Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Місця звитяги і трагедії: МУРИ ЗБАРАЖА

Перед тим як зайти до фортечного подвір’я варто прогулятися чудово реконструйованим старовинним парком — жадана прохолода під віковими деревами надасть туристові нових сил. Оглядаючи башти цієї знаменної в нашій історії фортеці, уявляєш увесь драматизм боїв, що точилися 1649 року під Збаражем.

Цей рік почався із форсованої обопільної підготовки до війни. Хмельницький довго не спілкувався з польськими емісарами в Києві і рушив усім військом назустріч польській армії. Під Збаражем остання здригнулася від жаху, коли побачила з пагорбів Богданове військо. Тому було вирішено стати під фортецею і чекати на допомогу від короля. Вишневецький очолив оборону Збаража. День і ніч війська Богдана Хмельницького обстрілювали і атакували Збараж. Сили польської залоги танули, і ті, за словами М.Грушевського, «на милость Божу кликали короля». Король з недоукомплектованими полками рушив на допомогу, але козацько-татарський загін перехопив їх на переправі під Зборовим і щільно оточив. Було очевидно, що у разі захоплення у полон короля Яна-Казимира війна б набула для Польщі катастрофічної переспективи. Проте поляки за спиною Богдана вступили у переговори з ордою і обіцяли їм «все, що схочуть, аби відступили від Хмельницького». Після зради хана козацький гетьман мусив замиритися з королем і повів з ним тривалі переговори. Знову українці втратили шанс на повне визволення. Поляки пішли на значні поступки, але скоро стало зрозумілим, що Зборівську угоду ніхто не втілюватиме у життя. Татари немилосердно грабували українські села, поляки карали учасників повстань, а Хмельницький під ханським тиском мусив видавати вказівки про необхідність коритися польським шляхтичам. Україна кипіла від люті. Це прискорювало новий виток ескалації...

Коли будете у Збаражі, торкніться рукою цих каменів — під цими битими ядрами фортечними мурами колись народжувалася і вмирала українська воля.

Вже на подвір’ї цитаделі відчувається рука господаря — добротно відреставрований палац запрощує до історичного музею. Підземні каземати теж справляють враження: тут абсолютна тиша і прохолода...

ЗОЛОЧІВСЬКА ЦИТАДЕЛЬ

Село згадується вперше близько 1442 р., 1523 р. Золочів отримав магдебурзьке право і став містом. 1634 р. батько майбутнього польського короля Яна Собеського закінчив перебудову замку, зміцнивши його чотирма бастіонами, які збереглися до сьогодні майже повністю. У 1672 р. після запеклої шестиденної битви замок був здобутий і зруйнований турками. Пізніше відбудований турецькими і татарськими полоненими, в 1675 р. витримав сильний штурм татарської орди Аджі-Гірея. За австрійців у замку були казарми а потім в’язниця і приміщення суду. З приходом радянсько-комуністичного режиму 1939 року Золочівська фортеця перетворилася ка катівню НКВС, де мордували українців з невеликою перервою аж до 1954 року.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com