Критика без імен

Якось, перемикаючи канали телевізора та слухаючи уривки передвиборних програм різних партій, мозок згенерував цікаву думку — а в чому між ними різниця? Справді, у чому? Спробуємо розібратися.

Зараз в країні йде активна передвиборна компанія, будь-яке згадування назви тієї чи іншої політичної сили може бути сприйнято як така собі агітація «за» чи «проти». Тому наша спроба розібратися з’являється в образі тієї мавпочки, яка нічого не скаже. Думати під час виборів нам ще ніхто не забороняв. Передвиборна кампанія чимось нагадує спір сорок на гілці. Тому нехай наші політики на деякий час перетворяться на цих птахів. Почнемо.

Якось у лісі, серед дубів високих, мешканці його почули сильний гомін, шум. «Хто це, хто це?» — чулися запитання з усіх боків. «Це сороки сперечаються, хто з них що зробив у нашому звіриному зібранні», — відповів старий пугач.

Одна сорока, сидячи на гілці старого дуба, кричала, що саме завдяки їй та її любим друзям всі мами-звірі почали більше отримувати на своїх дитинчат, а старі мешканці краще забезпечуються. «А ще, а ще, — кричала вона, — ми дозволили пошепки шептатися про нас, і все це тепер називається по-модному — «свобода слова». Та й з іншого лісу до нас ходять, все дивляться, приглядаються».

«Та ви лише демагоги та базікали. За вашої влади наш ліс почав занепадати. Це все ми зробили — і пенсії, і заробітні плати, і допомогу матерям. Ми пропонували вам разом працювати, але ви відмовилися», — закричала інша.

«Так, так… Ви лише все нищите. Усе, що ви робите, нашим лісовим законам не відповідає. Та й вибори, що ви їх придумали, ні до чого не можна приліпити. Мешканці нашого лісу стали дешевою рабською силою тих, хто живе за пагорбом», — застрекотала інша сорока.

«Всі ви нічого не можете і нічого не варті. Лише ми гідні цього лісу і цього суспільства», — високо задравши дзьоб, сказала четверта сорока.

Усі присутні на галявині із захопленням слухали сорок, лише старий пугач мовчав. Коли сороки наговорилися, старий птах, сумно ухнувши, спитав: «Добре, кожна з вас каже, що друга нічого не зробила у звіриному зібранні. А як ви пропонуєте дати всьому лад?».

Перша сорока каже: «Любі друзі! Ось що ми пропонуємо. Треба згадати про наше коріння. Потім залишити тих, хто сидить у зібранні, всіх пільг, адже закон один для усіх. Збільшимо допомогу при народженні дитини. Допоможемо старим мешканцям лісу. Підвищимо якість освіти та рівень культури. Бібліотек повинно у лісі бути більше. І ще одне — пропонуємо судити кожного, хто нищить наш ліс. Треба йти на захід, там, за пагорбом, на нас чекають. Вони готові нам допомогти».

Друга сорока: «Ми пропонуємо збільшити допомогу при народженні. Але вона повинна бути не одноразовою, а сприяти демографічному буму. Скажіть, чи багато в нашому лісі сімей, де більше одного-двох дитинчат? Підвищити пенсії, заробітні плати та стипендії. Потрібно розширювати свою співпрацю з тими, хто на сході, за пагорбом. Вони на нас чекають».

Третя сорока бере слово: «Ми думаємо, що потрібно скасувати посаду голови нашого лісу. Всі члени зібрання не повинні мати недоторканність. Судді має обирати народ. Владу цілком повинен формувати народ.

У нашому лісі багато безпритульних дитинчат, ми виправимо ситуацію за три роки. Треба підвищити у кілька разів пенсії, заробітні плати та допомогу при народженні дитинчат. Належить допомогти молодим сім’ям».

Четверта сорока, поправивши намисто, вступила в балачку: «Ми знаємо, як і що робити, аби прорватися у світле майбутнє. Треба подивитися на досвід успішних країн Азії. Будівельний бум та бебі-бум — це напрями нашого розвитку. Треба допомогти матерям та молодим сім’ям. У нашому лісі має бути багато інтелектуалів».

«Краще за всіх, як треба розвивати країну, знаємо ми», — почулося звідкілясь згори. «Уся влада народу. Треба поліпшити добробут вчителів, лікарів, незахищених мешканців нашого лісу. Жодних вступів у всілякі блоки. Освіта повинна бути безплатною», — вступила у розмову ще одна сорока, яка до цього часу лише спостерігала за суперечкою.

Мешканці лісу шепотілися, сперечалися. Дехто казав, що треба дослухатися до сороки з намистом. Інші намагалися довести, що перший птах хоч і має дружину немісцеву, але команда в нього розумна. Лише старий пугач мовчав і сумно ухав. Хотів він щось сказати, але чомусь передумав. Розправивши свої старі крила, він злетів угору, мовчки полишивши це шумне зібрання.