Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Небезпека над Гуляйполем

15-та річниця Дня Незалежності України в Гуляйполі була особливою. Цього року хлопці Сороса під керівництвом Олеся Донія організували «День незалежності з Нестором Махном», означивши його як «андеграунд-фестиваль». Два дні минуло, поки ми всі зрозуміли, що воно за «анде граунд», і то завдяки Олесю Подерев’янському з його триметровим матюками зі сцени.

Я, з діда-прадіда гуляйпілець, за фахом історик. Останні 15 місяців працював головою Гуляйпільської РДА. Потім не зійшовся характером із заступником голови Всеукраїнського єврейського конгресу євреїв Євгеном Червоненком.

Та то другорядне. Хочу з читачами поговорити про рідне, наболіле. У Гуляйполі вже є потужна група людей, яких не задовольняє таке стереотипне бачення «махновщини»: летять вулицею тачанки, на них імпровізований п`яний «батько», пиво й горілка ллються річкою, вулицями бродять причмалені «анар-хісти», замурзані, патлаті, які, переночувавши в міліції, вранці, як наполохані зайці, запитуватимуть, чи не натворили чогось такого ще під час святкування 110-річниці з дня народження Махна.

Одне слово, те, що соціологи називають «шароварщиною», росіяни — «бидлом ряженим», а Л.Гумільов — «меморіальною фазою розвитку етносу».Так відроджувати образ Махна ми просто не дозволимо, навіть високоповажним гостям з Києва, бо після від’їзду таких «анархістів» та «анде граунд-фестивалів» у Гуляйполі навіть вулиці імені Махна не буде, а про пам’ятник і говорити нічого.

Поступово необхідно «відмити» цю постать, на яку більшовики та навіть друзі Аршинов і Волін вилили стільки бруду. Вся Україна повинна зрозуміти, що махновщина на Гуляйпільщині зародилася невипадково. Почитайте статтю Сергія Васильченка «Расово-тектонічний розлом України» в газеті «Персонал Плюс». Там вже згадувалося, що через Гуляйполе пролягає тектонічний Оріхово-Павлоградський розлом земної ко-ри. Тут, на нашій Гуляйпільщині, надра землі виплескують потужну хвилю енергії, яка впливає на психологію людей. Тут півтораметрові чорноземи виростили 66% куркулів і середняків — було, що боронити махновцям. Нагадаю нашій молоді, що армія Махна в кращі часи — 1919 року — налічувала 80—100 тис. чоловік, в основному 20—25-річних хлопців.

Люблю я своїх земляків. Бачили б ви їх влітку 2005-го, коли половина Гуляйполя вийшла на вулиці сказати зайдам, варягам і кучмоїдам своє слово. І ви знаєте — сказали так, що і в Києві почули. І ще скажуть.

Академік М.Чмихов розробив теорію циклів. Не за горами 2015 рік — рік порятунку України. Переконаний всім серцем: трикутник «Хортиця — Кам’яна Могила — Гуляйполе» ще не все сказали в історії України. Хай ці слова долинуть до В.Ющенка.

Нині над Гуляйполем нависла небезпека. Унюхали «братки», що цей край багатий на поклади уранової руди. Закружляло вороння навколо нас. Що тільки не брехали (добрехалися до 10 тис. робочих місць), але ми, гуляйпільці, стоїмо на своєму: не дозволимо відкривати кар’єр відкритим способом, та й не тільки відкритим.

Українці, не спіть, допомагайте нам вистояти — це може бути другий Чорнобиль. Не розумію, чому мовчать запорожці.

1921 року махновський рух на Україні доспівував лебедину пісню. 200 тисяч-на армія більшовиків нічого не могла вдіяти. Хоч би хто що писав, але це був результат всенародної підтримки повстанського руху. Бо було все — надійні люди, фураж, коні, зброя. Карту руху знало обмежене коло людей. Тож пора вже запитати: «Хто зрадив, хто передав Фрунзе та Антонову-Овсієнку карту маршрутів руху махновських загонів?» Пора вже, шановні історики, побачити шило в мішку. Не видно шила ані в останніх дослідженнях В.Савченка «Махно», ані в дослідженнях московських істориків «Крестьянское движение на Украине». А ось О.Скирда порушує це питання.

Можна тільки здогадуватися, чому оперуповноваженим в Одеській області став Лев Зіньковський. Син його закінчив військове училище, зробив блискучу кар’єру, сьогодні — полковник у відставці. Чудеса сталінських часів? Особисто я в них не вірю.

Ми, гуляйпільці, вдячні П.Дерев’янку, який зіграв головну роль у фільмі «9 життів Нестора Махна». Звичайно, він зробив все, що можна було зробити в умовах політичного замовлення тих, хто платив гроші. А платили, очевидно, прибічники кабалістики «12,9,6». Зроблено ще один крок у відтворенні образу національних героїв України, хоч до націоналізму, на превеликий жаль, Н.Махно ставився досить прохолодно, що стало однією з важливих причин поразки махновщини.

Проте не зрозуміло, чому у фільмі так перебільшено роль євреїв у житті Нестора Махна і в махновському русі. Особливо смішна серія дев’ята, коли єврейська рота «викосила» з кулемета половину офіцерів армії Шкуро. Горе та й годі, з такими «волками», які на війну ідуть останніми, а повертаються першими. Але ж усі історики знають про зраду єврейської роти, яка воювала в армії Махна. Ну і, звісно, «зворушлива» сцена наприкінці фільма, коли Льова Задов під час переходу румунського кордону на руках виносить пораненого батька Махна з оточення. Очевидно, саме за цей подвиг він згодом стане опер-уповноваженим ЧК в Одеській області (знаю, що був репресований — прошу опонентів не турбуватися).

Мені надзвичайно імпонує точка зору професора МАУП Юрія Шилова, який називає Нестора Махна останнім арійським Гандхарвою, останнім Спасителем роду людського.

Низько схиляємо голови перед пам’яттю «степового батька» Анатолія Ярмака. Він зробив надзвичайно багато для відродження імені Нестора Махна. Нам продовжувати його справу.

В дорогу, мої українці. Визволення не за горами. Буде в нашій українській хаті правда, і воля.

Олексій Велес,

Гуляйполе

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com