Прихований зміст Талмуду

До версії ритуального вбивства не готове офіційне суспільство, масова свідомість. Сіонізована юриспруденція заперечує сам ритуального характеру вбивства євреями.

Досить процитувати вже згаданий підручник для 8-10 класів єврейських шкіл, щоб зрозуміти, як ненависть, закладена у Талмуді, реалізовується в сучасних політичних умовах. «Що означає вислів «земля обітована”? Помилково ототожнювати кордони Ерец — Ісраель з кордонами держави Ізраїль. Звісно, йдеться про державу на цій землі, але чи збігаються точно кордони держави та землі? Ні, не збігаються. Справу в тому, що традиція вказує (і це видно за текстом Тори): володіння землею Ізраїлю — це обіцянка, реалізація якої пов’язана з обітницею євреїв поводитися згідно з договором, укладеним з Всевишнім. Тому кордони тієї частини Ерец — Ісраель, якою реально володіє народ Ізраїлю, залежать, згідно з традицією, від духовного стану єврейського народу на певному відтинку часу. «Прийдуть народи світу і скажуть: розбійники ви, бо захопили землі, які належать іншим народам. І заперечать їм євреї: вся земля належить Всевишньому. Він роздає землі на свій розсуд». Ми звертаємо увагу на виділені у підручнику слова «частини» та «реально». Великою частиною земель України, Росії та інших країн реально володіють юдеї, що розширює кордони Ерец — Ісраель на весь світ.

Система єврейської (талмудичної) освіти поширюється на всю територію СНД. Як зазначається у рекламному проспекті єврейського жіночого педагогічного коледжу «Бет-хана», нащадок роду Шнеєрсонів — роду, який не обривався, любавицький рабе Менахем Шнеєрсон визначив завдання євреїв так: «Основне завдання, покладене на наше покоління, — це виховання». Під керівництвом та за фінансування хасидської організації «Ор Авнер» у цьому закладі методом дистанційного навчання читає лекції професура ізраїльських університетів «Орот Ісраель» та Гордон. Вони разом, вони нерозривні, вони виконують спільне завдання — готують вихователів дитячих садків, вчителів молодших класів, вчителів інформатики, іноземної мови (англійська та іврит), соціальних педагогів. За розробленою програмою до них у руки потрапляють на «виховання» наші діти.

Навчальний заклад для єврейських дітей, який фінансує і патронує «Ор Авнер, розташовано на вулиці Отакара Яроша у Харкові. І місцеве населення бачить, як з усього району сходяться євреї за безплатними продуктами. М’ясо тварин, забитих по-кашерному, призначається для дитячих садків, шкіл. Газета «Шалом» поширюється серед своїх під патронажем народного депутата Фельдмана без зазначення накладу. Місто розбито на зони для обліку та обслуговування єврейського населення. Добре організовано систему недержавної соціальної допомоги через «Сохнут» та Джойнт. Перед в’їздом у місто встановлено велику мінору — символ величі єврейського народу. Вся ідеологія сіонізму реалізується у лекціях, які читають у синагозі. Така собі держава у державі.

Коли я висунула версію про ритуальний характер вбивства мого сина, не все зі сказаного вище було мені детально відомо. Мій           виступ у Верховній Раді України напередодні вбивства сина стосувався незаконної приватизації об’єкта загальнодержавної власності через застосування фальшивих векселів за допомоги посадовців правоохоронних органів та судів. Своїм виступом я розкрила злочинну діяльність посадовців прокуратури, СБУ, МВС. Державне майно за схемою, розробленою новою генерацією «правознавців», які допомогли штучно, через порушення законів, створити борг, перейшло у власність Акціонерного комерційного банку «Європейський» та його структур. На той час керівниками АКБ «Європейський» та однойменного концерну були невразливі перед законом євреї — брати Йофе. Згідно з експертизою Пранайтіса, «вони вважають, що майно, яке належить неєвреям, є власністю євреїв; єврей, який бере чуже, не краде, а лише бере своє». Не забуваймо, що за «талмудичними законами розкриття злочину, скоєного євреєм, є образою для Бога, а тому з усіх сил треба не допустити цього» (цитата зі збірника «Убиение Андрея Киевского. Дело Бейлиса — смотр сил», стенографічний звіт київського судового процесу). Як зазначає німецький філософ Є.Дюрінг, цитуючи Вольтера, юдейський народ формує один клас зі злодіями; але там, де він при владі, — усю державну машину вже розхитано, вона вже працює тільки для єврейських цілей.

Коли вбили мого сина, один з братів Йофе очолював єврейську громаду прогресивних юдаїстів.

Слід сказати про вбитого Микиту Демочко. Це була непересічна людина. Він попри свою молодість займався науково-практичною діяльністю з відродження рідновір’я. Повернутися до джерел, до пам’яті пращурів, до споконвічних знань — такі духовні завдання, до яких він прагнув. Розуміючи, що вся християнська ідеологія базується на перекладах Тори, складеної хитросплетіннями 22 літер єврейського алфавіту, він не визнавав ідеї християнської терпимості. Новозаповітне «залиште дружин, дітей та батьків своїх та йдіть за мною» критикував як чуже, невластиве родовій психології. Ідея месіанізму чужа родолюбам. Відродження родолюбія невід’ємно пов’язане з відродженням такої науки, як расологія. Мій син писав працю «Еволюція ідей расово-антропологічної школи у соціології», вважаючи, що відродження цієї науки слід починати саме із соціології. Також досліджував історію повстанського руху в Україні, розглядаючи громадянську війну як велику трагедію, спрямовану на руйнування родової психології. Праця на тему «Соціалізація особистості» також висвітлює питання втрати зв’язку між поколіннями, що обумовило появу молодіжних субкультур. У його праці з теорії перенаселення досліджується такий чинник штучного скорочення чисельності населення, як насаджування наркоманії, педерастії, проституції. Саме ці теми зараз актуальні. Зрілість думки, широкий кругозір, інтелектуальна самодостатність — все стало підгрунтям того, що голова Союзу слов’янських громад В.Казаков призначив мого сина у березні 2004 року відповідальним за поширення слов’янської традиції у Східному регіоні. Однак на початку квітня Микиту було по-звірячому вбито…

Питання юдейських звірств під час скоєння ритуальних вбивств порушували мислителі світового рівня. Класик німецької філософії ХІХ ст., спеціаліст юриспруденції Є. Дюрінг у праці «Еврейский вопрос как вопрос о расовом характере и о его вредоносном влиянии на существование народов, на нравы и культуру» розглядає питання скоєння юдеями ритуальних вбивств. Не випадково праці Дюрінга зазнавали нападок ідеологів мордехай-левізму.

Дюрінг є філософом націоналізму — світогляду, сформованого середовищем природного формування етносів. У зв’язку з цим можна сказати, що Дюрінг — язичник. До насильного запровадження християнства «вогнем та мечем» вірування наших пращурів були природними — етнічними, національними, расовими. Світоглядний комплекс сформовано етнічним мисленням, яке відображає реальний образ світу.

Настає час відродження родолюбія. Пробуджується генетична пам’ять, переглядаються догми, що вкоренилися в нашому грунті.