БЕЗ ПЕРЕМОЖЦІВ

Але чи винне міжнародне співтовариство в тому, що Ізраїль програв війну? І взагалі, чим була та війна — відповіддю на агресію «Хезболли» чи запланованою ізраїльською акцією? Факти, що їх наводять навіть єврейські газети, свідчать, що війну програно з вини керівництва Ізраїлю. Через його самовпевненість. Адже воно хотіло зумисно програти війну, щоб продемонструвати арабським країнам свої військові можливості, використовуючи при цьому поширений серед ізраїльтян міф. Він полягає в тому, що Ізраїль — це такий собі Давид, який протистоїть арабському світу — Голіафу в обстановці ворожості не лише країн регіону, а й ледь не всього світу. І жодна сила світу не може перемогти цього Давида. «Вочевидь, вони ніколи не чули, що арабський солдат має бігти за першого зіткнення з ізраїльтянином», — сказав один ізраїльський солдат під час конфлікту.

Нині ізраїльське керівництво не має кого звинуватити в тому, що перемогу у війні «вкрадено». Прем’єр-міністр Ізраїлю Є.Ольмерт, здається, і сам не очікував, що протягом місяця США та Велика Британія, попри значне число жертв серед громадянського населення Лівану та руйнування інфраструктури цієї країни, блокуватимуть прийняття Радою Безпеки ООН будь-яких анти-ізраїльських резолюцій.

І це була саме війна, а не відповідь на викрадення солдата ЦАХАСу, на агресію «Хезболли». Хіба, лише маючи на меті звільнити викрадених солдатів та припинити вилазки супротивника, демократична держава використовуватиме касетні бомби? Про використання такого типу зброї кажуть Генеральний секретар ООН Кофі Аннан та голова Агентства гуманітарної допомоги ООН Ян Егеланд. I не лише за цими свідченнями можна говорити про спланованість дій Ізраїлю. Як зазначається в одній з ізраїльських газет, через нахабство та самовпевненість Ольмерта та Переца (міністра оборони Ізраїлю) рішення про початок війни прийнято на емоційному рівні. Це була непродумана і непрорахована операція. Війна не заради звільнення солдатів (яких, можливо, викрали самі ізраїльтяни), а радше, аби змусити Сирію піти на мирову угоду з Ізраїлем в обмін на повернення Голанських висот. Чи не для цього армія Ізраїлю так активно бомбардувала територію Лівану, застосовуючи в останні

72 години бойових дій заборонену міжнародними конвенціями зброю? Хіба не про це говорив президент Сирії Башар Асад в одному зі своїх інтерв’ю: «Нам казали, що єдиний спосіб повернути Голан-ські висоти — це шлях миру, але «Хезболла» показала, що є й інший шлях. Є альтернатива миру, і Го-ланські висоти буде звіль-нено сирійськими руками».

Ця війна, ймовірно, була спробою США за допомогою Ізраїлю змусити Іран припинити розробку ядерної програми. Адже чому в цілій низці ізраїльських газет прозвучала

думка про те, що ця війна встановила статус Ірану як регіональної держави, яка відтепер вирішуватиме питання дотримання миру на північних кордонах Ізраїлю? Ізраїльські ЗМІ дивуються, чому Є.Ольмерт не дав розпорядження про бомбардування ядерних об’єктів Ірану, впустивши унікальну можливість вирішити головну проблему, яка загрожує безпеці Ірану.

Ще один дивний факт — американські спеціалісти з радіоелектронної боротьби після завершення лівано-ізраїльської війни приїхали до Ізраїлю для вирішення чотирьох питань:

1. Чому ізраїльські засоби радіоелектронного придушення не змогли блокувати зв’язок «Хезболли» та накази з командних пунктів, а також зв’язок між командуванням у Лівані та Сирії?

2.    Яким чином іранські спеціалісти допомогли організації «Хезболла» налагодити прослуховування ізраїльської мережі зв’язку, зокрема розмови між ізраїльськими військовослужбовцями на території Лівану?

3.    Яким чином іранські засоби радіоелектронного подавления, встановлені на берегових радарних станціях ліванської армії, змогли блокувати систему протиракетного захисту «Барак» на кораблях ізраїльського ВМФ, що й дало змогу «Хезболлі» підбити ізраїльський корвет «Ханіта»?

4.Чому  ізраїльським засобам радіоелектронного подавления не вдалося нейтралізувати військовий зв’язок в іранському посольстві в Бейруті, звідки віддавали накази Хасан Насрала та Імад Мугніє?

Цікаво, а чому саме американські фахівці з радіоелектронної боротьби вирішують питання, які стосуються лише Ізраїлю? Відповідь у співробітництві США та Ізраїлю у сфері розробок систем радіоелектронного подавления. А як американці отримали інформацію, що поставила перед ними ці чотири запитання? Чи не завдяки розвідці, яку вони, напевно, здійснювали на території Лівану та Ірану? А це вже межує з втручанням -внутрішні справи неза лежних держав. І ще одне запитання: чи не були ті вісім солдатів, з вбивства яких Ізраїль і розпочав війну, розвідниками, засланими, аби спровокувати «Хезболлу»?

Війна між Ізраїлем та Ліваном викликала більше запитань, аніж відповідей. Хто вийшов переможцем, покаже час. Він назве головних учасників війни. Єдине, що зараз стовідсотково відомо, то це те, що найбільше постраждали -цій сутичці інтереси населення Лівану та Ізраїлю. Економічні втрати цих країн становлять близько 5 млрд доларів, людські — близько 530 осіб. Ізраїлю — 272. Згідно з даними експертів Інституту національного страхування «Бітуах леумі» 1,6 млн ізраїльтян живуть поза межею бідності. Щоб вирішити це питання, уряду Ізраїлю пропонували відмовитися від запланованого скорочення соціальної допомоги у 2007 — 2009 роках. Але війна проти Лівану робить скорочення більш реальним.

Хтось із стародавніх сказав — «війну виграє народ». Але у війні між Ізраїлем та Ліваном народ програв. Отже, переможців у цій війні немає.