Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Тріщать чуби за посади

Нині, як ніколи з часів новітньої історії України, питання її національної безпеки, безпосередньо доля силових структур стали заручниками політичного протистояння президента та його оточення з урядом та антикризовою коаліцією. Ламання списів, здавалося б, досягло апогею, проте це лише прелюдія активізації того протистояння, що очікується.

Боротьба точиться вже не довкола долі Верховної Ради і можливості її переобрання — почалися президентські передвиборні перегони. Фальстарт? Покаже час. Претенденти хоча й не називають себе такими, хоча й присягають президентові на вірність, проте діють активно, відверто й нахабно. Супротивники у боротьбі за «гетьманську булаву» розставляють своїх людей на ключових постах, зміцнюють свої ряди, залучаючи до них нових членів і відсторонюючи тих, чия лояльність викликає питання, і безжально нищать представників «ворожого» табору. Позиційна війна, насичена «партизанськими вилазками», стала повсякденною практикою. На порядку денному — відвертий «політичний тероризм».

Наступальна позиція президента пов’язана, безперечно, з призначенням Віктора Балоги на посаду голови Секретаріату та наданням йому особливих повноважень. Він найретельнішим чином, мов той єгер, який заганяє дичину для свого володаря та відстрілює негідну, береться за справу, вбачаючи своє надзавдання в прибиранні влади на місцях хоча б за рахунок переформатування силових структур. У Секретаріаті під контроль беруть силові відомства. Кадрова війна в розпалі. На плаху задля зміцнення позиції президента та його оточення кладуть голови керівників СБУ в кількох областях. Атестаційна комісія в надрах СБУ — головний інструмент кадрової чистки. Потім відставка голови СБУ Ігоря Дріжчаного — ніби за власним бажанням. Йому, мов кістку, кидають «генерала армії». Однак, аби нікуди не дівся (бо багато знає, та ще й його неформальні зв’язки з ГПУ), залишають при собі — надають посаду у Віталія Гайдука в РНБО. Відповідні укази президента втілюються в життя, та ось заковика — питання про звільнення не погоджено з Верховною Радою.

Загалом стрімкий і ніким неочікуваний злет Ігоря Васильовича, коли він після відставки Олександра Турчинова став на чолі СБУ, був приречений. Стеження один за одним, чвари і взаємні звинувачення не тільки стали нормою, а й досягли буйного розквіту. Водночас перестановки стали продовженням перманентної реорганізації без усвідомленої цілі. СБУ вже давно, як не яке інше силове відомство, потребувало кар­динальних змін і кардинальної реорганізації, що було підмінено «стратегією» подрібнення і розпорошення.

Тим часом занепокоєні активністю президента (читай — Балоги і Кo), анти­кризовики відмовляються не тільки звільнити Дріжчаного, а й починають активну протидію: на чолі МНС з’являється одіозний опонент Балоги — Нестор Шуфрич, а на зміну самопризначеного «термінатора» від революції в МВС приходить коаліційний висуванець Василь Цушко.

Протистояння довкола силових відомств загострюється, «дивом» минаючи одного зі значущих фігур — Анатолія Гриценка. На захист долі міністра Збройних Сил України зголосилася сама координаторка антикризової коаліції Раїса Богатирьова. Згодом у ЗМІ просочується інформація про домовленість з Віктором Януковичем, і Гриценка полишають у спокої. Поки що…

Міністр внутрішніх справ Василь Цушко представляє керівному складу МВС сімох своїх нових заступників. Віктор Ющенко наполягає, що призначення на посади керівників силових відомств та їхніх заступників мають узгоджуватися з президентом і призупиняє дію урядових постанов про призначення цих заступників міністра внутрішніх справ. «Ющенко перевищив свої повноваження», — стверджує Мін’юст. НСНУ здіймає галас, що Цушко починає кадрові чистки, з’являються заяви Лідії Поречкіної, обуреної звільненням з посади заступника: «Я не писала заяву про звіль­нення, я взагалі нині на лікарняному». Отож — собака гавкає, а караван іде.

Завдання-максимум, що поставив перед собою Віктор Балога та яке збігається з його особистими далекоглядними інтересами (і це простежується в усіх його висловлюваннях та діях), — представити президента сильним. Це кардинальна зміна в імідж-проектуванні особи глави держави. До цього «любі друзі» наголошували, що Віктор Ющенко як президент є сильним через свою слабкість. Виваженість супроводжувала нерішучість, пошук компромісів виявляв розгубленість, внаслідок чого всі розуміли, що кволість політичної позиції намагаються подати як стратегічне мислення. Пересиливши себе, президент нарешті намагається позбавитися «любих друзів». Проте Вікторові Ющенку незалежно залежним комфортніше бути, аніж залежно незалежним. Коли Євген Червоненко у своєму «засланні» не отримує запрошення на святкування річниці Майдану, коли Давид Жванія, гучно гримнувши дверима, проголошує новий Майдан, коли той же Петро Порошенко, забувши принизливі зауваження стосовно себе лідерки БЮТ, говорить про об’єднання з Юлією Тимошенко, а йому підспівує інший представник «любих друзів» Олександр Третьяков, — пасовище президентської прихильності повністю опановує Юрій Луценко. Йому приміряють чимало штан­ців, проте одні замалі, інші — на виріст. Як у Секретаріаті щодо ролі Луценка свої погляди, так і в Юрія Віталійовича є свої амбіції. Олії до вогню підлив Віктор Ющенко, коли сказав, що «вже думав позитивно» і «в найширшому сенсі» про призначення Луценка головою СБУ, що є тільки «одне питання — провести через парламент». Про важливість контролю над силовими відомствами йому, Вікторові Андрійовичу, радники всі вуха протуркотали. Та й він сам на цьому розуміється — СБУ, як політичний наглядач, — важель найвагоміший, збройні сили — аргумент, проте за нинішніх умов теж потребують великої уваги.

Тим часом екс-міністр МВС, дійсний радник Президента, не сидить без діла — ініціює створення громадського руху «Народна самооборона» і закликає всіх свідомих громадян приєднуватися до нього. Така ініціатива Луценка викликана: «бєспрєдєлом команди, яка зараз при владі». «Узурпатор — не персональний, як колись Кучма, а колективний — антикризова коаліція», — говорить він. Саме з ним збирається боротися Юрій Луценко. Проте без Юлії Володимирівни — нікуди. У своєму новому «забігу» Юрій Луценко заявляє, що йому вдалося домовитися з Юлією Тимошенко «про ненапад».

Втомили всі ці потіш­ники від політики. Стверджують, що вони з Президентом, а самі тримають камінь за пазухою. Вони його давно списали б, однак побоюються, що в масах і досі Майдан асоціюється з ім’ям Ющенка.

Дедалі наполегливіше звучить знакове «дострокові перевибори». Нервують, сіпаються всі — і Президент, і його оточення, і уряд, і коаліція, і опозиція. Складні політичні процеси, що обумовлюються суцільною взаємозалежністю, відбиваються в тактичному хитруванні та виявляють загальну стратегічну невизначеність. Впевненою хоче здаватися — і собі, і іншим — Юлія Тимошенко. Вона зголошується відмовити «Нашій Україні» в особі Петра Порошенка в союзі: «Я проти того, аби ставити на фальшиві фішки». Вона готова до боротьби, Олександр Турчинов часу на посаді голови СБУ не марнував…

Завзято готується до втягнення спецслужб у «війну» з політичними опонентами президентська команда. Секретаріат Президента — як генштаб. 11 грудня вперше за два роки свого президентства Віктор Ющенко збирає таку нараду. Присутні: тимчасово виконувач обов’язків СБУ Наливайченко, глави СЗР (Служба зовнішньої розвідки), ГУР МО (Головне управління розвідки Міністерства оборони — військова розвідка), ДПР (Державна прикордонна служба) і керівник Комітету з військово-технічного співробітництва. Серед запрошених також секретар РНБО Віталій Гайдук, покликаний за законом координувати діяль­ність розвідувальних стру­ктур від імені президента, і, звісно, глава Секретаріату Віктор Балога. Одне з головних питань, яке цікавить ініціаторів зібрання, — впорядкування інформаційного потоку, що спрямовується від цих відомств до президента (читай — глави секретаріату), а також питання створення Національної комісії з реформування СБУ.

Для повного розуміння «хто в домі хазяїн» за ініциативи Балоги і Ко 12 грудня світу українських силових структур являють Указ Президента України «Про заходи з посилення контролю за діяльністю Збройних сил України та інших військових формувань», таке собі контрольно-ревізійне управління від Секретаріату над всім і всіма, хто у погонах ходить, а може, й більше…

Крім того, відбувається витік інформації, і у ЗМІ з’являється повідомлення, яке не знаходить гідного відгуку в суспільстві. Згідно з ним, окрім оприлюдненого секретними указами, таким же чином впорядковують звітність СЗР і Державної служби спецзв’язку.

15 грудня новим указом Віктор Ющенко скасовує свій попередній указ від 8 лютого 2005 року, за яким секретар РНБО мав право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів, а також пропонувати президенту кандидатури на посади у силових відомствах. Відтепер замість РНБО проекти указів про надання вищих вій­ськових чинів та звань узгоджуватиме Секретаріат Президента — тобто не тільки «карати» та «милувати», а й визначати найлояльніших.

Коло замкнулося. Зосередження інформації і всі важелі впливу в руках Віктора Балоги.

Напруження зростає, дедалі голосніше з різних боків звучить твердження щодо чинності конституційної реформи. А тут ще чутки поширилися, що за таких умов усіх «слухають», та й президента увагою не минають. Ось у кращих традиціях маніпулювання масовою свідомістю і здійснюється операція з «керованого скандалу». Претендент на посаду голови СБУ, а нині виконувач його обов’язків, Валентин Наливайченко доповідає ЗМІ про дивовижну спецоперацію, в результаті якої служба «припинила незаконну діяльність комерційної фірми, яка займалася незаконним прослуховуванням громадян та, цілком можливо, окремих високопосадовців України. Зокрема, в офісі фірми було знайдено список суддів Конституційного Суду України». Геніальність спецоперації полягала в тому, що вперше, попри численні оголошення в інтернеті про послуги з прослуховування та розголос через світову мережу про скандали, СБУ спромоглася «здати» структуру, засновану і забезпечувану колишніми і нинішніми. Мабуть, ті подумали про свою незалежність, а то й конкуренцією дошкулили — бізнес, як не кажи, прибутковий.

Про прибутковість продажу узаконеної СБУ прослушки ширяться легенди. Про це пишуть і інтернет, і друковані ЗМІ. Ситуація, коли пропозиція сформувала попит. Та й сплачувати, і в «Регіонах», і в БЮТ, і в «Нашій Україні», за так звані особливі послуги є кому і є чим. Що ж до так званої спецоперації, то, здавалося б, хід слабкий, проте комбінація може бути багатоходова…

Неочікувано Віктор Ющенко підписує бюджет, а Верховна Рада голосує за звільнення Дріжчаного. Такий собі розмін. «Це кулуарні домовленості між президентом України Віктором Ющенком та антикризовою коаліцією», — заявляє один із лідерів фракції БЮТ і колишній голова СБУ Олександ Турчинов, коментуючи зміну позиції фракції Партії Регіонів щодо звільнення з посади голови СБУ Ігоря Дріжчаного та підписання Віктором Ющенком бюджету. «Про щось домовилися. Наприклад, про керівника Служби безпеки, або якісь поступки щодо МЗС», — додає екс-керівник СБУ. Певне, Олександр Турчинов не знайомий із заявою Віктора Балоги, опублікованою кілька тижнів тому на шпальтах «Дзеркала тижня»: «Президент не займається полі­тичним бартером». Так тоді думав новий «іміджмейкер» глави держави, проте його думки наштовхнулися на суворі реалії.

А тепер про головне. Здається, справа не в тому, що в Україні на вищому рівні бачать лише вну­трішніх ворогів, а зовнішніх не залишилося, хіба що Росію почасти згадають. Є лише цілеспрямоване руй­нування системи національної безпеки, і першими потерпатимуть спеціальні служби і силові відомства, призначення яких — відповідати за національну безпеку.

Валентин Лисенко, Віктор Вірний
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com