КОМУ ЗАВАЖАЮТЬ КНИЖКОВІ КІОСКИ

Безсилля завжди породжує агресію. І якщо людині бракує сили та знань відкрито вступити у дискусію, то вона, неначе той пацюк, намагається тишком-нишком завдати удар опоненту.

Саме за такою схемою нині діють представники певних єврейських організацій проти Міжрегіональної Академії управління персоналом. Арсенал їхньої «зброї» — від наклепів і відкритої брехні на адресу МАУП до методів, які вже дуже схожі на бандитські. Ми вже повідомляли про недавній напад кількох молодиків на автобазу Академії, унаслідок якої кільком охоронцям завдано травми та пошкоджено кілька машин. Нині триває слідство, яке й має поставити всі крапки над «і». А тим часом у ніч з 13 на 14 червня від рук невідомих постраждав книжковий кіоск «Бібліон» на вулиці Червоноармійській. Вандали пошкодили частину книжок і викрали частину компакт-дисків з електронними версіями наукової та публіцистичної літератури. Звісно, можна було б все те вважати звичайнісіньким розбоєм, однак є деталі, які переконують — це звичайнісінька провокація. До того ж кіоски Міжрегіональної Академії управління персоналом потерпіли від рук вандалів не вперше.   Наприклад, 11 вересня 2005 року невідомі камінням розбили шибки одразу в двох кіосках — на вулиці Полтавській та Червонозоряному проспекті. На щастя, ніхто з працівників Академії і перехожих не постраждав. До речі, саме в ці дні у Києві відбувалося якесь збіговисько представників організованого єврейства з багатьох країн світу. Схоже, злочин було вчинено бойовиками єврейської організації «Бейтар», які сповідують ідеї юдонацизму. Можливо, й цього разу на честь свого улюбленого числа «13» сіоністи вирішили принести таку своєрідну «жертву».

Кіоск на вулиці Червоноармійській також обрано не випадково. Адже про нього щоразу згадували єврейські ЗМІ. Мовляв, як у центрі столиці України може продаватися антисемітська література. Однак ці особи якось забувають вказати на те, що практично вся література — науково-методична. Те, що вони називають «антисемітською» літературою, — насправді література публіцистична, присвячена взаєминам українського та єврейського народів, зокрема історії останнього. До речі, є серед тих видань і книжка відомої української письменниці, матері Лесі Українки, Олени Пчілки. І написана вона була ще задовго до того, як виник термін «антисемітизм». Який, знову ж таки, «приватизували» сини Сіону.

Повертаючись до теми нападу на кіоск на вулиці Червоноармійській, згадаймо інтерв’ю, який дав «Еврейскому журналу» Йосип Аксельруд, директор регіональної єврейської студентської організації «Гілель». Неподалік від цієї конторки й знаходився уже згаданий кіоск. За його словами, члени цієї незрозумілої організації неадекватно сприйняли таке сусідство. Цитую мовою оригіналу: «Пока мне удается удерживать ребят от внеправовых действий, потому что ребята хотели сначала поджечь этот ларек, а потом перекрыть улицу в знак протеста. Мы сейчас ждем реакции официальных лиц, а потом определимся с дальнейшими действиями».

Оскільки кіоск встановлено цілком законно, згідно з усіма нормативами (а отже, жодних претензій місцевої влади бути не може), вочевидь «гілелівці» вже визначилися з подальшими діями. Та хотілося б лише нагадати, що за такі дії дехто з них може переїхати із зручного офісу в центрі Києва до місць, де не так вже й багато свободи.

По-друге, варто було б і нашим спецслужбам придивитися до діяльності цього «Гілелю». Адже, як свідчить досвід, за багатьма такими «конторками» явно стирчать вуха якщо не організованих єврейських злочинних угруповань, то спецслужб Ізраїлю.

Цікаво було б після оприлюднення цього факту дізнатися і думку нинішнього київського мера Черновецького, який свого часу закликав «усіх ображених подавати до суду позови на МАУП». Утім, у нього були свої методи боротьби з опонентами.

«Персонал Плюс» уже повідомляв, як напередодні парламентських виборів його підручні (чи то «довірені особи») в агітаторів відібрали кілька пачок з газетою Української Консервативної партії «За Українську Україну». До речі, київська міліція й досі «розшукує» підозрюваних. Хоча правоохоронцям було надано всю необхідну інформацію, зокрема й номери автомобілів, на яких втекли нападники, справу такніхто й не розслідував. Ймовірно, така сама доля й справи про напад на кіоск. Або ж, за давньою доброю традицією, винуватцем зроблять якогось бомжа. А мотив нападу — звичайний грабіж. Ось лише якось занад-то багато «бомжів» нападає на кіоски книжкової мережі «Бібліон».