Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

Парсонс народився в Лос-Анджелесі 2 жовтня 1914 року. Його мати Рут Віржинія Вайтсайд була заможною жінкою, яка займалася окультизмом, його батько Марвел Парсонс, виходець з ірландської родини, причетний до створення лінз для телескопа. Батьки назвали Парсонса Марвелом, однак пізніше він став відомий як Джек. Парсонс зростав у Пасадене (штат Каліфорнія). В ОТО у нього були такі імена: Брат Беларіон, Антихрист, Консорт Вавилона. Якось Парсонса зняли на плівку під час його статевого акту зі своєю матір’ю. Він також займався таким збоченням як скотолозтво. Попри це Парсонс обіймав високі посади, пов’язані з державними таємницями, зокрема в Національній Раді оборонних досліджень ВМС США, СВ США, Верховному Суді Лос-Анджелеса, поліцейському управлінні Лос-Анджелеса та уряді Ізраїлю. 1950 року Парсонса викрили в передачі секретних документів із ракетних оборонних технологій США Ізраїлю. Однак його так і не було притягнуто до відповідальності через втручання в цю справу в 1951 році директора ФБР і масона Едгара Гувера.

Парсонс, який прагнув у всьому бути схожим на свого кумира доктора Франкенштейна, намагався, відповідно до його власних заяв, створити життя з мертвої природи за допомогою «магіки». Він говорив, що сам з’явився на світ як гомункулус. Парсонс загинув 1952 року у віці 37 років під час вибуху в штаб-квартирі ЛРТ у Пасадене.

Є інші зв’язки між ОТО і космосом. ОТО заснував один зі своїх перших храмів на горі Паломар, який пізніше став обсерваторією «CalTech» з 200-дюймовим телескопом. ОТО майже припинив свою діяльність під час Другої світової війни. Кроулі занедужав і тому вся поточна работа лягла на плечі Карла Гермера (також відомого як Брат Сатурнус X), який заявив, що ОТО більше не прийматиме нових членів. Протистояння між фракціями ОТО посилилося. 1947 року помер Кроулі. Боротьба пішла на спад аж у 1960-х роках після смерті Гермера.

Настав період хаосу. Він тривав доти, поки 1969 року ОТО не очолив Грейді Макмерфі, друг Кроулі. Макмерфі відкрив організацію для нових членів, однак вона залишалася роздробленою.

Сонячну Ложу ОТО у Сан-Бернардіно заснував Морі Макколі, власник похоронного бюро, власним коштом. Макколі був одружений з Барбарою Ньюмен, колишньою моделлю і донькою відставного полковника ВВС із Ванденберга. Група жертвувала гроші у цьому жорстокому, охопленому війною світі, що вплинуло на Чарльза Менсона, і він потрапив у ложу. У злочинному світу Лос-Анджелеса окремі відгалуження ОТО «прославилися» своїм тяжінням до садомазохізму, нелегальної наркоторгівлі, вживання крові, сексуальних домагань до неповнолітніх й убивств. У Ріверсайдській групі ОТО були поширеними наркотики, безладний секс.

Коли Макмерті вийшов у відставку в ступені Каліфа, йому на зміну прийшов нинішній лідер ОТО Вільям Бриз, офіційно відомий у «магічному» світі як Гіменей Бета. З 1996 року ОТО має відгалуження по всьому світу (у 42 країнах), у яких загалом близько трьох тисяч членів.

Керівний орган OTO у США — Велика Американська Ложа, що нараховує сотні членів у 45 громадах понад 26 штатів.

Членство в ОТО персональне. Імена й адреси членів зберігаються в таємниці. Є два типи членів: прихильник і новачок. Прихильники — тільки заочні члени ОТО. За плату вони можуть одержувати друковане видання ОТО «Магічний зв’язок» (The Magickal Link). Охочі стати партнерами пишуть за адресою: Ordo Templi Orientis Associate Memberships P.O. Box 430 Fairfax, CA 94978.

Новачки проходять церемонію фізичного випробування для отримання статусу. Є 18 ступенів для посвячення членів ОТО, 11 мають номера, 7 — без них.

Нижчий нульовий ступінь називається «Мінерва». Отримання наступного ступеня відбувається тільки за запрошенням. Перший ступінь — «Чоловік і Брат». Другий ступінь — «Маг». Третій — «Головний Маг». Перші три ступені засновані на етапах йоги кундаліні і являють собою «шлях людини у Вічність». Четвертий ступінь має такі назви: «Досконалий Маг», «Компаньйон Святого Королівського Ковчега Еноха», «Князь Єрусалима». П’ятий, шостий і сьомий ступені відомі як «Любляча Трійця». П’ятий ступінь називається «Суверенний Князь Розенкрейцерів», «Лицар Пелікана й Орла», «Лицар Червоного Орла» і «Член Сенату Лицарських Герметичних Філософів». Шостий ступінь — «Прославлений Лицар (Tампліер) Ордену Кадош», «Кавалер Святого Грааля», «Великий Командир-Інквізитор», «Член Великого Трибуналу», «Князь Королівської Таємниці». Сьомий ступінь називається «Найпрославленіший Суверенний Великий Генеральний Інспектор» і «Член Вищої Верховної Ради».

Восьмий, дев’ятий і десятий ступені називаються «Трійцею Пустельника». Восьмий ступінь — «Створений Первосвященик Іллюмінати» і «Епопт Іллюмінати». Дев’ятий — «Посвячений у Святилище Знань». Десятий — «Рекс Суммус Санктиссимус». Десятий ступінь — «Національний гросмейстер».

Члени найвищих ступенів мають отримати знання з герметичної філософії, кабали, магіки і йоги, що готує посвяченого до відкриття і застосування Вищої Таємниці.

Упало Майомбе. Як і Сантерія, Упало Майомбе (також відома як Упало Монте) є таємною проповідуваною рабами африканського походження релігією в Центральній і Південній Америці. Нині її сповідають африканські та іспаномовні нащадки. Упало Майомбе зародилася в Центральній Африці в народі банту — регіоні, де зараз Конго й Ангола. Сьогодні ця релігія найактивніше проповідується на Кубі, Сурінамі та Бразилії.

Прихильники Упало вважають, що основою цього світу є духи, а їхні ритуали дають можливість єднання з ними. Медіуми Упало встановлюють канали спілкування з іншими світами через небіжчиків і природу. Вищі духи, вважають вони, живуть у людині і природі — морі, вітрі та блискавці.

Центральне місце ритуалів Упало — це казан (нганга чи пренда) зі святими кістками, ціпками (палос) і землею. Казан — це дім духів, небіжчик — ланка між живими та іншими духами.

Для сповідування Упало Майомбе в християнському світі багато первісних символів було замінено символами християнства. Зокрема, послуговуються зображеннями християнських святих і хреста. Найчастіше святі використовуються в ритуалах Упало в Колумбії і Венесуелі.

Посвята в Упало передбачає церемоніальний обряд — Раяменто (дряпання). Під час цього обряду наносять мітки на шкіру, після чого новий член потрапляє під захист конкретного духу — того, що захищає його чи його хрещеного батька. Членів групи посвячують у наступний рівень, коли в них з’являється власний казан. Таким чином, вони стають Тата чи Яя (батьком чи матір’ю).

Що це за кістки в казані? Іноді їх приносять з місцевого цвинтаря. В одній з публікацій агентства АП зазначалося: «Одну з жінок, Міріам Мірабел (60 років) притягли до кримінальної відповідальності за проведення культу з використанням трупів, викрадених з міських цвинтарів, для проведення релігійних обрядів. Вона була жрицею Упало Майомбе».

Пенітентес («Грішники, що розкаюються»). В американському штаті Нью-Мексико живуть флагеланти (члени секти релігійних фанатиків, що існувала в XIII — XV ст. у Західній Європі, які сповідують прилюдне самобичування як спокуту гріхів). За Католицькою Енциклопедією 1914 року, «Hermanos Penitentes — це товариство, котре практикувало як спокуту гріхів покарання різками, носіння важких хрестів, імітацію розп’яття на хресті і зв’язування кінцівок для погіршення кровообігу. На початку ХІХ ст. його представників найбільше було в штатах Колорадо і Нью-Мексико. Аж до 1890 року товариство існували відкрито; нині воно дотримується таємності, однак не надто жорсткої. Hermanos Penitentes складається з чоловіків. У другій половині ХІХ століття зрідка допускали жінок і дітей. У товаристві немає якихось керівних органів. Кожна його гілка діяла незалежно. Старший у ній — hermano mayor (старший брат) — має абсолютну владу і, зазвичай, обіймає цю посаду довічно. Решта посад нагадує посади інших таємних товариств. Обряд посвяти, проведений у Страсний тиждень, дуже простий, за винятком підсумкового іспиту.

Двоє чи більше пенітентесів супроводжують кандидата до morada (дім, де відбуваються збори) після низки запитань і відповідей, що стосуються загалом молитви, після чого його впускають. Потім його у різний спосіб принижують. Спочатку він миє всім ноги, стоячи перед ними на колінах; потім читає довгу молитву, просячи прощення в усіх присутніх за можливі образи. Якщо він скривдив когось із присутніх, то отримує від нього удар різкою по оголеній спині. Після цього починається останній, найсуворіший, іспит: на плечах кандидата шматком кременя роблять чотири-шість надрізів у формі хреста.

Коли територія штату Нью-Мексико була під мексиканським правлінням, різками сікли на вулицях і в церкві. Після того, як він перейшов під юрисдикцію США, ці екзекуції відбувалися вже в morada. Членів товариства сікли короткими різками з рослини amole, що називалися disciplina.

У середині ХІХ ст. члени товариства виходили з morada оголеними до пояса, січучи себе різками. Колону очолювали acompanadores (ескорти), що тягли важкі хрести. Процесію також супроводжували псалмоспівці. На дерев’яному візку стояла людина в образі Смерті, готова вистрілити стрілкою з цибулі. Цей урочистий хід рухався вулицею до церкви. Пенітентес входили в церкву і молилися, потім, відродженими, поверталися в morada.

У Страсну п’ятницю одного з членів групи прив’язували до хреста. Наприкінці ХІХ ст. імітацію розп’яття на хресті припинили, а піддавали покаранню різками таємно. Коли вмирав хтось із членів групи, його вносили в morada і протягом кількох годин сікли різками. Самокатування як частина релігійних ритуалів уперше виникло в Італії в ХІІІ ст., потім — в Іспанії і Латинській Америці в 1500-х роках. Вважається, що розвиток таємних товариств на основі цих ритуалів почався не раніше ХІХ ст. Вважається, що ці організації досі існують у деяких частинах Мексики, Центральної і Південної Америки. Католицька церква не засуджує таке самокатування, однак вона намагалася взяти його під контроль за часів Папи Римського Леві XIII.

Пенітентес штату Нью-Мексико бере свій початок від ранньої Францисканської групи, відомої як Третій Орден Святого Франциска, що виник у 1600-х роках. Хоча францисканці використовували покарання різками, у них не було мети наносити собі рани. Вони входили в церкву босоніж і носили тільки маленькі хрести. З часом покарання різками стали жорсткішими, а вага хрестів — більшою.

Піфагорійці. Піфагорійці, група містичних математиків, що жили в Греції приблизно в 350 р. до Р.Х., становили перше відоме таємне товариство з системою ступенів. Його члени проходили низку посвят, з кожним новим ступенем дізнаючись про нові таємниці товариства. Вважається, що Платона навчили геометрії піфагорійці. Секрети групи стали відомими з геометрії Евкліда близько 300 року до Р.Х.

Піфагорійці назвали себе так на честь Піфагора, математика, який жив до 500 року до Р.Х. Відомо, що Піфагор жив після Гомера, але до Сократа. Сучасна геометрія, як і раніше, користається формулою визначення довжини гіпотенузи (a² + b² = c²), відомої як Теорема Піфагора. Піфагор, як стверджується, довідався про геометрію під час відвідування Єгипту.

Відомо, що члени групи листувалися, використовуючи математичні терміни, бачачи у своїх теоремах і рівняннях прояв філософських таємниць. У часи піфагорійців релігія, наука і магія вважалися складником єдиного поняття — способу розуміння Божих шляхів. Якщо сьогодні в нас існує чітке розмежування жреців і математиків, то тоді такого поділу не існувало.