Лондонська поразка Коломойського

Секретні домовленості стають явними

Третьяков виходить на арену

Коли Григоришин зрозумів, що мирної зміни влади в обленерго не відбудеться, він отримав рішення київських судів, які дозволяли йому поставити своїх менеджерів у Полтаваобленерго і Прикарпаттяобленерго.

Це виглядало як чисте рейдерство, бо супроводжувалося появою представників охоронної фірми на підприємстві. Однак Григоришин відхрестився від силової підтримки, сказавши, що цих людей привезли його опоненти з метою дискредитації самого росіянина. Водночас сторона Коломойського наполягає, що силове захоплення в інтересах Григоришина відбувалося за підтримки Петра Порошенка, який тоді був секретарем Ради нацбезпеки.

«Хоча збройне захоплення не вдалося, мене здивували його масштаби і зухвалий характер. Мені особисто відомо, що Порошенко активно брав участь у цих подіях», — сказав Коломойський.

«Ті події стали стартовою точкою, яка зіпсувала репутацію уряду, що прийшов до влади після Помаранчевої революції. Це завдало шкоди і команді Ющенка. Гадаю, тоді в них був пік популярності, але після цього їхня популярність зійшла нанівець. Те саме сталося і з активністю західних інвесторів, хоча вона знижувалася ще стрімкіше», — заявив Коломойський на суді.

Розійтися Григоришину і Коломойському так і не вдалося, хоча різні люди пропонували себе в ролі посередника.

«Наприкінці квітня 2006 року Третьяков і Порошенко запропонували мені придбати всі мої акції в енергокомпаніях, — йдеться у свідченнях Григоришина. — Пан Третьяков сказав, що гроші на цю покупку дасть пан Коломойський. Я відмовився обговорювати це питання».

«Незабаром вони знову прийшли до мого офісу і заявили, що пан Коломойський і Третьяков хочуть придбати всі мої акції в енергокомпаніях за 160 млн дол. Я запитав пана Третьякова, чи є у нього необхідна сума, і він відповів, що пан Коломойський дасть йому кредит», — розповів Григоришин.

Таким чином інформація про зв’язки Коломойського і Третьякова, яка циркулює на рівні чуток, отримала своє додаткове підтвердження.

Останні події, які згадуються в свідченнях Григоришина, відбувалися зов­сім нещодавно.

«Коли я зустрівся з паном Третьяковим у ресторані «Декаданс» у Києві в липні 2006 року, він сказав мені: якщо я не буду з ним співпрацювати, мені доведеться залишити країну. Це була ще одна спроба пана Коломойського залякати мене. Свід­ком цієї розмови був депутат Мартиненко. Я не відповів».

Як Тимошенко пропонувала дах Григоришину

Крім іншого, судовий процес у Лондоні торкнувся потаємних подробиць вітчизняної політики, про які за звичних обставин не говорять вголос. Зокрема, Михайло Бродський у своїх свід­ченнях розповів, як познайомив Григоришина з Віктором Ющенком.

«Це сталося 22 березня 2002 року на прохання Ющенка і Порошенка. У березні очікувалися вибори. Було очевидно, що партія Ющенка набере більшість голосів. Мені було зрозуміло, що у Григоришина і Суркіса будуть проблеми, і йому потрібна чиясь підтримка. Ми з Порошенком пішли, а Ющенко залишився говорити сам на сам з Григоришиним».

Доки представники Григоришина розпитували Бродського, стали відомі й інші подробиці. За словами адвоката російського бізнесмена, Тимошенко запропонувала свою допомогу Григоришину проти Суркіса і Медведчука «в обмін на пожертву в розмірі 15 млн дол. для її фракції».

— Ви кажете про нечувані суми! — обурився Бродський. — Фракція Тимошенко нараховувала 20 осіб. Фракція Ющенка — 120 депутатів. По-друге, обговорювалася сума набагато менша — 50 тис. дол. на проведення кампанії проти Кучми.

Однак, за словами Бродського, влада знала про такі переговори Григоришина й опозиції:

— За кілька днів мене запросили до СБУ, вони переповіли мені про нашу бесіду з Григоришиним слово в слово і попередили, що коли я не припиню збір коштів на кампанію проти Кучми, мене знову відправлять до в’язниці.

Справа Карпенка

Окремо в рамках лондонського суду сплило ще одне питання, через яке майже весь 2005 рік Коломойський переховувався за кордоном, пояснюючи це алергією на цвітіння амброзії. Йдеться про кримінальну справу, порушену проти нього в зв’язку із замахом на юриста Сергія Карпенка.

Карпенко був представником компаній Григоришина та Пінчука на запорізькому заводі «Дніпро­спецсталь». Водночас боротьбу за вплив на підприємство вів Коломойський. Карпенко ствер­джував, що Коломойський погрожував йому особисто, оскільки діяльність адвоката в інтересах Григоришина і Пінчука завдавала власникові «Привату» збитки в 2 млн доларів.

Влітку 2003 року було проламано череп помічнику Карпенка — за версією слідства, кілери обізналися. А пізніше Карпенко отримав три ножові поранення, одне — за сантиметр від серця.

У рамках кримінальної справи підозри лягли на людей з оточення Коломойського — керівника його особистої охорони, який згодом начебто покінчив життя самогубством. Але коли зробили ексгумацію тіла, то виявили кульове поранення в голову, це вже потім його повісили.

За часів Кучми кримінальну справу закрили. Розслідування поновилося після Помаранчевої революції.

Сам Коломойський вважає, що перший раз замовником проти нього був зять попереднього президента. «З самого початку цю справа було порушено за вказівкою Пінчука через ділову суперечку, яка виникла в мене з ним, але потім цю справу закрили за відсутністю доказів», — заявив Коломойський у рамках Лондонського суду.

2005 році справу порушили вдруге, Коломойський звинуватив Григоришина і Порошенка, вбачаючи в цьому тиск на нього з метою змусити його змінити керівництво обл­енерго.

«Я вважаю, що Порошенко зіграв головну роль у цьому. Він зателефонував Генеральному прокурору та в слідче управління з вимогою порушити кримінальну справу. Він хотів отримати ордер на арешт, йому було потрібно, щоб мене оголосили у міжнародний розшук, — заявив Коломойський. — Віктор Шокін, який до переходу в Генпрокуратуру протягом півтора року працював у службі безпеки Порошенка, вимагав від Печерського районного суду Києва видати ордер на мій арешт».

За словами Коломойського, Григоришин йому погрожував на зустрічі в одному з пивних ресторанів Женеви. За свідка він привів чоловіка своєї сестри.

Григоришин, своєю чергою, розповів, що його візаві регулярно порушував тему кримінальної справи. «Коломойський скаржився, що Карпенко вважає його одним з організаторів замаху. Коломойський попросив, щоб я допоміг йому вирішити це питання з Карпенком. Я відповів, що не бажаю брати участь у цій дискусії».

Зрештою особисто Піскун доклав руку, щоб справу проти Коломойського закрили. У своїх свідченнях Бродський підтвердив, що просив про це тодішнього Генпрокурора.

«Пан Коломойський пояснив мені, що державний орган, який повинен захищати громадян, намагається тиснути на Коломойського, щоб захопити його власність. Я просто повідомив про це Генпрокурора, я ж мав на це право! Я просив його звернути увагу на цей факт беззаконня», — постав Бродський у Лондоні в нетрадиційній для себе ролі борця за права олігархів.

За певними джерелами, Піскун особисто їздив до Печерського суду, щоб забрати ордер на арешт Коломойського, що, кажуть, забезпечило відставному Гепрокурору спокійну та гідну старість.

Перший, другий, третій тайм, а потім — пенальті

Рішення Лондонського суду, яке визнало правоту Григоришина в суперечці з Коломойським навколо обленерго, є лише першим таймом у протистоянні двох гігантів. Головні судові дебати між ними відбудуться на Кіпрі, де й буде визначено умови, за яких вони розійдуться у правах власності на обл­енерго.

Представники Григоришина в розмові з «Українською правдою» висловили впевненість у тому, що вони отримають позитивний вердикт і на Кіпрі. На їхню думку, рішення Лондонського суду — це відчутний удар по позиціях Коломойського, оскільки воно може бути використано в інших країнах, які визнають прецедентне право.

Протилежна сторона коментувати рішення суду не стала — в приймальній Коломойського, розташованій у компанії «Сентоза» в Дніпропетровську, повідомили, що поклали на його стіл запит від «Української правди», але жодної реакції не надійшло. Не став коментувати ситуацію і головний юрист Коломойського, віце-президент «Приватбанку» Тимур Новиков.

Михайло Добкін, який виступав у Лондоні як свідок з боку Коломойського, визнав, що цей процес відіграв ключову роль для наступних розборок на Кіпрі.

Водночас Григорій Суркіс сказав «Українській правді», що «цей суд ніяк не стосується прав власності на обленерго, це лише перша стадія, за якою буде друга, третя, п’ята… десята...»

До того ж Суркіс додав, що не продавав свою частку в обленерго. «Всі акції лежать під охороною, у мене в сейфі», — повідомив він. Два роки тому в інтерв’ю «Українській правді» Суркіс казав протилежне.

За матеріалами «УП»