Кошториси шкільних поборів

Ви чули про нові правила для навчання та переведення до наступного класу. Цікаво, за скільки вашу дитину переведуть до 10 класу? У школі №3 міста Ірпеня Київської області лише за 30 грн внес­ку «на благодійність». Вчителі так і заявляють: якщо не здасте гроші, то не переведуть до наступного класу. Мотивують це тим, що начебто в інших школах Ірпеня переведення до наступного класу обходиться значно дорожче.

Але це ще не все. Якби батьки могли відбутися лише цими коштами… Новий навчальний рік — нові побори. На ремонт класу — по 50 грн з учня. Окремо ще на тюлі для вікон. Або ж на жалюзі — по 100 грн з учня. Цікава арифметика. У класі 27 учнів і три вікна приблизно по 4,25 квадрата. Квадратний метр жалюзі (які купують для таких випадків) коштує 55 грн. «То скільки вікон можна завісити жалюзями за ці гроші?», — ставлять резонне запитання вчителям учні.

Ще цікаво розпитати у міністра освіти про штрафи учнів за куріння, які практикуються у згаданій школі. Навіть чітко визначений тариф встановили — від 70 до 400 гривень. Згодна, що куріння шкідлива звичка. Але наскільки ефективними будуть такі методи боротьби з ним? А, головне, куди йдуть ці гроші? Про це ні учням, ні батькам вчителі не повідомляють.

Ви колись водили дитину в новозбудовану школу? Ще 1998-го на її відкриття приїздила Людмила Кучма. Відтоді кожного року збирають по 50 грн на її ремонт (не плутати ремонт школи з ремонтом класу — це окремі тарифи). З першого дня прийому будівництва протікав басейн, який і досі не полагоджено — жодного дня не працював. Відтоді ж регулярно збираються побори на ремонти кла­сів. Тобто на нові люстри, лінолеум, шкільні дошки, замки, вазони тощо. До того ж навіть зібрана з батьків чималенька сума зовсім не означає, що нові люстри чи замки справді будуть куплені. А про­фінансований ремонт школи не гарантує, що дах не протікатиме чи не впаде учням на голову шматок штукатурки. Натомість для охорони найнято спецпідрозділ «Барс» (очевидно ж, не за дарма), який протягом навчального дня ходить по території школи.

Але це ще, так би мовити, стартові витрати, пов’язані з початком навчального року. Протягом нього виникають дедалі нові приводи зідрати з батьків їхні «кровні» — екскурсії (на які беруть гро­ші як за найманий транспорт, а возять звичайним переповненим місь­ким та приміським), якісь особливі зошити (гривень по 20) тощо. Тож підрахуйте — скільки потрібно грошей, аби звичайні українці змогли навчати своїх дітей у середній школі, яка, начебто, перебуває на державному балансі. І як бути тим сім’ям, в яких по кілька дітей.

Варто зазначити, що все це неподобство орга­ні­зовано досить вміло — можна сказати, за правилами прикриття і конспірації. Вчителі перекладають збирання поборів на батьківській комітет, від імені якого начебто виходять такі ініціативи. Все влаштовано так, що одні батьки вимагають гроші з інших. Тобто все «у дусі сучасності» — батьківські комітети замість впливати на успішність учнів та контролювати навчально-виховний процес займаються суто фінансовими справами «на благо школи».

Загалом є що розказати про особливості навчання в ірпінській школі. Батьки і діти розповідають чимало, але не хочуть, аби про це дізналися педагоги. Бояться, що дітей виженуть зі школи чи вдадуться до рукоприкладства. Останнє тут також практикується, зокрема вчителем з трудового навчання.

Мати учня ЗОШ
№3, м. Ірпінь

Від редакції: автор листа просила не оприлюднювати своє прізвище, оскільки переживає за можливі переслідування дітей. Проте якщо хтось із зацікавлених осіб (можливо, такі знайдуться у відомстві Ніколаєнка) захоче прояснити деталі — ми готові назвати всіх причетних дійових осіб.