«Весела абетка» для дбайливих батьків і дітей

Найбільшому в Мережі українськомовному сайту для дітей — 5 років!

«Є надія, що ця сторінка стане притулком для української дитини, затишним куточком у безмежному океані чужомовної Мережі. Є слабка надія, що дорослі дяді і тьоті, які пристрасно процвиндрюють народні гроші на чужі і ворожі Україні справи, як от кавеени, мамаду-какаду, вєрок сердючок, врешті-решт згадають, що у них є свої, українські діти».

З цих слів почалося щасливе існування в Інтернеті сайту «Весела Абетка» http://abetka. ukr­life.org/ — складника великого порталу «Українське життя в Севастополі» http://ukrlife.org/. Щасливе, бо важливість цього пізнавального ресурсу важко переоцінити, а радість від знайомства з доступними матеріалами відчутна і довготриваюча.

Про це я довідалася після того, як наш журналіст та невтомний трудар просвітницької ниви Микола Владзімірський показав веб-сайт — особисто в мене немає ні комп’ютера, ні доступу в Мережу. Сторінка справді стала притулком для дбайливих батьків і дітей, відвідують її вчителі, виховники і мовознавці, про що свідчать численні подяки, деякі з яких я додаю до повідомлення.

«Нам своє робить. Будемо розбудовувати і цю сторінку», — заявив п’ять років тому автор і досяг великої повноти відображення в Мережі творчості українських письменників, поетів, художників для дітей. Завдяки контактам з авторами, видавництвами, редакціями журналів і газет, завдяки добрим діаспорянам, які надсилають скановані книжки, за словами п. Миколи, маємо такий чудовий сайт, як «Весела Абетка», обсяг якого, за його свідченням, вже став більш як 100 мегабайтів.

Нині одна тільки колекція українських віршованих абеток на веб-сторінці сягає восьми десятків. А ще — народні й авторські казки, які можна слухати вдома на комп’ютері, тисячі загадок і приказок, сотні скоромовок, лічилки, дитячі народні ігри, колисанки, усмішки, великий і цікавий розділ «Читанка» — всі цікавинки, які демонстрував нам під час зборів союзянок та пластунів п. Владзімірський, важко перерахувати.

Власне, це все знають відвідувачі Інтернету з усіх-усюд, число яких на найбільшій дитячій сторінці перевищує 1 300 на добу. На мій погляд, з відгуками в гостьовій книзі сайту буде цікаво ознайомитися читачам газети. Особисто я повідомляю в листуванні чи при спілкуванні із знайомими про існування такого цінного ресурсу. Але чи знають про це диво читачі вашої газети…

Олена з Южноукраїнська, Миколаївської обл. пише: «Ваша сторінка просто СУПЕР! Можна показати дитині, що комп’ютер існує не лише для розваг. Щиро дякую за велику кількість цікавого, повчального, такого потрібного матеріалу!»

Mavka з Києва: «Справді чудова сторінка! Перше, що я тут побачила — це плакати про мову! Наступного дня про них знали всі мої друзі! Українська мова має жити! Це єдине, що об’єднає націю!»

Вячеслав з Києва: «Ваша веб-сторінка чудова, а насамперед корисна. Корисна, по-перше, для розвитку і дорослих, і малечі. По-друге, цікаве й оригінальне оформлення залишає приємне відчуття у серці. Дякую Вам за Ваш сайт».

Отаман з Одеси: «Дуже дякую за чудний та необхідний сайт, зараз готую за його допомогою інформацію для школярів до козацького куточку! Для свого молодшого сина скачав колисанки — ще раз дякую».

Оля з Мюнхена: «Дуже дякуємо Вам за таку чудову сторінку. Завтра вивісимо Вашу адресу в українській суботній школі. Чекайте на нових відвідувачів. Успіхів Вам у всіх подальших починаннях, стійкості та оптимізму. З повагою, вчителі, учні, батьківський комітет».

Вікторія з Києва: «Дякую Вам за чудовий сайт. Цікаво не тільки дитині, а й усій сім’ї. Із задоволенням читаємо, вчимо та розгадуємо. Ще не вмерла Україна... доки існують такі сайти».

Володимир Татусь зі Львова: «Класна ідея, класне виконання, класне наповнення, класна ідеологія. Один із небагатьох сайтів, які можна сміливо рекомендувати сину. Дякую автору».

Галина Волчкова з
м. Еверет, США: «Мабуть, ніхто не тішився вашим сайтом так, як я! Цього тижня я починаю викладати українську мову в містечку Еверет (штат Вашингтон), і все що я знайшла тут — наче цілюще джерело в пустелі! Щира подяка вам і найкращі побажання».

Доценко Анатолій з Москви: «Моїй доньці вже вісім років. Ось би років зо п’ять раніше знайти мені такий сайт! Втім, і зараз ще не пізно. Донька виросла в Москві, але українською говорить вільно. Отже, щось знайде на сайті корисного для себе, незважаючи на «дорослість». А ми з дружиною якось заплануємо ще другу дитину, от і сайт нам стане в пригоді! Велика подяка всім, хто причетний до створення сайту! Це промінець в Укрнеті, де зовсім немає нічого дитячого, а мріємо про майбутнє...»

Оксана Прокопчук з Луцька: «Я щаслива, що маю однодумцiв! Давно знала, що Ви iснуєте, але не знала адреси. Тепер ось буду використовувати Вашi матерiали, бо вчуся на педагогiчному факультетi. Я ще з дитинства ви­рiшила, що буду нести нацiональнi цiнностi до дитячого серця, бо зернина любовi до рiдної землi мусить породити самовiддану любов до рiдного народу».

Таля з Києва: «Це надзвичайний ресурс! Я сама колись була в пластунах і тепер займаюся з дітьми 6 — 11 років. Люди, це супер! Ми вже зробили рекламу через наш журнал виховників новацтва. Я закохана в цей сайт! А тепер ще й помітила сторінку — розваги для пластунів! Дуже гарно! Всім пластове СКОБ(Сильно Красно Обережно Бистро)!»

Олег Юркін з Берна, Швейцарія: «Щиро вдячний за цей сайт! Група однодумців вперше у Швейцарії зорганізувала українську школу під назвою «Соняшник». Матеріали з Вашого сайту ми використовуємо на заняттях. Вони гарно Вами підібрані і розташовані на сайті.

З повагою та альпійським привітом, Олег Юркін, директор української школи «Соняшник» у Швейцарії”

Юрій Підопригора з сел. Грін Банк, Західна Вірджинія, США: «Господи, спаси Вас за такий сайт! Що казати... У мене сльози на очах».

Наталка з Києва: «Ви проробили величезну працю, твори, які я вважала втраченими, у вас збережені».

Мирослава: «Живу в Празі з дітками, тому знайти Вашу сторінку — це повернутися додому. Дякую Вам і бажаю успіхів».

Oleksa Obriy, dnipro­@sasktel.net: «Bezperechno Vasha storinka odna z nai­krazhtix v Ykrains’komu sviti...»

«Після перечитування гостьової книги та Ваших листів відчуваю себе людиною, яка робить потрібну роботу», — пише Микола Владзімірський.

Автор у вступному слові висловлює щиру подяку п. доктору Марії Фішер-Слиж та п.Лесі Храпливій-Щур «за підтримку і розуміння необхідності розвою національного життя і в Мережі». Також подяка авторам, які самостійно надіслали в електронному вигляді свою творчість та тим, які не відмовили у наданні можливості ознайомитися з їхніми кращими творами всім, хто цього захоче.

Ще хочу зацитувати автора сайту з його вступного слова: «Якось на автобусній зупинці почув, як маленький севастополець говорив до своєї мами: «А знаешь, как будет «спасибо» по-украински? ДЯКУЮ!» На мою радість, хлопчик правильно зробив наголос у всіх словах, і в оченятах його була невимовна радість, що він знає щось таке, чого не знає мама». Тішить це і нас, хто турбується про майбутнє України, зокрема в Севастополі.

«Сайт «Весела Абетка» в Мережі від 13 липня 2002 року і виріс стократно, але досконалості й творчості немає меж, тому буду радий сам і потішу всіх дбайливих батьків і дітей, коли Ви надішлете щось своє чи скановане», — закликає до співпраці відвідувачів веб-сторінки п. Владзімірський.

З його дозволу подаю адресу для листування: а/с 121, Севастополь-6, 99006, Україна. Адреса електронної пошти є на сайті. Приєдную свої слова вдячності як союзянка, просвітянка, пластова сеньйорка, віруюча людина і українська матір до численних добрих побажань автору «Веселої Абетки» і всім причетним до його наповнення та підтримки.

Богдана ПРОЦАК,
голова Союзу українок,
Севастополь