ВІДСТАВКИ... КОАЛІЦІЇ... ГАЗОВА ВІЙНА

Не встигла Україна оговтатися від наслідків першої газової війни, як у двері стукається друга. Уже лунають різні погрози і від України, і від Росії. Вони можуть стосуватися Чорноморського флоту, СНД... Однак насправді все це має один підтекст — газ.

Попри те, що в Україні відбулися парламентські вибори, розташування сил на українському політичному фронті не змінилося. Цим скористався Газпром, заявивши про намір підняти ціни на газ у наступному півріччі — з нинішніх $95 до $230 за тисячу кубометрів. Президент Ющенко та колишній прем’єр-міністр Єхануров запевняють, що ці заяви суперечать домовленостям від 4 січня, де зафіксовано ціну в $95.

Після заяв Газпрому сталася низка подій, які, на перший погляд, не мають нічого спільного між собою. По-перше, переговори у Москві з питання Чорноморського флоту та їх провал. По-друге, заява заступника міністра закордонних справ Володимира Огризка про порушення питання про економічну недоцільність перебування України у СНД. Сполучна ланка цих подій — заява керівництва МЗС про зв’язок між оплатою за оренду ЧФ та ціни на газ. Ця спроба налякати Газпром (читай — Росію) за тієї самої еліти та за відсутності додаткового політичного та економічного захисту Заходом нагадує сюжет байки Крило-ва про Слона та Моську. Підтвердженням того, що Газпром навряд чи зійде зі своїх позиції, є демонстративна відмова Путіна приїжджати до України.

У цей, здавалося б, ідеальний план газового шантажу несподівано вирішала втрутитися Америка. На саміті країн Балто-Чорноморського регіону, що відбувся на початку травня у Вільнюсі, Дік Чейні звинуватив Росію у енергетичному шантажі. А 12 травня висунутий президентом США на посаду Посла США в Україні Вільям Тейлор заявив, що Адміністрація Буша підтримає Київ у питанні перегляду українсько-російських домовленостей про поставки газу. «Якщо новий уряд вирішить передивитися угоду, то ми такий крок підтримаємо. Ми допоможемо (Україні) у цьому сенсі». Дипломат наголосив: питання про те, чи має Україна намір купувати у Росії газ на нинішніх умовах, «важливо вирішувати дуже швидко», оскільки угода про забезпечення газом компанією РосУкрЕнерго непрозора.

У Росії вважають що позиція США, виражена у словах Чейні та Тейлора, абсолютно зрозуміла: Штатам необхідно «демонізувати» російську владу, звинувативши її у здійсненні енергетичного шантажу стосовно України та використовуванні «корупційних схем». Саме з цією метою, за версією російських ЗМІ, у квітні цього року Міністерство юстиції США почало розслідування діяльності РосУкрЕнерго.

Однак обидві сторони цієї суперечки — ФБР та Газпром — розуміють, що організатори бартерних схем поставок газу до України близькі і до російських, і до українських еліт.

Експерті пов’язують результати розслідування ФБР з відставкою керівника державної компанії «На-фтогаз України» Олексія Івченка, який і підписав у січні цього року з представниками Росії угоду про умову поставок газу через посередників. До цього відносять і рішення Юрія Єханурова піти у депутати. Саме Ю.Єхануров вів від імені «Нашої України» переговори про створення коаліції. На початку травня ширилися чутки про те, що до неї увійдуть партія «Наша Україна» та Партія регіонів В.Януковича. Це, зі слів експертів, мало на меті не допустити до влади Ю.Тимошенко. Однак такий розвиток подій не входить у плани США та Європи. З їхнього погляду лише Ю.Тимошенко має достатньо політичної волі для протистояння тиску Росії.

Що ж стосується розслідування ФБР, то треба зазначити, що перевірявся, зокрема, можливий зв’язок між українськими акціонерами (Д.Фірташ і І.Фурсін) та ізраїльським бізнесменом Семеном Могилевичем, який розшукується США за фінансові махінації.

Про причетність Дмитра Фірташа до RosUkrEnergo говорили давно. Крім того, відомо що він досі є регіональним представником угорської Eural-TransGas (ETG). Ця компанія до підписання січневого газового договору була посередником у питанні постачання Україні газу. Цю рокіровку, зі слів експертів, було зроблено, щоб сховати ізраїльські корені ETG.

Експерти зазначають, що Фірташ та Фурсін перестали впливати на діяльність RUE ще на початку 2005 року. Як відступні вони отримали принаймні опосередковане володіння трьома хімічними підприємствами — Кримський содовий завод, кримський «Титан» та «Рівнеазот». Хоча Дмитро Фірташ, згідно з останньою інформацією, у результаті придбання Ros-UkrEnergo 74,87% акцій «Астраханської нафтогазової компанії» (АНГК), тобто контрольного пакета, став головою ради директорів АНГК. Інформацію підтвердила міністр майново-земельних відносин Астраханської області Ніна Попова. І це при тому, що само RUE відмовляється від угоди. Це вже тягне або на шахрайство, або на змову.

Нині 95 доларів — найнижча ціна на газ у всьому пострадянському просторі. Такі пільги Україна отримала завдяки своєму статусу головного транзитного каналу для російського газу. Перехід української газотранспортної системи (ГТС) — єдиного козиря для стримування бажань Газпрому — може призвести до формування російсько-європейської газової осі. Україна внаслідок цього залишиться без останньої опори, що дає змогу їй говорити з Москвою на рівних.

Україна відмовилася передати Росії свою ГТС, хоче це, як зазначають експерти, дало б їй можливість купувати паливо за пільговими цінами. Однак попри це Газпром знову та знову намагається змусити Україну прийняти рішення про передачу ГТС. Останнім часом, з погляду експертів, з’явився додатковий важіль у цьому питанні. Фінансовий стан НАК «Нафтогаз України» не дасть змоги в найближчий час продовжувати субсидування споживачів газу. Після появи посередника НАК перестав отримувати прибуток від транзиту російського газу до Європи. У результаті цього можливості НАК стримувати ціну на газ на внутрішньому ринку за рахунок власник фінансових можливостей стали рівними майже нулю.

Наприкінці завважимо, що газова війна — попри жорсткі заяви США — розгортається. Заступник голови правління ВАТ Газпром Олександр Рязанов у інтерв’ю газеті «Комерсант — Україна» почав вимагати від RosUkrEnergo повернути борг у розмірі $600 млн за поставку газу до України. Своєю чергою, РосУкрЕнерго пред’явила боргові претензії на таку ж суму «Нафтогазу». «Ми розраховуємо упродовж десяти днів одержати гроші», — заявив Олександр Рязанов. Експерти зазначають, що зростання боргових обов’язків НАК перед RUE та «Газпромом» разом з можливим підвищенням цін на природний газ може призвести до втрати «Нафтогазом» контролю над українським паливним ринком.

У війну, що розгортається, втрутився Європейський Союз. Напередодні сочинського саміту ЄС–Росія голова представництва Європейської комісії у Росії Марк Франко заявив стосовно політики Газпрому, що «за один день вони повністю зіпсували репутацію надійного постачальника...». Експерти зазначають, що Євросоюз, який отримує 25% нафти та газу Росії, має на меті отримати гарантії стабільності поставок енергоносіїв до Європи. Окрім того, лобіюючи підписання Договору про енергетичну хартію, ЄС розраховуває отримати доступ до російських трубопроводів. Це, своєю чергою, знівелює Газпром як монополіста на ринку поставок енергоносіїв.