Як подолати меншовартість?

Якось Олег Блохін, очоливши національну команду України згадав, що свого часу збірну СРСР називали чемпіоном світу в товариських матчах. Сказано це було в контексті критики за невдалі виступи його підопічних у товариських зустрічах. Олег Володимирович пояснив, що він не прагне такого від своєї команди. Тепер після провалу відбірного турніру чемпіонату Європи-2008 стало зрозуміло, чого досягнув Блохін. Його команду доречно назвати чемпіонами світу за невикористаними моментами.

А все так добре починалося… Маю на увазі кар’єру Блохіна на посаді головного тренера збір­ної. Тепер вже точно можна сказати, що у попередньому відбірному турнірі до чемпіонату світу-2006 нашій команді пощастило. Тодішніх головних суперників по групі — Грецію, Данію, Туреччину — не зарахуєш до стабільних фаворитів. Ці команди час від часу підіймаються на футбольний Олімп, а потім стрімко падають з нього. Збірна України тоді застала їх саме у стадії падіння.

Інша справа традиційні фаворити світового рівня — Італія та Франція. Перебуваючи в одній групі з ними, аж ніяк не можна розслаблятися. Рік тому президент Федерації футболу України (ФФУ) Григорій Суркіс тішився стартовими невдачами іта­лійців, які зіграла внічию з Литвою (1:1) і поступилася Франції (1:3). Футбольний горе-керманич поспішив списати з рахунків підопічних Роберто Донадоні. Вийшло ж з точністю до навпаки — італійці фактично залишили поза другим прохідним місцем збірну України. Ще тоді Громадський Рух «ФУТБОЛ БЕЗ СУРКІСІВ» повчав Г. Суркіса, що не можна з пихою ставитися до пораненого, але грізного суперника. Втім, «впіймавши зірочку», горе-керманич не дослухався здорового глузду. Як наслідок, минулого жовтня підопічні Олега Блохіна поступилися в Італії (0:2), а минулого тижня — вдома (1:2). Після цього українці фактично втратили шанси потрапити до фінального турніру європейського чемпіонату 2008 року, що проходитиме на полях Австрії та Швейцарії.

Дивна метаморфоза. «Одна з кращих восьми команд світу» не потрапляє в шістнадцятку кращих у Європі. Свого часу Громадському Руху «ФУТБОЛ БЕЗ СУРКІСІВ» довелося остуджувати нездоровий запал штучно мотивованої радості від виступів збірної України на чемпіонаті світу в Німеччині. Адже здоровий глузд підказував, що не можна тріумфувати після програшів 0:3 (від Італії) та 0:4 (від Іспанії). А перемоги над Саудівською Аравією (4:0), Тунісом (1:0) та Швейцарією (у серії післяматчевих пенальті) — це далеко не привід для повних штанів радості. Словом, пощастило тоді Україні з суперниками, то й пройшла вона до чвертьфіналу. Відтак треба було не співати дифірамби, а навпаки — більше критикувати збірну України за виступ на чемпіонаті світу в Німеччині. З огляду на майбутнє, яке нещодавно для підопічних Блохіна поставило крапку.

Ще тоді, після повернення збірної з Німеччини склалося враження, що керманичі українського футболу радіють востаннє. Намагаються зібрати якомога більший врожай вихвалянь та компліментів, бо більше не буде нагоди. Ця невтішна думка отримала підтвердження на початку минулого червня. Тоді збірна України поступилася (0:2) одному з головних конкурентів — Франції. Найприкрішим у цій історії була названа тренером причина поразки. Блохін заявив буквально, що «Запорожець» не може ганятися за «Мерседесом». Цим самим він визнав меншовартість свою і своєї команди на тлі футбольних грандів. Таке ставлення аж ніяк не узгоджується з «психологією переможця», що його так старанно приписували Блохіну.

Результат, тобто його відсутність, не примусили довго на себе чекати. Від команди Блохіна дедалі дужче тхне «совком», який заздрив і безуспішно пнувся повторити футбольні здобутки Заходу. Саме цей комплекс меншовартості й не дає змоги нашим гравцям реалізовувати в потрібній кількості небезпечні моменти, боротися за перемогу в кожному матчі. Воно й справді — вище голови не стрибнеш. А голови, тобто керманичі українського футболу, відомо хто.

Олександр НАКАЗНЕНКО,
співкоординатор Громадського Руху «ФУТБОЛ БЕЗ СУРКІСІВ»