Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ГОЛЛІВУД, ВАРВАРИ ТА САНАТОРНА ЗОНА

Націонал-комуніст Микола Хвильовий на сконі червоного відродження написав цікаву повість «Санаторна зона».

Звичайний радянський санаторій показано як загальну модель буржуазного суспільства, в якому пересічні люди почуваються, як в раю, адже є пристойні умови для життя і безплатна їжа. Серед цього рожевого та товстощокого раювання лишень колишній анархіст-махновець, якого автор так і називає Анархом, почувається вовком, посадженим на ланцюг. Хвильовий і гадки не мав, що такий санаторний устрій буття невдовзі перетвориться для його співвітчизників на своєрідну, аледуже нав'язливу мрію. Йому було важко уявити, що санаторна зона починатиметься трохи на захід від України — омріяне царство комфорту та перегодованості, рай для філістера і справжнє пекло для таких людей, як Анарх. Уже згодом деякі з менш талановитих російськомовних краян автора «Санаторної зони», виходячи з власного досвіду, порівнюватимуть західний світ із санаторієм, щоправда, дисциплінарним, але все ж таки санаторієм. Та й справді, потрапляючи автобусом до великого північноамериканського або ж західноєвропейського міста крізь пласкі одноповерхові передмістя, важко уникнути порівнянь із зразковим радянським будинком відпочинку. Так само важко уникнути невідпорної буржуазної нудьги заздалегідь визначеного та розпланованого існування на багато років вперед. Тим, хто боїться такої подорожі, пришелепуватий, але прудкий Голлівуд постачає пригодницькі фільми, у яких примітивно зображено життя варварів з їхньою хижою підступністю.

Найчастіше в поле зору голлівудських фільморобів потрапляють географічно близькі і дуже буйні варвари — себто ла-тиноамериканці («Супутні жертви»), або серби («Потойбіч лінії фронту») чи то мусульмани («Падіння чорного яструба»). Щоправда, мусульманських народів намагаються зайвий раз не чіпати, адже криваве 11 вересня 2001 року дійство, яке проґавили американські незліченні розвідки та контррозвідки, та подальші не дуже вдалі військові операції в Афганістані та Іраку радше свідчать про слабкість, а не міць атлантичної імперії. Що ж до сербів та латиноамериканців, то тут можна особливо не церемонитися — Сербію зламано бомбардуваннями та підривною діяльністю про-американської п'ятої колони, а латиноамериканців треба нацькувати одних на одних, доки вони гуртом не почали трощити північноамериканський корпус глобального санаторію. Тому, зображуючи колумбійців та шибайголів Радована Караджича, голлівудські продюсери начисто забувають про політкоректність. Щоправда, до сербів тепер не варто чіплятися — той самий Караджич більше нагадує фольклорного перевертня, який ховається глибоко в горах, союзна держава південних слов'ян перетворилася на геополітичний антикваріат, а колишні югославські республіки в особі їхніх скурвлених лідерів так і ломляться до євроатлантичного санаторію. Тож про такий низькосортний фільм, як «Потойбіч лінії фронту» голлівудські продюсери-євреї воліють забути. Тим більше, що сюжет фільму про героїчні діяння американського спецназу на сербській території під час війни 1999 року радше викликатиме сміх у будь-кого, хто знає про національний характер сербів. Латиноамериканцям важ-че. Нагадаємо, що відносини США з деякими латиноамериканськими країнами неабияк погіршилися, до того ж латиноамериканець для північноамериканського санаторного мешканця — це передусім слуга, садівник, водій, швейцар. Себто істота нижчого гатунку. Тому фільм «Супутні жертви», у якому нинішній губернатор Каліфорнії грає пожеж-ника, довго тинятиметься телевізійним простором країн-сателітів США. Сюжет фільму невибагливий: під час теракту в Лос-Анджелесі, організованого хижими та підступними колумбійськими повстанцями, гинуть дружина та дитина пересічного пожежника, якого грає сам Шварценегер. Незадоволений роботою американських спецслужб, пожежник-месник вирушає до Колумбії і майже самотужки розносить повстанське колумбійське військо на друзки. Будь-який цілісний світогляд ворожий Голлівуду, а відтак і невидимій дирекції сучасної санаторної зони; люди, готові вбивати і гинути задля вищих ідей, викликають у євроатлантичному кублі огиду, переляк і ненависть водночас. Тому заслуговують на шаржування, шельмування та знищення. Принаймні на кіноекрані.

Звісно, любі читальники, вас цікавить, як ця «фабрика мрій» потрактовує нашу Вітчизну? Для тих, хто все ще ментально залишається на сльотавому помаранчевому майдані 2004 року і вважає, що світ і досі захоплюється мужністю українських freedom fighters, голлівудське сприйняття України буде різновидом холодного душу.   Хоча   ми не колумбійці-марксисти і не православні четники з міста Пале, нас на каліфорнійських пагорбах не люблять. Україна у голлівудських версіях зринає карпатською декорацією у фільмі-жахів про чудовисько з підземного озера (десь на Івано-Франківщині), яке, немов галушки, ковтає симпатичних та білозубих американських біологів. Щоправда, коли доходить до хепі-енду, з'являється княже місто Львів, перетворене збоченою голлівудською оптикою на таке собі селище, де їздять на підводах (привіт Андруховичу та грантожерам потойбіч Збруча!). А у їхніх низькосортних комедіях наша Батьківщина опинилася у Чехії (ха-ха-ха!) і нагадує країну пітекантропів — чо-ловіків-п'яниць та неприродно товстих жінок, серед яких дивом виживають іронічні та розумні нащадки Авраама (привіт шабесгою Мирославу Поповичу!). Як то кажуть на Голлівудщині, no comments. Лише шкода, що такий потужний канал, як «1+1» не покаже нам ці шедеврища, аби ми зрозуміли, з ким дружити блакитно-помаранчево-рожевій владі нашої країни і до якої санаторної зони ця влада намагається запроторити Ук-раїну.

Богдан ВИШНЕВЕЦЬКИЙ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com