ОБМАНЮВАТИСЯ РАД, АБО ЧИ ПОТРІБНІ УКРАЇНЦЯМ КЛЮЧІ ВІД ВЛАСНОЇ ДОМІВКИ?

Єврейські класики пишуть, що шахрай Остап Бендер знав принаймні кількасот відносно чесних способів ошукати гоїв.

Дослідники кажуть, що прототипом «турецького підданого», якому, що прикметне, вже за незалежної України, у містечку Жмеринка навіть встановили пам’ятник, був цілком конкретний одеський єврей на прізвище нібито Кац (чи й Кацман). Втім, і сам великий комбінатор, напевно, позаздрив би тим лиходійствам, які нині чинять його одноплемінники.

За п’ятнадцять років самостійності Україна зазнала багатьох потрясінь і скандалів, викриттів і людських трагедій. Правда й те, що до переважної більшості з них причетні євреї, які власне і були їхніми призвідниками.

Хто не пам’ятає широкорекламованих у підконтрольних дітям Сіону ЗМІ трастових компаній, в яких згоріли чесно зароблені кошти українців? Однією з найгучніших афер було пірамідальне товариство «Меркурій» колишнього офіціанта Семена Юфи. Обібравши довірливих пайовиків і не зумівши стати депутатом, Семен безперепонно виїхав до Ізраїлю. Владним дахом зуміли прикритися Григорій Суркіс і Ко, які зорганізували розгалужену структуру шахрайських «Омег», до яких так і не дісталися правоохоронці. Менш пощастило Михайлу Бродському, що скоштував тюремної юшки, однак швидше через особисті непорозуміння з тодішнім міністром МВС Юрієм Кравченком, а не через зловживання у банку «Денді», ошукані вкладники якого ще довго й безрезультатно вимагали повернути їхні кровні капітали. Однак це не завадило  Бродському стати народним депутатом (чи не за вкрадене?) і навіть кандидатом у Президенти України (!). «Митарств» зазнав інший «герой», він же кучмівський Герой України Юхим Звягільский, який змушений був втікати з України до Землі Обітованої, прихопивши «на дорогу», як повідомляли ЗМІ, кількасот мільйонів доларів. Частина з них, напевно, й стала перепусткою назад – в затишне крісло парламенту, яке давно визначають малим Кнесетом.

Цинічна історія з коштами ФРН колишнім «остарбайтерам» з України. Їх теж розікрали на чолі з таким собі Жердицьким, який прикрив, кажуть, куди впливовіших осіб. Цього разу в крадіїв трохи не склалося – Жердицький таки зазнав кари і відсидів за шахрайство кілька років у в’язниці. Правда, українська Феміда тут ні при чім, ув’язнили Жердицького за кордоном.

Резонансною справою нового часу стала і оборудка з міфічною «Елітою - Центр», у результаті якої шахраї ошукали тисячі киян, які сподівалися отримати житло. По-бендерівськи глузуючи «А може вам ще й ключі від квартири?..», організатор афери єврей Волконський спакував валізи з грішми і чкурнув, як ви вже здогадалися, за Стіну Плачу. А його, як стверджували ЗМІ, подільник на прізвище Черновецький (кажуть через фінансові структури «Правекс-банку» прокручувалися кошти «Еліти») став градоначальником у столиці…   

Можливо, декому підбір наведених прізвищ видається упередженим, дехто скаже й про збіг чи й випадковість такої кількості шахраїв однієї національності на загал, однак, як на мене, причина явища тут в іншому – в світоглядному, якщо хочете, вимірі. Наведу лише одну цитату – із толмудийських законів, за якими переважно і живуть євреї. Обманювати не єврея єврею дозволено, й він не повинен повертати не єврею те, наскільки він обманув його, тому що в Священному Писанні сказано: «Не обманюйте вашого ближнього брата», не євреї не брати нам, а навпаки, вони гірше собак!» (Хошенга-Мішпат 227.1). Чи ж варто щось додати?