Інтрига в парламенті залишається

Аналіз останніх подій вказує на особливу логіку. Щоправда, це не має жодного стосунку до Президента, який щоразу підпадає під тимчасові впливи. Він — заручник свого оточення. Позиція Секретаріату є упередженою. Невгамовні «радники» Президента вимагатимуть від нього певних кадрових рішень.

Балога через страх втратити посаду голови Секретаріату (до речі, це питання активно дискутується), на відміну від Юрія Луценка, який прагне стати лідером партії НСНУ, до останнього опиратиметься такій пропозиції.

Матимемо нового Віктора Януковича, що відчув смак відкритої політики. Вона відповідатиме, за словами координаторки парламентської більшості Раїси Богатирьової, трьом стовпам: економічний прагматизм, єдиний народ і суспільна стабільність. Здавалося б, ще крок — і Прем’єр стане національним політиком світового рівня. Однак, як відомо, останній крок найважчий і його часто чомусь забувають зробити. У нової за назвою, але старої за принципами коаліційної більшості проблема відсут­ності єдиного генеруючого початку, розпорошеність центрів впливу, різновелика і різновекторна спрямованість інтересів учасників-коаліціянтів не сприятимуть виробленню ціннісних імперативів і стратегічному визначенню коаліції, а тактичні рішення будуть направлені тільки на подолання проти­бор­чих сил.

Наявність політичної волі не завжди означає результативність, як у ситуації з Юлією Тимошенко. Буває й так, що недолуга ефективність заганяє все далі у глухий кут, виходу з якого можна і не знайти. Нині Юлії Володимирівні залишається одне — гра ва-банк. Опозиціонерам-керманичам нічого не залишається, як позапарламентські рухи. Отже, слід умовити самих себе і переконати в цьому маси, сповнені протест­ними настроями.

Надалі зростатиме протистояння у надрах самої опозиції. Поширюватимуться міграційні процеси у Верховній Раді. Проте лише частина тих, хто виношує плани полишити лави «Нашої України» і БЮТ, готові піти за попередниками — Анатолієм Кінахом і Олександром Ковтуненком, більшість націлена на нове утворення. І це найбільша інтрига у Парламенті, яка в разі своєї актуалізації призведе до принципово нового переформовування не тільки Верховної Ради, а й загальнополітичного простору в Україні.

Звертає на себе увагу спорідненість демагогічної риторики Юлії Тимошенко з виступами Юрія Луценка, схожість дій, відчутна, зовні задана, часова обмеженість кожного, що підтверджує наявність єдиного центру управління зі створення керованого хаосу в країні.

Невдоволення у суспільстві зростатиме і загрожуватиме некерованим бунтом. Потрібні помірковані дії, початком яких має стати рішення парламенту щодо внесеного представником від блоку «Нашої України» Сергієм Головатим Проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад (вилучення положень про імперативний мандат).

Валентин Лисенко,
політолог