4,5 млн жителів.

Що ж тут тривожного, запитаєте ви? Не все так просто. Якщо суспільство не очиститься згори — воно очиститься знизу. Воно очиститься обов’язково. Але ціна очищення згори і очищення знизу різна. Ось ці позачергові вибори і показали, що суспільство вже готове до очищення знизу. Позаяк очищення згори після Помаранчевої революції не відбулося, неминуче слід чекати очищення знизу. Про це свідчить несподівано високий процент, набраний «Свободою», навіть без масового підкупу виборців, коли ходили по школах і пропонували по 100 грн за голос. Майже 3% проголосували проти всіх. Але найбільший електорат для очищення знизу — це мільйони людей, які ці вибори ігнорували. Поки що це тихий протест. Але хто знає, чим це закінчиться завтра. За моїми підрахунками, за результатами дострокових виборів понад 45% виборців є протестним електоратом і могутнім підгрунтям для майбутнього очищення знизу. Якщо їм вдастся знайти харизматичного лідера, знайдуться і гроші

Чому стали можливими маніпуляції і фальсифікації після «очищення» 2004 року? Я добре пам’ятаю вікопомний 2005 рік з його надіями і розчаруваннями. Один дуже на той час наближений до пана Ющенка владний «мудрагель» ось як просторікував на телебаченні, коли його запитали, чому жодного очевидного фальсифікатора не посадили до в’язниці: «Та кого там судити, там у виборчих комісіях працювали одні вчителі». Оце так-так. Цей «мудрагель» навіть не був здатний затямити, що звання вчителя, педагога — аж ніяк не пом’якшувальна обставина, а саме навпаки. Ці «вчительки», сфальсифікувавши вибори і провівши до влади грабіжників і бандитів, прощені «Котом Леопольдом» і його соратниками, розійшлися по школах і класах. То кого ж, запитую вас, вони виховають? Чому вони навчать наших дітей? Хіба не через таких «вчительок» виростають ман’яки? Таких «педагогів» треба судити не лише за фальсифікацію і давати передбачені законом 12 років, а й карати за дітовбивство і калічення дитячих душ. Чи, може, я не маю рації? Якщо і на цей раз фальсифікатори залишаться на свободі, це дасть ще один імпульс для очищення знизу.

Геніальний твір Себастьяна Бранта «Корабель дурнів», який треба класти на ніч під подушку деяким нашим діячам, рекомендує в одному з розділів своєї книги: «Без кар пороків не збороть: бур’ян шкідливий слід полоть». Якщо цього не зробити, чортополохом заросте вся країна. Агов, хлопці! Ви мене розумієте? Хіба що їжаку невтямки, що нинішня ситуація на виборах породжена ще в 2005 році, коли фальсифікатори отримали індульгенцію від тодішньої влади.

Не знаю, чи хтось там з аналітиків розуміє, що процес уже пішов. Хоча «комуністи» та «регіонали» і заявляють про свою перемогу на дострокових виборах, тим, які хоча б побіжно знайомі з арифметикою і ситуацією в державі, зрозуміло, що вони програли. Цього разу стратегічно, а отже, і назавжди. «Гола цифра» зовсім не гола. Вона не пояснює, а приховує. На цих виборах за «коаліцію», проголосувало вже менше як 20% виборців України. Це вдвічі менше, ніж на виборах 2006 року. А від усього населення це вже зовсім мізерний відсоток. Парадокс ситуації в тому, що їхні опоненти при цьому не виграли. Не виграли сьогодні, але можуть виграти завтра. Ті 40%, які не прийшли на вибори. Ті, які голосували за «не голубі» партії, становлять понад 45% електорату. Розчарований електорат є лише в «помаранчевих», але його зовсім немає в «регіоналів» і «комуністів». Електорат «голубих» і «червоних» на милицях ліз на вибори, а здорові «помаранчеві» хлопці обходили виборчі дільниці стороною. Якщо «помаранчеві» зможуть виконати обіцянки, дані ще 2004 року — особливо «бандитам — тюрми» і «відокремлення політики від бізнесу» — і перестануть гризтися між собою, у них є перспективи на майбутніх виборах взяти конституційну більшість. Якщо ж цього не станеться, то і їх буде зметено з політичної арени.

За логікою речей Україні не уникнути всіх стадій становлення і розвитку суспільства. Не можна перескочити хоча б один етап. Приміром, Франція здійснила прорив до демократичного суспільства лише через «очищення гільйотиною». Не відпочиваючи ні на годину, гільйотини працювали не лише в Парижі, а й у провінціях. Лише стративши, використовуючи нинішню термінологію, корупціонерів і олігархів, Франція змогла рухатися вперед. Сотні тисяч французів знайшли порятунок за кордоном, найбільше — в Америці. Тоді там ще можна було сховатися. Тепер же порятунку не буде ніде...