ЧИ БУДЕ ТРЕТЄ ПРИШЕСТЯ ПІСКУНА?

Безумовно, Святослав Михайлович Піскун в українському політикумі — постать міфічна. Тобто вся його бурхлива діяльність — один великий міф. Адже навряд чи знайдеться в Україні ще один чиновник такого рівня, який судився за своє відновлення на посаді аж з двома Президентами!

Утім, доки точилася передвиборна боротьба, а згодом — епопея довкола створення помаранчевої коаліції, ця тема якось сама собою «заглухла». Та й сам Піскун з тих чи інших причин не виявляв особливого бажання з’являтися до суду.

Проігнорував засідання Вищого адміністративного суду він і 19 червня. Мотивуючи це своєю хворобою та тим, що один з його адвокатів перебував за кордоном. Колегія з п’яти суддів ухвалила рішення перенести розгляд справи на 4 липня, а також попередила: якщо представники Піскуна не з’являться — справа розглядатиметься без них. Тим часом, на думку в.о. міністра юстиції Сергія Головатого, судовий процес навмисне затягували, позаяк Піскун очікував результатів формування парламентської коаліції.

«У них немає позиції, у них є тактика затягування судового рішення. Що, вам не зрозуміло, що формується коаліція, формується уряд, потрібно визначитися: хто буде в коаліції, хто буде в уряді? Тобто буде врахована ця обставина, оскільки у вирішенні судових справ враховуються всі обставини», — наголосив Сергій Головатий.

Загалом таке враження, що у Піскуна алергія на суди. Адже паралельно з Президентом Святослав Михайлович судиться з екс-головою комітету ВР з боротьби з організованою злочинністю та корупцією, народним депутатом Володимиром Стретовичем. І знову ж з тих чи інших причин пан Піскун не з’являється на засідання. До того ж свідки Стретовича приїжджають з усієї України, затрачаючи і час, і власні кошти. Піскун же «постійно хворіє». Суть цієї справи в тому, що члени очолюваного Стретовичем комітету зібрали велику масу інформації про діяння екс-генерального прокурора, які, м’яко кажучи, мають ознаки корупційних. Зокрема про велику любов Святослава Михайловича до підприємств хлібозаготівельної та хлібопекарської галузі. Газета «Персонал Плюс» вже не раз про це писала. Лише нагадаємо, що Піскун, перебуваючи на посаді Генерального прокурора України, робив усе можливе, щоб найпривабливіші хлібозаготівельні підприємства перейшли під контроль такого собі холдингу «Хлібні інвестиції», який очолює (чи то пак очолював, оскільки нині він став народним депутатом) Юрій Триндюк. Аби показати, як діяла ця «солодка парочка», процитуємо фрагмент листа екс-прокурора Херсонської області М.Банчука на адресу тодішнього Президента України Л.Кучми, датованого 28 жовтня 2003  року.

«Восени минулого року С. Піскун (на той час Піскун вперше був Генеральним прокурором. — Ред.) зателефонував до мене і сказав, щоб я прийняв Триндюка Юрія Григоровича і допоміг йому у вирішенні питань, які є по Херсонській області (до цього з Триндюком знайомий я не був). Тоді ж, восени, у мене відбулася перша зустріч із Триндюком Ю.Г. Останній пояснив мені, що він є близькою людиною С. Піскуна і вони мають спільний серйозний бізнес. У Херсонській області їх цікавлять три хлібозаводи, які входили в одне об’єднання, очолюване Дуровим Борисом Борисовичем (голова правління). Триндюк Ю.Г. запропонував мені негайно вивчити ситуацію навколо цих хлібозаводів і схилити Дурова Б.Б. передати акції підприємству Триндюка Ю.Г. ... Наприкінці весни — початку літа поточного року після чергової вказівки С. Піскуна я знову прийняв у себе в кабінеті Триндюка Ю.Г. Цього разу Триндюк Ю.Г. був у піднесеному настрої. Він попрохав мене запросити у прокуратуру директора хлібооб’єднання Дурова Б.Б. Доки Дуров Б.Б. добирався до прокуратури, Триндюк Ю.Г. розповів, що їхні фірми перебувають у стані розквіту. Забрано Чернівецький хлібокомбінат. А всього у них близько сімнадцяти таких підприємств, три хлібоком-бінати обласного значення, кілька елеваторів, банк. Де саме знаходяться ці підприємства і за якою адресою, він не сказав. Крім цих слів Триндюка, мені стало відомо, що у них є безліч заводів і різних дрібних підприємств. Продовжуючи розповідь про С. Піскуна, Триндюк повідомив, що вони мають серйозну підтримку з боку народних депутатів України різних фракцій, стабільне фінансове підґрунтя, що дає їм можливість навіть узяти участь у виборах президента України. Після цих слів, яким я не надав особливого значення, я запитав Триндюка Ю.Г, яким чином вони збираються зробити політичний імідж С. Піскуну. На це запитання він мені відповів, що в них у запасі є серйозний козир — кримінальна справа про вбивство Г. Гонгадзе. Я поцікавився, що мається на увазі. Триндюк Ю.Г. пояснив, що в потрібний момент будуть названі виконавці і, на їх думку, замовники вбивства — прізвища співробітників міліції на чолі з Кравченком Ю.Ф. (колишнім міністром МВС України) та прізвище Президента України, Вас.

Після цієї розмови в мій службовий кабінет зайшов Дуров Б.Б. Триндюк Ю.Г. відразу сказав, що вони пропонують йому за його частку акцій 1 млн 200 тис. дол. США. Мені також пропонували грошову винагороду за надання допомоги. Почувши ці слова, я попросив Триндюка Ю.Г. вийти з мого кабінету й за його межами домовлятися з Дуровим Б.Б. Вони розмовляли більше 30 хвилин. Після цього Триндюк Ю.Г. зайшов до мене в кабінет і сказав, що попередня домовленість є, наступна зустріч відбудеться в Києві, й ще раз наголосив, що це все робиться за вказівкою С. Піскуна.

Пізніше до мене зайшов Дуров Б.Б. Він був у розпачі. Я порадив йому пошукати захисту в Адміністрації Президента України. Сам же я прийняв рішення доповісти про все, що почув від Триндюка Ю.Г., і доповісти все, що відбувається, особисто Вам, Леоніде Даниловичу.

За те, що я не виконав завдання Генерального прокурора, як я думаю, за перше півріччя поточного року мені оголошено догану.

Врешті-решт минулого тижня мені вдалося доповісти главі Адміністрації Президента України Медведчуку В.В. про все, що мені відомо.

Вважаю, що Святослав Михайлович Піскун є зрадником не тільки інтересів держави і прокуратури, а й особисто Вас як гаранта Конституції України, що й змусило мене звернутися до Вас особисто з цим рапортом.

З глибокою повагою
(Підпис)
28.10.2003 p.».

Та це ще не все. Про те, яким чином «Хлібні інвестиції» захопили Чернівецький хлібокомбінат, не раз писали засоби масової інформації. У травні 2003 року він навіть влаштував «маски-шоу» з допомогою спецпідрозділів міліції. Під «роздачу» потрапили літні люди, жінки...А гендиректора підприємства Загороднюка прямо з лікарні у «воронку» доставили до Києва, де пред’явили надумані звинувачення. Таким чином «Триндюк і Ко» намагалися отримати контроль над хлібокомбінатом. Приблизно за такими ж схемами вони діяли і в Севастополі з підприємством «Цар-хліб».

Особливу ж зацікавленість у цих людей викликав Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів на Кіровоградщині. Дуже вже ласий шматочок. Це дочірнє підприємство було одним з найкращих у складі Державної акціонерної компанії «Хліб України», про що свідчили не лише економічні показники, а й репутація. У липні 2003 року трудовий колектив вирішив узяти в оренду цілий майновий комплекс Новоукраїнського КХП. Усі необхідні документи було підготовлено й передано до ДАК «Хліб України»... Проте відповіді так і не отримали. Через кілька днів після реєстрації відповідних документів у ДАК «Хліб України» та Фонді держмайна директора КХП Володимира Гулавського запросили до «високих кабінетів» і «попросили» його не займатися орендою, оскільки комбінат хочуть приватизувати поважні люди з Києва — пани М.Азаров, В.Маляренко, С.Піскун. У це важко було повірити, бо комбінат окремою позицією внесено в Закон України «Про приватизацію держмайна в перелік об’єктів, які є стратегічними і не підлягають приватизації. Не переповідатиму історію, як «похазяйнувало» на хлібокомбінаті ТОВ «Планета інвестицій». Серед засновників якого, окрім вже згаданого Триндюка, були: дружина Піскуна, донька голови Верховного Суду України Маляренка та дружина «видатного регіонала» Азарова. Чи варто говорити, що за такого списку засновників це ТОВ мало неабияку підтримку серед правоохоронних органів, і всі намагання колективу Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів зберегти підприємство від навмисного банкрутства (стара схема, завдяки якій привабливі підприємства можна «приватизувати» за копійки) були приречені на поразку. Завдяки зв’язкам і службовому становищу було звільнено прокурора Кіровоградської області, який зайняв принципову позицію і став на захист трудового колективу. А багаторічних ділових партнерів хлібокомбінату поча-ли «тиснути» з усіх боків: від податкової до Управління з боротьби з економічною злочинністю. Тим часом через різні оборуд-ки Новоукраїнський КХП втратив близько 2 млн грн. Це прямі втрати. Понад те, заборгували «інопланетяни» робітникам і заробітну плату. Власне, ці питання й донині не вирішено. Звісно, тепер офіційно серед засновників «Планети інвестицій» зовсім інші люди. Та хай це вас не вводить в оману. Як і слова Піскуна про те, що його дружина ні до чого такого не причетна. Мовляв, хіба мало в Україні Світлан Піскунів. Звісно, можливо, десяток набереться. Та як повірити, що всі вони мешкають в квартирі, де прописаний сам Станіслав Михайлович, який нині став народним депутатом від Партії регіонів, хоча ще зовсім недавно присягався у вічній лю-бові до «помаранчевих». Утім, то особиста справа «регіоналів», кого набирати до свого списку. Та нині стає зрозуміло, чому так і не доведено до логічного завершення всі кримінальні справи про зловживання колишніх ви-сокопосадців, які нині стали «великими опозиціонерами». Здивувала і Юлія Тимошенко. Ще під час свого прем’єрства, коли до неї звернулися по допомогу, навіть підписала відповідне розпорядження про розгляд ситуації навколо Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів. Однак ЦЕ БУЛА ПРОСТА ВІДПИСКА. Уявляєте, як здивувалися працівники хлібокомбінату, коли у передвиборних списках Блоку Юлії Тимошенко побачили прізвище Юрія Триндюка? Звісно, було воно аж у дев’ятому десятку (маскувався, мабуть), але цього цілком вистачило, щоб потрапити до Верховної Ради. Сама ж Юлія Володимирівна, коли у неї запитали про Триндюка, сказала що це «чесний і порядний бізнесмен, який займався передвиборною кампанією БЮТ у Севастополі». Ось лише чи варто дивуватися, коли такі члени її фракції голосуватимуть за закони, які шкодитимуть Україні? І як тоді Юлія Володимирівна пояснюватиме «чесність і порядність»? Утім, час покаже.