Конституція вимираючої нації

Колектив наукових експертів під керівництвом наукового експерта з політико-правових питань, кандидата юридичних наук Василя Івановича Перця, у період з 1 жовтня по 9 листопада 2006 р., провів наукову політико-правову експертизу для визначення причин перманентного протистояння гілок влади, що має наслідком руйнацію економіки, зубожіння та вимирання нації.

ВИСНОВОК
наукової політико-правової експертизи

про необхідність внесення змін до розділів ІV-VІІІ, ХІ і ХІІ Конституції України, норми якої закріпили основи формування недосконалої системи державної влади, що об’єктивно призвело до перманентного протистояння між її гілками, руйнації економіки, системної корупції, зміни конституційного ладу держави, зубожіння та вимирання нації

І. Демографічний прогноз

За 15 років незалежності населення України зменшилось на 8 мільйонів. Організація Об’єднаних Націй оголосила Україну вимираючою нацією. Міністр КМУ Анатолій Толстоухов оприлюднив останній за часом прогноз — за десять наступних років населення держави може зменшитися ще на 17 мільйонів («Сегодня». 2006.7.10). Слід врахувати, що державна статистика обліковує мільйони заробітчан, що виїхали за кордон, частина яких адаптується в місцеві спільноти і не повернеться на Батьківщину.

Дослідження свідчать, що, на відміну від деяких інших націй, де знижується народжуваність у зв’язку зі змінами соціальних ролей жінок та особливостями формування сучасних сімей, в Україні вимирання населення є наслідком низьких зарплат, безробіття, хвороб, браком соціального захисту людей пенсійного віку, надвисоких цін на ліки, тобто злиденного життя.

ІІ. Моделювання політико-економічної ситуації на основі демографічного прогнозу

Використовуючи наявні демографічні прогнози, у тому числі Інституту демографічних і соціальних досліджень НАН України, експерти змоделювали ситуацію, яка може настати після зменшення населення України до 30 млн. Складовими цієї ситуації будуть: а) значне прискорення подальшого вимирання нації; б) руйнація господарського і соці-ального секторів держави; в) безумовна втрата соціально-економічних позицій людьми середнього статку, відносно багатими особами; г) втрата політичних та економічних позицій представниками великого бізнесу; д) швидке заселення українських земель з поступовим набуттям політичного впливу представниками інших націй. Чиясь надія на наддешеву робочу силу мігрантів не виправдається.

Процес витіснення корінного населення і заняття їхніх робочих місць, передусім у сферах торгівлі і послуг, та безсоромної експлуатації українців на власній землі уже розпочався — в Україні проживає близько 1 млн. мігрантів. Влада тривожних симптомів не помічає, і 27.10.2006 р. підписала з ЄС угоду про реадмісію, тобто повернення з європейських держав в Україну нелегалів, хоча раніше можливість такої угоди рішуче відхиляла. Україна «перетворюється на міграційний відстійник для об’єднаної Європи» («Голос України». 2006. 28 жовтня).

ІІІ. Психологія самопожертви українців

Перед експертами поставлено запитання: «Чим можна пояснити, що українці, маючи права на самозахист (ст. 5 Конституції, ст. 19 Цивільного кодексу), без всякого опору дозволили захопити суспільну власність, віддають омиту кров’ю батьків — прадідів свою землю, дозволяють себе знищити як націю?».

Експерти вважають, що відповідь на зазначене запитання потрібно шукати не лише в історичних факторах існування і розвитку нації, але й у сучасних умовах. Передусім, це втрата Україною інформаційного простору, що дає можливість маніпулювати сві-домістю українців, приховувати факти, узагальнюючі оцінки, розпалювати мовні, етнічні, релігійні, територіальні та інші суперечності і підтримувати напругу в суспільстві.

ІV. Оприлюднені дані та висновки, надані експертам для аналізу

У ЗМІ, виступах прогресивних державних та громадських діячів, зокрема окремих народних депутатів України, керівників політичних партій, вчених, листах громадян оприлюднені дані щодо економічних, соціальних, політичних та інших процесів в україн-ському суспільстві, що в мирний час ведуть до знищення нації, яка протягом тисячоліть боронила себе та свої землі.

1.  Економіка

Україна ніколи не мала і не має сьогодні науково обґрунтованої економічної політики, зокрема структурно-галузевої, інституційних перетворень та зовнішньоекономічної. Влада не здійснювала підготовку людей до приватизації — освітню, організаційну, психологічну, а сам процес приватизації не забезпечила продуманими законами, контролем, відповідальністю. Це дало можливість її численним представникам заволодіти державною власністю, створеною поколінням нині вимираючих у злиднях людей. Причому суттєва частина суспільних багатств опинилася у власності небагатьох кланів, переважно іноземців та громадян України, духовно недостатньо споріднених з корінною нацією. Конкурентоспроможність економіки втрачена, її зовнішня залежність є очевидною. Бездумно експлуатуються природні ресурси. Монополізація капіталу досягла рівня, коли фінансові проблеми чи рішення одного клану можуть призвести до потрясінь і руйнації економіки всієї держави. Сьогодні більша її частина перебуває в тіні, а капітали — в офшорних зонах. Економіка держави, зокрема деякі види виробництв, торгівля, послуги і роботи, тримаються на купівельній спроможності населення за рахунок грошей закордонних заробітчан.

Українці позбавлені дешевих і доступних кредитів. Тому значна частина оптової і роздрібної торгівлі продуктами харчування та промисловими товарами широкого вжитку опинилася в руках іноземців. Скуповуючи і перепродуючи українцям українські товари та використовуючи корінну націю як робочу силу, іноземці висмоктують кров економіки — обігові кошти, ускладнюють її функціонування, створюють матеріальні підвалини для свого впливу на владу.

2.  Загрози природного та техногенного характеру

Факти підтверджують дослідження авторитетних наукових установ світу, що виснаження та перенавантаження планети Земля, забруднення її атмосфери призводять до більш руйнівних землетрусів, що почастішали, цунамі, ураганів, смерчів, масштабних затоплень. Природні збурення сягають території України, завдають збитків економіці і можуть стати причиною техногенних катастроф. Загрозою для існування десятків мільйонів людей та життєздатності більшої частини земель України є можливий прорив гребель водосховищ, зокрема Київського. Гребля фізично старіє і втрачає запас міцності, розрахований на землетрус силою 7 балів. Влада, враховуючи недостатні можливості офіційної економіки та бюджету, проблему замовчує. На території держави — найбільшого смітника Європи — накопичені мільярди тонн технічних і побутових від-ходів, сотні тисяч тонн снарядів, вибухових, отруйних речовин тощо. Над Україною тяжіє проблема лі-квідації наслідків планетарної катастрофи — аварії на ЧАЕС.

3.  Соціальна сфера

Рівень експлуатації українців один з найвищих у світі. За 15 років незалежності частка прибутку у ВВП України зросла з 21 до 41 %, а частка зарплат і пенсій у ВВП упала з 58,8 до 27 %. У нетінізованих національних економіках цей показник становить 60-80%. Злиденність сягнула 60-80% населення, значна його частина використовує одяг 15-20-річної давнини, заощаджує на їжі та ліках. Однак влада, сфальсифікувавши розмір «споживчого кошика» та використовуючи нечесні методики розрахунків, стверджує про постійне значне зростання реальних доходів населення. При цьому влада зберігає в 4-5 разів занижений розмір прожиткового мінімуму, який, за даними досліджень, повинен становити 1700 грн. на одну людину. Однак і в цьому випадку платне навчання, майже всяка хвороба тощо руйнують сімейний бюджет. Складне і дороге лікування зовсім недоступне простій людині, тобто влада позбавляє її невід’ємного права на життя (ст. 27 Конституції).

Нині на мінімальну місячну зарплату чи пенсію, яку отримує біль-шість громадян (близько 400 грн.), теоретично можна купити до 35 кг груш чи винограду, вирощених на колись благодатній українській землі. Однак з суми зарплати чи пенсії попередньо потрібно сплатити за житлово-комунальні послуги, телефон, електроенергію, транспорт, охорону будинку тощо. Надходить інформація, що в селах, за браком грошей, є випадки «повернення» в ХІХ сторіччя — для прання замість порошку чи мила використовують попіл.

Наданими експертам матеріалами підтверджено, що цьогорічне одночасне збільшення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, електро-енергію, телефон, транспорт, які супроводжуються загальним зростанням цін, пришвидшить вимирання народу. Мільйони громадян не отримають права на дотації, але втратять значну частину своїх доходів. Попередні розрахунки свідчать, що, наприклад, кияни за новими житлово-комунальними тарифами сплатять 3,5 млрд. гривень, а у вигляді дотацій їм повернеться близько 100 млн. гривень. Влада в буквальному розумінні витрушує кишені своїх виборців.

4.  Політико-владно-бізнесові групи (ПВБГ)

Бюджет держави в значній частині через зарплати, доплати, премії, пенсії, компенсації, пільги, надання безплатних елітних квартир тощо використовується в інтересах членів ПВБГ. Обмеження податкових відрахувань сумою близько 5000 грн. дає їм можливість паразитування, марнотратства замість інвестування та реінвестування коштів в економіку.

За умови злиднів, вимирання нації не є виправданою і так звана інвестиційна складова бюджету — в наших умовах це вкладання бюджетних коштів у приватні фірми чи в за-плановані до приватизації державні підприємства, тобто перерозподіл суспільних коштів на користь ПВБГ.

Незалежні від влади юристи одностайні в розумінні, що підвищені членам ПВБГ зарплати, пенсії та пільги за рахунок держ-бюджету підлягають скасуванню. Вони призначені представниками влади самим собі поза контролем і всупереч волі народу, вимог статей 3 і 79 (присяга народного депутата) Конституції України та фальсифікації (голосування картками за відсутніх народних депутатів). Привертається увага експертів, що законопроекти про відміну пільг, які входять у суперечність із законом, справедливістю, моральними вимогами до себе просто освічених та інтелігентних людей, заблокували саме парламентарії. Причому питання про необхідність розслідування факту «самогодування», паразитування влади на злиднях народу та її політичної відповідальності взагалі не виносилось на розгляд ВРУ.

5.   Законодавство

Прийняті за 15 років закони значною мірою недосконалі, суперечливі. Численні суспільні відносини залишаються не врегульованими правом. Верховна Рада України за Конституцією є законодавчим органом. Однак близько 90% народних депутатів, не враховуючи професійних політиків, ні за освітою, ні за іншими фаховими характеристиками не є і не можуть бути законодавцями, реальними авторами законопроектів. Тому вони називають себе політиками. Посади помічників народних депутатів, як правило, займають тільки друзі, родичі, знайомі, посвідчення яких потім за державний кошт через ЗМІ оголошуються недійсними.

ВРУ — єдиний в Україні державний орган, де велике грошове утримання виплачується не тільки тим, хто не працює, але й тим, які навіть формально не з’являються на роботу. «Працюють» не народні депутати, а їх картки, у т. ч. померлих, про що повідомлялося в ЗМІ. Враховуючи, що голосування народний депутат має здійснювати особисто (ч. 3 ст. 84 Конституції), практично кожний закон є сфальсифікованим і може бути визнаний нечинним. Загалом, публічна частина діяльності ВРУ зробила свій суттєвий «внесок» у формування посадового правового нігілізму, який набув ознак своєрідної ідеології бюрократичного апарату держави.

6.  Нацбезпека та правопорядок

Національна безпека держави переважно міститься в площинах соціальній, а також економічній та інформаційній, які для нації фактично втрачені. Слабкими є можливості України в політичній, оборонній та інших сферах. Переховування, працевлаштування прем’єр-міністрів, керівників спецслужб, інших високопосадовців за кордоном робить найбільші державні таємниці доступними. Незахищені від впливу спецслужб інших держав бізнесмени-посадовці, які працюють в тіні, ухиляються від сплати податків, «відмивають брудні» гроші в іноземних банках.

У розпорядження експертів надані численні матеріали, які свідчать, що правоохоронна та судова системи не тільки не забезпечують, але і самі є джерелом порушень прав та законних інтересів громадян. Злочинні угруповання за участю представни-ків правоохоронних органів скоюють особливо тяжкі злочини. Зменшується рівень реєстрації кримінальних проявів (реєструється близько 1 із 40), тобто послаблюється активність боротьби з ними. Тим часом, вбивства на замовлення, підпали тощо стали звичними. Система не має фахівців з розкриття злочинів без попереднього ув’язнення, психологічного тиску чи катувань. Заради утримання «досягнутих» паперових показників боротьби з кримінальними проявами, збереження силових важелів впливу на інші структури влади, особливо зі сторони прокуратури, блокується виконання конституційних вимог про формування позавідомчої системи досудового слідства.

Усупереч ст. 55 та розділу VІІІ Конституції України, доступ більшості громадян до суду обмежений і вони не можуть розраховувати на безсторонній розгляд своїх справ в розумні строки.

За 10 років не реалізовано конституційне положення, відповідно до якого народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. З цієї причини кожен громадянин може заявити відвід усій судовій системі України.