Зустрічі у Сирії

Прикро усвідомлювати своєрідну пасивність українського зовнішньополітичного відомства на багатьох геополітичних напрямках. Ще гірше обмежуватися коментарями та спогляданням того, як Україна втрачає плацдарми полі­тичного та економічного впливу в світі. Керівництво МАУП вирішило формувати український зовнішньополітичний вектор на Близькому Сході в активному і наступальному дусі, і таке рішення є особливо нагальним на тлі оглушливого проізраїльського мовчання вітчизняного МЗС.

Потреба дієвого, не декларативного співробітництва між українською справжньою інтелектуальною елітою та тими арабськими політичними режимами, які можна схарактеризувати як режими консервативно-революційні, є потребою не лише економічною, а й потребою національної безпеки. На цьому тлі більш ніж логічним та необхідним заходом бачиться візит делегації Української Консервативної Партії до Сирійської Арабської Республіки на запрошення Партії Арабського Соціалістичного Відродження (арабське скорочення — БААС). БААС є правлячою партією в Сирії, вона формує той самобутній спосіб правління в цій країні, який сходознавці та політологи подекуди схильні називати «традиційним арабським соціалізмом». Згідно з цією моделлю, управління політичними, економічними та культурними процесами в економіці добре вживаються між собою. Навіть доповнюють одне одного тради­ційні цінності стародавньої арабської цивілізації, соціально орієнтована економіка та незалежна від атлантистів зовнішня політика.

Програма візиту українських консерваторів до дружньої країни була досить-таки різ­ною. Першого ж дня перебування українську делегацію зустрічали в обкомі міста Кунетейра, що на кордоні з Ізраїлем. Фактично, це прифронтове місто, з якого видно сторожові вежі ізраїльського війська, яке ще й досі продовжує окуповувати частину сирійської території, знаної як Голанські висоти. У 1970 роки в цьому місті точилися запеклі бої між сирійцями та ізраїльтянами. Сьогодні місто нагадує своєрідну фортецю, аванпост сонячних сил, сил традиції, які стоять на сторожі не лише сирійського кордону, а й усього арабського світу проти повзучої сіоніс­тської агресії. По завершенні перемовин лідер українських консерваторів Г.Що­кін на па­м’ять про перебування в цьому прифронтовому місті посадив оливкове дерево в Саду миру, де свого часу посадили саджанці керівники багатьох держав та видатні політичні діячі з багатьох країн світу.

Також упродовж відвідин сирійсько-ізраїльського між — цивілізаційного прикордоння українська делегація здійснила візит до другого за кількістю відвідувачів після Єрусалимських святинь монастиря православного патріарха імені Божої Матері «Сайдная». У цьому монастирі зберігається сайднайська ікона Божої Матері. Згідно з переказами, ця ікона є однією з чотирьох ікон, написаних святим апостолом та євангелістом Лукою.

Наступного дня відбулися двогодинні переговори із заступником генерального секретаря партії БААС Абдулою Аль-Ахмаром. Під час переговорів було приділено увагу ситуації на Близькому Сході та в Сирії, розвитку міжнародного співробітництва та співпраці з УКП. Також було підписано угоду про співпрацю між Партією Арабського Соціалістичного Відродження та Українською Консервативною Партією на 2007 — 2009 роки. Сирійському лідерові вручили диплом почесного доктора Міжнародної Кадрової Академії, а Г.Щокіна нагородили золотою відзнакою партії БААС. Сторони домовилися працювати в напрямі зміцнення дружби й співробітництва між Україною та Сирією, обміну досвідом та делегаціями, участі в міжнародних та регіональних конференціях тощо. Того самого дня відбувся урочистий обід на честь української делегації від імені заступника генерального секретаря партії БААС, де були присутні міністр інформації Сирії Мухсен Біляль, редактор центральної сирійської газети «Аль-Баас» та інші високопосадовці.

Того ж дня відбулися переговори з питань розвитку співробітництва в галузі освіти, а потім на делегацію чекала зустріч з президентом Дамаського університету, одного з найдавніших в арабському світі університетів, професором Вуалем Муаллою. Під час цієї зустрічі обговорювалося питання створення філії МАУП на базі Дамаського університету та філії Дамаського університету на базі МАУП, відкриття курсів україн-ської мови в Дамаску, а також Українсько-сирійського культурного та освітянського центру в МАУП, органі-зації українсько-сирійського молодіжного бізнес-центру, залучення Телеуніверситету МАУП до співпраці з політичним факультетом Дамаського університету через мережу телезв’язку, створення програми обміну студентами, випускниками і докторами, організація центрів молодіжного туризму в МАУП і Дамаському університеті, проходження практики студентів МАУП в Дамаську і сирійських студентів у Києві та багато інших цікавих проектів, які у близькому майбутньому повинні бути оформлені відповідною угодою про співпрацю між МАУП та Дамаським університетом. Українська делегація вручила орден «За розвиток науки та освіти» колишньому міністру оборони Си-рії, видатному публіцисту, авторові відомої книги «Маца Сіону» генералові Мустафі Тлассу, який свого часу командував сирійськими військами — завдяки їх введенню до Лівану країна уникла цілковитої ізраїльської окупації, на відміну від багатостраждальної землі Палестини.

Уранці наступного дня відбулися переговори в парткомі Дамаського університету, зустріч із заступником міністра закордонних справ доктором Файсалом Мекдадом, з яким предметно обговорювалася участь УКП у пошуках шляхів врегулювання арабсько-ізраїльського конфлікту та переговори з міністром освіти Сирії, доктором Гійясом Баракатом, під час якої українській стороні було повідомлено, що дипломи МАУП визнаються в Сирії. Також було намічено шляхи для подальшого співробітництва. Потім, після оглядин історичних пам’яток Дамаска, відбувся урочистий обід на честь делегації УКП від імені легендарного генерала Мустафи Тласса.

Як бачимо, візит делегації УКП до Сирійської Арабської Республіки був дуже дієвим. З огляду на певний перекіс україн-ської зовнішньої політики, коли умовний флюгер української багатовекторності вперто вказує лише в атлантистському напрямку, контакти з тими країнами, які через почуття національної гідності зараховані Сполученими Штатами до міфічної осі зла. Національні інтереси України не повинні і не можуть скеровуватися з Вашингтона — так само, як і не з Москви. МЗС України вирішило забути про те, що Україна велика держава, а велика держава не може не здійснювати здорової експансіоністської політики, навіть якщо українська експансія матиме тільки мирний та гуманітарний характер, що й засвідчив візит делегації УКП до дружньої нам держави.

У монастирі також є велика бібліотека, в якій зберігаються старовинні манускрипти. Україн-ська делегація мала півторагодинну розмову з ігуменею монастиря, яка оповіла, що Сайднайська обитель є найбільшим діючим жіночим монастирем на Близькому Сході, в якому живуть близько сотні монахинь та послушниць. Також при монастирі працює притулок зі школою, де навчаються сорок дівчаток-сиріт. Монастир засновано 547 року, коли імператор Юстиніан проходив з військом через Сирію під час війни проти персів та зупинився у пустелі неподалік Дамаска. Спека виморила людей та коней. Імператор був змушений сам шукати воду. Несподівано перед ним з’явилася газель, яку він кинувся переслідувати. І вже поклав стрілу на тятиву свого лука, коли звідкись з’явився стовп сяйва, газель перетворилася на жінку в білій одежі і мовила: «Ти не уб’єш мене, Юстиніане, а збудуєш на цьому місці церкву і монастир». За переказами, Пресвята Богородиця ще раз з’являлася імператорові, щоб підказати план, за яким мав бути збудований монастир. Першою його настоятельницею була рідна сестра імператора Юстиніана, яка й започаткувала монастир Божої Матері на околиці християнського світу.

День завершився відвідуванням сусіднього монастиря святої Фекли, однієї з перших мучениць, які загинули за віру. З ігуменею цього монастиря також відбулася бесіда про питання православ’я в Україні.

Фото Юсефи Нахлі